Найточніше моду 2000-х можна описати як глобальний вінегрет із трендів різних періодів і країн, одягу субкультур і естетик різноманітних етнічних груп. Завдяки глобалізації традиційні азіатські і східні наряди стали досить популярними в Європі та Америці. Інтернет і перші соціальні мережі дозволили естетиці субкультур впливати на масову моду, а страх за навколишнє середовище поклав початок тренду на етичний одяг.
Як завжди буває, спочатку 2000-і з естетики нагадували кінець 90-х. Трохи пізніше модники згадали про тренди 60-х, 70-х і 80-х, що призвело до справжнього ренесансу вінтажного одягу. Але незважаючи на всю популярність ретрофасонів, на ранні 2000-і також випав бум «швидкої моди» - недорогого одягу від великих мережевих магазинів на кшталт H&M, Zara або Topshop.
«Швидка мода» вторила останніх колекцій іменитих дизайнерів, а її доступність дозволяла кожен сезон купувати щось нове. Американський ритейл-гігант Target прославився тим, що першим почав робити доступні звичайним покупцям колекції зі знаменитими брендами. У 2004 році H&M пішли тим же шляхом і об'єднали зусилля з Карлом Лагерфельдом.
Колекція виявилася небувало успішною - жінки буквально годинами стояли в черзі на вхід в магазини мережі. Колаборації між мас-маркет-брендами і дизайнерами виявилися на руку і тим і іншим: компанії знайшли спосіб імітувати «високу моду» без звинувачень в плагіаті, а дизайнери отримали додаткове джерело прибутку.
Але у «швидкої моди», яка стрімко розвивається і до сих пір, є як прихильники, так і критики. Особливо часто виникають дискусії навколо етичності виробництва одягу подібних компаній. Щоб одяг був максимально доступний, а процес її виготовлення - максимально швидким, бренди використовують найдешевшу робочу силу. Ще одна проблема - неймовірні кількості виробничих відходів, які засмічують довкілля.
На противагу до масового необдуманого споживацтва з'явився тренд на екологічно безпечний одяг з натуральних матеріалів. Згодом це переросло в моду на boho-chic - стиль, багато в чому нагадує хіпі-естетику. Хоча наряди, що віддалено нагадують boho-chic, носили ще в кінці 90-х, по-справжньому про цей стиль заговорили після 2004 року.
Головною іконою цього стилю стала актриса Сієнна Міллер, яка тоді відвідала рок-фестиваль «Гластонбері» в розслабленому, натхненний етнічними мотивами вбранні. Обов'язковими предметами гардероба boho-chic дівчата були жилетки з штучного хутра, ковбойські чоботи, туніки і величезні мішкуваті сумки. Прикраси обов'язково виготовлялися з природних матеріалів на зразок металу, шкіри, каменів або дерева.
Ще однією особливістю 2000-х була поява надзвичайно популярних «It items» - конкретних предметів одягу або аксесуарів певних брендів. Якщо раніше в моді були кольори, силуети або дизайнери, то зараз стильна молодь почала буквально полювати за окремими речами. В середині 2000-х культовий статус набули велюрові спортивні костюми Juicy Couture, кепки Von Dutch і, звичайно ж, сумки Louis Vuitton з монограмою.
Вихід першої частини «Піратів Карибського моря» спровокував спалах популярності одягу з морськими і військовими мотивами. Дівчата носили блузки з рюшами, штани зі штучної шкіри і піджаки з еполетами. Ще один прояв впливу поп-культури на моду - спалах інтересу до шароварів і східного одягу.
Справа в тому, що успіх Шакіри спричинив за собою популярність танцю живота, а заодно - і одягу, в якій його зручно виконувати. Правда, ще одна причина моди на подібні фасони - те, що на початку 2000-х в англомовних країнах стали все більше показувати голлівудські фільми. Багато американок і британок почали захоплюватися японською вуличною модою. Хоча лише деякі з них носили повноцінні наряди, натхненні японськими субкультурами, смугасті гольфи та прикраси з Hello Kitty.
Знаменитості теж часом зверталися до естетики японської моди, особливо її популяризувала співачка Гвен Стефані.
На початку 2000-х в моді було довге пряме волосся, іноді - з зигзагоподібно проділом. Любительки експериментів заплітали дредлоки або коротко стриглися, наслідуючи виконавцям начебто Ріанни. Ще одним трендом були різні плетіння, натхненні африканською культурою. Одне з основних відмінностей між макіяжем 90-х і 2000-х - раптова популярність блисків для губ, які за кілька років стали більш використаними, ніж помади.
У 2002 році на косметичний ринок вийшла американська компанія Bare Minerals, поклавши початок масовому тренду на максимально природний макіяж. Згодом використання косметики стало набагато більш індивідуальним - інтернет і YouTube дозволили дівчатам експериментувати, а не повторювати одні й ті ж схеми з журналів. Втім, те ж саме можна сказати і про моду.
Розширюючи своє коло спілкування за допомогою соціальних мереж, люди (а в першу чергу - підлітки) почали орієнтуватися не тільки на глянцеві журнали, а й вивчати чужі культури і знаходити нових знайомих зі схожими смаками. У той же час інтернет-користувачі з незвичайним стилем знайшли платформу для поширення своєї естетики і отримали можливість стати не менш впливовими, ніж імениті модні критики. Якщо в 90-х на смак середньостатистичної людини найчастіше впливала реклама або поп-культура, то 2000-і - період початку рівноправності в моді.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
