«Не будьте такими серйозними, тож усміхніться!» Це хочеться сказати після прочитання тексту, який і вам пропонуємо. Перед вами – лаконічна історія Луцька на 20 абзаців. Найзагальніша, найдотепніша і та, що найбільше чіпляє, зацікавлює, має глибину й історичну адекватність. Такий собі ґайд про доступність.

Автором тексту є Gerodot Луцький. Хто приховується під цим псевдо, ми не знаємо. Текст опублікований на просторах інтернету у 2005 році. Він написаний стилем, який найбільше підходить для нечитців часів створення. У поєднанні усіх своїх характеристик цей текст блискучий. Попри деякі його історичні вади, публікуємо твір без зауважень і доповнень. Have fun!

 

Анімація Олександра Котиса

 

Якщо почитати розповіді істориків про наше місто, одразу розумієш: Луцьк- це вам не село якесь забите! Різні продвинуті в історії перці, яким можна довіряти, в один голос твердять, що якщо уважно придивитись і принюхатись, можна знайти на території сучасного міста сліди людей епохи неоліту (VI – IV тис. до н. е.), тобто коли ще всі жили в кам’яному віці! А це вам не булька з носа!

Так ось. Коли людям стало впадло полювати на лосів, зубрів та інших диких сайгаків, збирати травки-ягодки і хавати уху, вони вирішили зайнятись землеробством, ну і скотарством заодно (так прийнято було тоді в світі). Ну і познаходили в районі Гнідави залишки всяких там землянок з купою розкиданих кам’яних знарядь праці, недопалків та іншої фігні. Судячи по “прімєтах”, то всьо лежало там ще з 5 тис. до н.е!

І тут рєзко прийшла епоха бронзи! Хто не знає – 2-ге тис. до н.е. Тобто до неї наші землячки ще страдали фігньою і возилися з камінням два тисячоліття, а потім їх це достало і вони давай бронзу розробляти! Вот якраз тоді в Луцьку і було дві різноетнічних тусовки, хоча шо вони робили – толком не ясно.

Ще трохи народ поковбасився і зрозумів: пора місто будувати. Ну, що його збудували, то всі погоджуються, тільки от коли, тут є тьорки. Поляки (Ян Догуш – так звали одного з них) як завжди кажуть, що мол Луцьк заснували аж в 1000 р. і зробив це сам Вован Святославович (той, що на гривні намальований). Канєшно, наші з таким розкладами не згодні і твердять, що Луцьк побудували в X ст. Так що, щоб то всьо перевірити, як ламанулися копати – і в районі Дмитріївського собору намацали культурний шар VII-VIII ст. Ну коню понятно, що то не 1000 рік!

Оскільки в ті часи всім було впадло щось писати, то першу згадку про Луцьк маємо аж в 1085 р., так що нічого не лишається як вважати його роком заснування, так сказать, всі бумаги на ліцо. Якраз десь тоді, в X ст. Волинь приточили до Київської Русі, став тіпа західний форпост держави.

Чьо так назвали Луцьк, насправді фіг поймеш. Ну найпоширеніша версія, що Стир якраз біля нашого міста завернувся дугою, а вона тоді в мєсном лексиконі “лукою” називалась, ось і назвали Лучеськ. А потім в лом було так багато букв писати і скоротили: Луцьк. А чьо, красіво і писати не задолбешся, як Дніпропер… Днітропет… Дніпропетровськ, вот!

З ХІІ ст. в луцьких пацанів з’явилась нова фішка: йти мочити кочівників, тому вони часто ходили в походи.

А далі Київська Русь щось не сильно трималась і в результаті таких розкладів з’явилось Галицько-Волинське князівство. Ну і ясно, що Луцьк був майже самим центровим містом. Правда, тоді Володимир був покручє, той що Волинський.

Десь в ті буремні роки луцькі князі вирішили собі нормальну хату замутити, зібрали пару бригад будівельників і давай замок будувати. І непростий, а суперукріплений, навколо вода Стира і річки Глушець (вічна їй пам’ять) – фіг пройдеш! Ото в ХІІІ ст. князь Мстислав Данилович, кажуть рішив на місці, де був дерев’яний замок, нормальну хату забабахати. І строїли вони, строїли, вже і литовські князі прийшли помагати, карочє в 1340 р построїли. Ну кльовий вийшов, прямо образєц будівництва того часу! А всі лаври собі забрав литовський князь Любарт (хто там того Мстислава пам’ятає, замок Любарта і всьо! Забули б чоловіка зовсім, добре, що ми нагадали ) Про замок почитаєте на інших сайтах, там висота башт, товщина, всі діла, а ми вернемося до наших баранів, тобто історії.

В ХІІІ ст. на Луцьк як ламанулись монголо-татари з Батиєм (1240р.), литовці (1256р.), татари вже без Батия (1257 р.), карочє спокійно жити не давали.

Тут далі пробєл, мабуть все було тихо-мирно…

В 1432 році Луцьку подарували Магдебурзьке право, прикольна штука, всьо що треба було від лучан – це захищати укріплення і замутити 3 ярмарки щороку. Ну ясно, народ розслабився, став жиріти і тут це побачили татари. Давай, думають, ми їх розкрутимо на бабло! І в 1453 р. -прийшла братва заволжських татар і всьо пограбила, потім в 1459 – кримських, ну і в 1500-му вобщє бєзпредєл: орда спалила Луцьк нафіг! (а ви кажете всіх треба любити…)

Раптом якісь пацанчіки шось там почали ділили і в чиюсь голову прийшла мисль: давайте-но приєднаємо Луцьк до Польщі! А зробили це в 1569 р., Люблінський сходняк був, унія по їхньому. Ну наші терпіли-терпіли, а потім як не замутять повстання Криштофа Косинського в 1593р. Да, там було серйозне мочілово…

В 1595 р. Северин Наливайко вирішив, що в Луцьку йому налиють, взяв і захопив місто. Навіщо – незрозуміло, питайте в істориків.

Хмельницький з корєшами тусувалися біля Луцька, але з самим містом не було пов’язано важливих подій Визвольної війни.

В 1626 році лучани вирішили, що писати гусиним пером скучно, а поки прінтери придумають, довго чекати, – і зробили друкарню, яка сприяла більш активній двіжусі (громадсько-політичному життю)

Потім знову всьо переділили, перемішали, глянули – ага, а Луцьк вже під владою Російської імперії! Карочє, з 1795 р. зробили його повітовим центром Волинського намісництва, а потім подумали: щось не дуже круто звучить, і призначили центром Волинської губернії.

Ну далі всьо знову було тихо-мирно, до 1-ї світової. Тому сюди притусувала сім’я Косачів, щоб нормально пожити в кльовому місці. Хто не знає: Косачі – серйозна династія, одна лише Леся Українка чого варта. Ну і мама її, канєшно, Олена Пчілка.

1-а світова: Брусиловський прорив, почитаєте в книжках.
Після революції влада мінялась туди-сюди, так що ніхто толком і не поняв, коли хто правив. В 1920 р. прийшли поляки всіх розігнали і тусувалися в Луцьку до 1939, поки не віддали Волинь совєтам.

Потім війна, багато що поруйнували кляті фашисти, але нічого, наші зібрались, дали їм перцю, потім вернулись і всьо відбудували, навіть кручє зробили!

Ну далі звичайний совєсткій бит, тільки в 70-х народ як почав розмножуватись. Карочє з 50 тисяч стало 200, прямо під сузір’ям Кролика ті роки пройшли, чи що?

В 1991 році прийшла незалежність. Місто зраділо і стало дуже гарним.
Нові окраси міста: фантастичний європейский супер-фонтан в центрі (без дельфінчиків), мегапідземний перехід від ЦУМа до Драмтеатру і суперперехід від вокзалу до автостанції!

Gerodot Луцький

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.