Штани кльош і повернення золотих прикрас
Сімдесяті часом поблажливо називають «десятиліттям, в якому всі забули про смак». Дійсно, в цей період вистачало строкатих нарядів: чого тільки варті штани кльош, різнокольорові легінси і пастельні костюми! Втім, різноманітність сумнівних фасонів було лише показником того, що мода нарешті стала індивідуальною, а синтетичний одяг - настільки дешевим, що з ним можна було експериментувати.
Якщо раніше американці і європейці одягалися відповідно до загальноприйнятих тенденцій або правил субкультур, то модники 1970-х дозволяли собі комбінувати різні стилі.
Популярний в 1960-х одяг хіпі не втратив своєї актуальності, але тепер його поєднували з вінтажними аксесуарами й андрогінними предметами одягу, натхненними глем-роком. Доказом живучості субкультури стала масова любов американців до The Earth Shoes, «земляниї туфлів» - взуття, винайденого данським йога-інструктором і дизайнером Енн Калсо.
Особливістю було те, що замість каблука підошва на п'яті, навпаки, стала тоншою. За словами модельєра, таке взуття створювало враження ходьби по піску або траві босоніж і зміцнювало здоров'я. Туфлі стали настільки популярними, що американський дистриб'ютор не справлявся із замовленнями і перестав їх продавати взагалі.
Проте від одного елемента стилю хіпі жінки все ж почали масово відмовлятися. Якщо в 1960-х найпопулярнішими прикрасами були саморобні, прості намиста з дерева або яскраві сережки з пір'ям, то зараз дівчата знову почали носити перлові намиста і масивні золоті браслети.
Незважаючи на те, що більшість американців сміливо експериментували з екстравагантним одягом, далеко не всім подобалася естетика диско. У сімдесятих вперше з'явився нонконформістський стиль кежуал, прихильники якого не морочилися з яскравими шкіряними штанами, а носили футболки, джинси і кросівки.
До слова, раніше футболки вважалися не повноцінним предметом гардероба, а білизною, їх носили або вдома, або під сорочками. Все змінилося вже в середині 1970-х, коли на футболках почали друкувати малюнки і написи. Ще одним надзвичайно популярним предметом одягу стали светри. Вони були настільки модними, що дизайнери навіть почали створювати светри-пальто, в'язані сукні і навіть в'язані костюми.
Волелюбні звичаї 1960-х і друга хвиля фемінізму привели до того, що жінки стали рідше залишатися в нещасливих шлюбах і все частіше йшли на роботу, щоб утримувати своїх дітей. Отже, запит на жіночі брючні костюми та інший «серйозний одяг» з кожним роком зростав, а на обкладинках модних журналів все частіше зображали рішучих ділових жінок.
1970-і по праву вважаються десятиріччям, коли дівчата різних економічних класів почали масово носити штани: офісні працівниці носили штани, а домогосподарки і підлітки - джинси. Проте одним з найбільш знакових предметів гардероба цього часу вважається саме плаття. У 1972 році молода дизайнерка Діана фон Фюрстенберг винайшла своє легендарне плаття з запАхом, яке буквально за рік стало обов'язковим нарядом будь-якої модниці. Причини популярності сукні прості: вона надзвичайно зручна, знімається і одягається за секунду, а головне - в ній можна йти хоч в офіс, хоч на диско-вечірку.
Косметика цього періоду яскраво демонструє контрастні ролі, які відводилися жінкам 1970-х. З одного боку, ідеальною дівчиною була самостійна і відповідальна трудівниця з мінімальним, природним макіяжем. Багато в чому цей тренд підтримували і феміністки другої хвилі, які заявляють, що зовсім не обов'язково догоджати чоловічому погляду і намагатися «продати себе» за допомогою косметики.
З іншого - європейські дизайнери щосили просували образ рішучої спокусниці. Незважаючи на те, що моделі на показах Іва Сен-Лорана нерідко виходили на подіум у чоловічому одязі і з коротким, гладко зализаним волоссям, на їх губах обов'язково була яскраво-червона помада. 1970-ті - не тільки епоха жіночої емансипації, а й золоте десятиліття американської порнографії.
Агресивно-сексуальна естетика, що з'явилася спочатку в порнографії, впливала і на масову культуру, перш за все - на італійську та французьку модну фотографію. На обкладинках європейських журналів красувалися фатальні жінки з криваво-червоними губами і нігтями, темним макіяжем очей і тонкими вигнутими бровами. У житті ж подібні образи використовували відвідувачки дискотек або шанувальниці панк-музики.
Сама панк-естетика теж впливала на моду другої половини 1970-х, в першу чергу - завдяки ідеям Вів'єн Вествуд і її партнера, музиканта і продюсера Малкольма Макларена. Справа в тому, що Макларен був менеджером легендарної групи Sex Pistols, і ті регулярно виступали в нарядах Вествуд. Завдяки панк-культурі в моду ввійшов рваний одяг, вузькі шкіряні штани і куртки, оздоблені ланцюгами і шипами. Трохи пізніше цей стиль еволюціонував в більш соціально допустиму естетику «нової хвилі», яка здобула надзвичайну популярність в 1980-х.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
