Весняна й літня пори року спонукають вирушати у подорожі, пізнавати щось нове, відвідувати незнані місцини. Сьогодні, з шаленим розвитком інформаційних технологій, кожне своє враження у письмовому повідомленні чи фото можемо надіслати рідним людям за лічені секунди.
А ще сто років тому про подібне годі було і мріяти. Відтак, тодішні мандровані туристи, аби сповістити про гарне часопроведення і добре самопочуття, надсилали миловидні листівки. Принагідно – із тих міст, що вони їх відвідали.
Так, улітку 1907 року у свій поштовий шлях вирушила наша нинішня листівка із зображенням замку Любарта, води навколо і будинків під валами фотреці.
У короткому листі, адресованому пані Ядвізі, рідні повідомляли про свої мандри. Зазначали, що їм належить проїхати ще 30 верст. Після цього, за тиждень, туристи початку ХХ століття, які завітали до Луцька, планували повертатися додому.
Вони довідувалися про здоров’я «шановної мами», передавали сердечні цілунки.
На титульній стороні поштівки, номером «1» мандрівники позначили замок Любарта. Написали, що то панорама цілого міста із Стиром й околицями.
Лист писаний польською, а от ім’я адресантки, вочевидь для ліпшого розуміння, куди нести поштівку, виписано вензлями російської «Ея Высокородию Ядвигѣ». Жінка мешкала у Смоленську.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
