Як промислова революція і наукові відкриття вплинули на світ моди
Звідки беруться модні тенденції? Чому одне десятиліття в тренді піджаки з масивними плечима і одяг оверсайз, а вже через кілька років - джинси на заниженій талії і кроп-топи? Виною модних змін стають не тільки бурхливі фантазії дизайнерів, а й саме суспільство, яке постійно еволюціонує і проповідує нові цінності. Популярний одяг - лише дзеркало, в якому відображаються соціальні тенденції. Ми продовжуємо свій невеличкий екскурс в історію моди, щоб детальніше вивчити, які саме на неї вплинули громадські настрої.
Якщо після приходу Наполеона до влади французи могли похвалитися демократичним і навіть зручним модним одягом, то їх британським сусідам пощастило трохи менше. Епоха правління королеви Вікторії ознаменувалася не тільки строгими громадськими звичаями, а й непрактичними, хоч і вражаючими нарядами.
Щоб спідниця була ще більш об'ємною, під неї надягали крінолін - жорсткий каркас з кінського волосся. Криноліни були не тільки модним предметом гардеробу, а й джерелом безлічі жартів і забавних історій. Наприклад, одного разу одна американська жінка не помітила, що їй потрапила під поділ сукні сигарета. Поки вона стояла на місці, відсутність повітря під важкою спідницею не давало можливості сигареті спалахнути, але як тільки вона зробила крок, весь поділ її сукні запалав. На щастя, спідницю швидко загасили і ніхто не постраждав.
Між іншим, ексцентричні наряди були долею аристократії. Завдяки промисловій революції стрімко сформувався середній клас, представники якого всіляко демонстрували своє багатство. Підкреслюючи своє економічне становище, дружини купців і власників заводів носили пишні спідниці, на які в середньому йшли десятки метрів дорогої тканини.
Поява нового класу споживачів - не єдиний важливий наслідок промислової революції. Винахід швейних машинок і поява перших синтетичних барвників дозволило кравцям придумувати ще більш екстравагантний одяг для своїх клієнтів, а отже - поклало початок «високій моді».
Першим кутюр'є вважають британського модельєра Чарльза Уорта. Заснувавши в Парижі свій модний будинок, Уорт незабаром потрапив під патронаж французької імператриці Євгенії. Після цього у нього стали замовляти вбрання австрійська принцеса Пауліна фон Меттерніх, коханка імператора Вірджинія Ольдоіні, актриса Сара Бернар і навіть сама королева Вікторія. Замість того щоб просто приймати замовлення від клієнток, Уорт чотири рази на рік показував їм свої останні дизайни, а вони вибирали бажану модель.
Замовники також вибирали колір вбрання, хоча найчастіше одяг шили з чорної або іншої темної тканини. Справа в тому, що смог осідав на всіх нарядах, а білі або пастельні шати буквально після кількох прогулянок на вулиці ставали брудно-сірими. Надихаючись вже тоді зародженим рухом за права жінок, багато пані доповнювали свій гардероб цілком маскулінними елементами - наприклад, були популярними жакети строгого крою.
Втім, нові технології подобалися далеко не всім. Представники так званого естетичного руху зневажали індустріальну революцію та її наслідки. Замість яскравих і ексцентричних нарядів вони носили простий і максимально природний одяг вільного крою, декорований ледве помітною вишивкою. Умільці теж були не в захваті від масового виробництва тканини, так як фабрики просто залишали їх без роботи. Знаменита британська мереживна індустрія і зовсім могла б себе зжити, але допомогла щаслива випадковість.
Вибираючи весільну сукню, королева Вікторія рішуче відмовилася від звичних для королівських одружень важкої парчі і оксамиту. Наряд, в якому вона вийшла заміж, був надзвичайно простим, але поклав початок цілій традиції, яка існує і досі. Справа в тому, що сукня нареченої було білим, хоча найчастіше монархи до цього вінчалися в розкішних фіолетових або червоних шатах, і було зшито з шовку і мережива. Вікторія особисто наполягла на тому, щоб тканини були британського виробництва, тим самим звертаючи увагу англійських модниць на вимираюче ремесло. З того часу весільні сукні білого кольору стали традицією як для монархів, так і для простих людей.
На жаль, не всі модні тенденції цього часу зароджувалися завдяки технологічному прогресу і святковим подіям. До середини XVIII століття поширення туберкульозу в Європі і Сполучених Штатах Америки досягло рівня епідемії.
До винаходу антибіотиків хвороба сприймали в романтизованому світлі - «сухоти» вважали чимось піднесеним і аристократичним. Протягом десятиліть симптоми туберкульозу сприймалися як ідеал краси: справжні дами просто зобов'язані були виглядати болісно блідими і худими, а міцне здоров'я вважалося справою робітничого класу.
Коли ж німецький мікробіолог Роберт Кох вивчив природу хвороби, виявилося, що нічого романтичного і піднесеного в ній немає. Лікарі почали прописувати пацієнтам сонячні ванни для профілактики туберкульозу, а хвороблива блідість поступово вийшла з моди. Але на цьому внесок медицини в моду не закінчився: боротьба з туберкульозом стала повномасштабною кампанією як у Європі, так і в Америці.
Лікарі оголосили довгі (а часто - ще й брудні) подоли жіночих спідниць розсадниками бактерій, а охайні модниці почали щосили вкорочувати свої сукні. Настільки, що навіть черевики стали видні. Корсети, які були обов'язковим елементом вбрання будь-якій пристойній дамі, теж потрапили в немилість.
Лікарі масово попереджали пацієнток, що їх улюблений предмет гардеробу заважає природній циркуляції крові, і радили носити «корсети для здоров'я», які були зроблені з еластичної тканини і дозволяли хоча б нормально дихати. Навіть чоловічі бороди, які масово увійшли в моду під час Кримської війни, були оголошені небезпечними для громадського здоров'я. Замість хворобливої вишуканості в моду поступово почали входити практичність і гігієнічність.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
