Враженнями і емоціями від переглянутих кінострічок ділиться фронтмен гурту «Фіолет» Сергій Мартинюк. Серед сьогоднішньої підбірки стрічки «Щоденний покоївки», «Як мене звати», «Викрадення Фредді Хайнекена» та «Розлучення по-французьки».

«Щоденник покоївки»

(Франція, Бельгія, 2015)

Режисер: Бенуа Жако

Одне з найхаризматичніших юних дарувань сучасного європейського кінематографу – Леа Сейду – завоювала мою довіру, інтерес і навіть захоплення з фільму-провокації «Життя Адель», де зіграла екстравагантну лесбійку. У стрічці далеко не зіркового Жако глядачу пропонують історію з часів дворянської Франції кінця XVIII століття, у якій спокуслива покоївка Селестина залишає Париж і знаходить собі робоче місце в глибокій провінції. Постійна увага чоловіків, конфронтація з господинею та нові знайомства штовхають нашу героїню на серйозні життєві зміни… Комусь фільм може здатися повною бздурою зі слабкою режисурою, нечітко сформульованою ідеєю та сирими персонажами. І я навіть погоджуся з такими думками, але кайф від спостерігання за черговим перевтіленням сексапільної Сейду нівелює все інше. Такі реалії. На ваш розсуд.

 

«Як мене звати»

(Росія, 2014)

Режисер: Нігіна Сайфуллаєва

Дві москвички, з різним ступенем життєвого вар’ятства та амбіцій, вирушають до сонячного Криму, де одна із героїнь стрічки Сайфуллаєвої планує знайти батька… І тут починається: неочікувані симпатії, розіграші, приколи, пошуки пригод на симпатичні мордорські дупи, вітряні ночі, не менш вітряні жителі Півдня... Така суміш адреналіну просто не могла не закінчитися драмою для когось із персонажів. Зрештою, такий він – їхній арт-хаус. Філософія життя на краю і далі з відсутністю хоча б якихось пробілів та натяків на ліпше. Мені смакує. Як смакує і легкий еротизм, яким пронизана вся історія.  Раджу любителям психологічних драм і тематики перверзій в житті сучасної молоді.

 

«Викрадення Фредді Хайнекена»

(Голландія, Бельгія, Великобританія, 2014)

Режисер: ДаніельАльфредсон

Той випадок, коли розумієш, що фільм завідомо прохідний, але подивитися варто хоча б через історію, яка лягла в основу стрічки Альфредсона та присутність на екрані крутої акторської тусовки – Джима Стерджесса, Сема Уортінгтона та Ентоні Хопкінса. Екранізація реального викрадення у 1983 році Альфреда Хайнекена, власника однієї  з найвідоміших у світі пивоварень. Історія компанії друзів, які вирішують не розмінюватися на дрібниці і організувати одне з найрезонансніших викрадень ХХ століття, вимагаючи за вкраденого магната та його водія 16 мільйонів євро. Є відчуття не до кінця промальованої режисури та загального полотна оповіді, але все це витягується досить сильною грою акторів. А це вже вагомо в таких ситуаціях. Раджу – кому цікаво!

 

«Розлучення по-французьки»

(Франція, Італія, 2014)

Режисер: Дороте Себба

Ще одна «свіжа» зірочка французького кіно, на яку я просто не міг не звернути уваги в тамтешньому комедійному кінематографі останніх років – Жеральдін Накаш – талановита акторка, режисер та сценарист на стартах і просто гарна 35-річна парижанка. Вашій увазі – ще одна драматична сімейна сторі, яка трапилася із майже звичайним подружжям, дві половинки якого почали ставити перед собою нові планки та вимагати від життя нових викликів. Розлучення як рішення чи всього-навсього нагода ще раз оцінити глибину потрібності наявного в світлі можливих змін. Герої змушені розібратися із собою і власними почуттями. Для цього вони вирішують влаштувати собі медовий місяць, якого в них не було. А далі… далі дивіться самі. Якщо до смаку!

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.