У попередніх матеріалах нашої рубрики ми писали про таємничі мовні системи кожухарів і колківських міщан. Нині увазі читачів пропонуємо декілька зауваг про арґо волинських лірників. Їхні втаємничені шифри  ще називали шлепецькою (сліпецькою) мовою.

Свою говірку лірники тримали у великій таємниці. Користувалися нею лише в ситуаціях, коли була потреба про щось сповістити, сказати чи запитати один другого так, щоб це залишилось невідомим для сторонніх людей. Дослідник арґотичних систем Йосип Дзендзелівський зауважував, що навіть при таких обставинах лірники цією мовою, як правило, розмовляли стиха, щоб не розголошувати самого факту її існування.

Волинський лірник. Фото з Lodomeria

***

Декілька прикладів лірницького арґо: «гавритка клевотна до гальма» – корова, добра на молоко, молочна корова; «накірився посо арби» – напився багато горілки; «тякни бимені гартики» – дай мені горілки; «в бинього клева похаць» – в нього гарна хата; «о, в би тебе клева буштирака, скелях не вкушморит» – о, в тебе добра палиця, собака не вкусить; «волю потроїти ботню» – хочу поїсти борщу.

Джерело: Аркушин Г. Л. Народна лексика Західного Полісся: монографія / Григорій Львович Аркушин.– Луцьк : Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, 2014. – С. 199 – 200.

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.