Леонард Бернстайн став відомий по всьому світу після того, як мюзикл «Вестсайдська історія» отримав десяток Оскарів. Музику до цього легендарного фільму написав саме Бернстайн. Він був одним із найвидатніших класичних музикантів в 1940-1970-х років.
За життя Леонард Бернстайн працював композитором, диригентом, музичним директором Нью-Йоркського філармонічного оркестру.
Леонард Бернстайн. Колаж Олександра Котиса
Луї Бернстайн народився 25 серпня 1918 року в місті Лоуренсі штату Массачусетс в родині євреїв, які щойно переїхали до США із Рівного Волинської губернії. Батьками були Самуїл Іосиф Бернстайн та Дженні Резник. Батько був оптовиком, який поставляв продукцію до місцевих перукарень та власник книгарні в центрі міста. Батьки все життя називали його Леонардом, не дивлячись на те, що бабуся обрала йому ім’я Луї.
Коли хлопцю виповнилось 15 років, він остаточно вписав у паспорт своє ім’я як Леонард. Друзі звали його Ленні.
Свої перші уроки гри на фортепіано Бернстайн почав брати в дитинстві, коли був учнем гарнізонної і Бостонської латинської шкіл. Потім було навчання в Гарварді.
За результатами опитування, проведеного в листопаді 2010 року британським журналом BBC Music Magazine серед ста диригентів з різних країн, Леонард Бернстайн посів почесне друге місце в списку із двадцяти найбільш видатних диригентів усіх часів.
У 1943 році Леонард стає асистентом диригента в нью-йоркському філармонійному оркестрі. У 1944 році починає гастролі по світу як «мандрівний диригент».
Якось композитор Ігор Стравінський сказав такі пророчі слова про нього: «Леонард Бернстайн відвідав мене в Нью-Йорку в 1945 році. Він зайшов на кілька хвилин і залишився на весь день. Юний Бернстайн вмів викладати свої думки і був привабливий (як і тепер). Його зовнішність була дуже приваблива - в ньому ще не відчувалося подібності з левом або англійської вівчаркою, і йому дуже йшло пишно зачесане назад волосся. З тих пір Бернстайн має велику популярність, і я підозрюю, що фахівці вивчають основи своєї науки на прикладі його кар'єри. Не здивуюся, якщо почую днями, що він диригує кількома концертами: показує вступ оркестру в «Карнегі-Холл», летить в Лінкольн-Сентро і проводить перші такти наступного концерту і т.д., а його підлеглі (він же тепер ціла установа!) мчать, щоб закінчити за нього і те, і друге, і третє. Однак яким би нудним став без Бернстайна Нью-Йорк! До речі, через кілька днів після нашої першої зустрічі я слухав у його виконанні Симфонію псалмів. Це було чудово!».
У 1946 році було його перше європейське турне. У 1954 році він почав виступати по телебаченню в якості ведучого популярної передачі про музику. Тоді він зізнавався: «Зробити музику ближче до людей - ось мета мого життя. І я бачу, що телебачення - це найкращий засіб для досягнення цього».
У 1958 році Бернстайн став музичним директором Нью-Йоркської філармонії. З тих пір до 1969 року він провів більше концертів з оркестром, ніж будь-який попередній диригент. Проте справжнє визнання принесли йому мюзикли.
Мюзикл «Вестсайдська історія», поставлений в 1957 році, приніс Леонарду Бернстайну справжній успіх на Бродвеї. У 1971 році він був введений в національний Зал слави авторів пісень.
У 1990 році Бернстайн отримав Praemium Imperiale, міжнародну премію асоціації Japan Arts, яка присуджується за видатні досягнення в галузі мистецтва.
Останньою роботою композитора стала телевізійна програма «Берлінський святковий концерт», на якому була зіграна Дев’ята симфонія Бетховена.
Помер Леонард Бернстайн в Нью-Йорку 14 жовтня 1990 року. Він був похований на кладовищі Грін-Вуд поруч з дружиною і з партитурою симфонії № 5 Малера. Багатомільйонний статок композитора був порівну розділений між трьома його дітьми Дженні, Александром та Ніною.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
