Джерело: Волинська правда

Напередодні виборів та упродовж своєї каденції чинний міський голова Микола Романюк дав 327 обіцянок. Щоправда виконати 121 меру так і не вдалося. А це, за підрахунками учасників проекту «Слово та діло», становить 37% рейтингу його безвідповідальності.

Що наобіцяв Микола Романюк лучанам аналізує інтернет-видання «Волинська правда».

Одна з останніх обіцянок міського голови - відновлення подачі гарячої води. 

Серед інших: і побудувати музичний фонтан на Театральному майдані, і реконструювати пішохідну вулицю Лесі Українки, розширити проспект Волі від Шопена до Київського майдану, освітити всі вулиці і прибудинкові території (станом на 31.12.2014 року зовнішнє освітлення є на 75% вулиць міста, вуличне освітлення у мікрорайоні Вишків планують облаштувати у 2016 році), відкрити амбулаторію в районі Дубнівської (обіцяв у травні 2011-го, у липні 2015-го заявив: «Триває пошук приміщення») побудувати і розширити в 2014-2015 роках 5 амбулаторій сімейної медицини (виготовили проекти для амбулаторiй на вул. Наливайка, Рiвненськiй та Бенделiанi, та Світовий банк все не дає грошей на їх реалізацію. На вул. Гордiюк та Стрiлецькiй цього року вже не встигнемо), спорудити та облаштувати студентське містечко на Володимирській, побудувати сміттєпереробний завод (обмежилися відкриттям поблизу села Брище ангара, де кілька робітників вручну вибирають із стрічки транспортера все корисне, що не встигли дістати з контейнерів луцькі безхатьки), відкрити у 2014-му щонайменше 300 нових місць у дитсадках (відкрили одну інклюзивну групу), відновити впродовж 2014-го роботу двох закритих у 1990-х дитсадків.

Повний перелік можна переглянути за посиланням.

За час перебування в кріслі мера Микола Романюк так і не відмежувався від підтримки впливового місцевого бізнесу в особі Ігора Єремеєва та Ігоря Палиці. А тому в деяких місцевих справах міг вільно себе почувати та розраховувати на фінансову допомогу. Однак опозиційна налаштованість представників Палиці у Луцьку, а також передчасна смерть народного депутата-мажоритарника Ігоря Єремеєва частково похитнули позиції міського голови. Адже наразі він залишився без впливових кураторів і лобістів, з обвинуваченнями у корупційній складовій його влади», - коментує ситуацію «Волинські правді»  у рамках спецпроекту «Обрані» регіональний аналітик «Слова і діла» Віктор Гаврилюк.

«Непомітно пролетіло п’ять років, і знову Романюку йти на вибори. Закурило пилюкою на проспекті Волі, порили в різних кінцях міста прибудинкові території. Це останній комсомольський вожак Волині імітує бурхливу діяльність перед майбутнім волевиявленням лучан. Робить в рахунок бюджетів наступних років. А піарники мера знову пишуть: «Мрія економічно вигідна: замінити автобуси на тролейбуси», - йдеться у публікації.

Своєю чергою, Романюк зазначає: «Раніше в місті було 23 тролейбуси, сьогодні – 45, а до весни плануємо як мінімум 60».

«На 1 липня 2015 року наявні 68 машин», – читаємо статтю «Луцький тролейбус» у «Вікіпедії».

З 2007-го по 2009 рік Луцьке підприємство електротранспорту отримало придбані за кошти міського бюджету 7 нових тролейбусів «Богдан». З того часу нових електромашин місто не отримувало, тільки списані з Польщі.

Недешева покупка нових тролейбусів ще за керування містом Богданом Шибою дозволила після рішення тодішнього власника концерну «Укрпромінвест» Петра Порошенка припинити в Луцьку крупновузловий збір автомобілів ВАЗ не закривати Луцький автозавод на амбарний замок (така загроза була цілком реальною), а переорієнтувати на нове виробництво: автобусів і тролейбусів. Луцьк отримав не дуже якісні (чого гріха таїти), але нові тролейбуси і автобуси (сумнозвісний лізинг), завод – гарантовані перші замовлення, а робітники – достойну зарплату.

Романюк три роки валив усі проблеми на попередника. Розказував, що віддає взяті ним для міста кредити і відсотки щодо них (хоч збереження легальних робочих місць і створення нових оберталося поверненням коштів до міського бюджету через податки). А тепер устами своїх піарників щебече: «Ще одна рушійна сила європейського прогресу – кредити». І… підписує спільно з керівником ДКП «Луцьктепло» договір з Європейським банком реконструкції і розвитку на отримання 10 мільйонів євро кредитних коштів для модернізації системи опалення та теплопостачання міста. За нинішнім курсом, це 250 мільйонів гривень, і віддавати їх доведеться усім лучанам у наступні роки, та ще із відсотками (якими б низькими вони не були).

За логікою Романюка, ідеться в повідомленні, 50 мільйонів гривень, взятих містом у кредит за час головування ним Богданом Шибою, – зло, а 250 мільйонів гривень, які взявся позичати Романюк, – суцільне добро. Чомусь не каже Романюк, що після модернізації системи опалення і теплопостачання платити за тепло лучани менше не стануть, а ось віддати модернізовані мережі разом із ДКП «Луцьктепло» у приватні руки власників «Континіуму» – цілком реальна перспектива. І вона, до речі, записана у передвиборчій програмі Миколи Романюка 2010 року (передача об’єктів комунального господарства (в тому числі тепло- і водопостачання) в управління на фіксованих умовах в обмін на інвестиції згідно з договорами концесії). Тільки здійснити це поки що не вдалося (чи то злякався народного гніву, чи ще не повністю виконав завдання спонсорів із доведення до банкрутства ДКП «Луцьктепло» і «Водоканал»).

Автор продовжує: за п’ять років головування Романюка тут не відкрито жодного більш-менш пристойного виробництва. Відкриваються тільки бари, ресторани і торгові центри. Кількість легальних працівників у Луцьку зменшилася із 94 тисяч у 2008-му до 67 (!) тисяч у 2015 році. Лучани збідніли, не можуть знайти роботи, а Романюк із синами «Буратіни» і «Пивні сади» відкриває. А ще – обіцяє показати до виборів, як невпізнанно змінилося життя левів і ведмедів у Луцькому зоопарку.

Тому, як йдеться у матеріалі, за час своєї каденції Микола Романюк став першим в Україні мером за кількістю обіцянок, велику частину яких йому, однак, так і не вдалося виконати.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.