Продовжуємо нашу нову рубрику – про історію волинських брендів. Нагадаємо, перший матеріал розповідав про чудовий напій «Любомльська пейсахівка».
На Волині у XVIII столітті була заснована порцелянова фабрика. Її якісні, гарні, модні, популярні вироби цінувалися по всій Речі Посполитій. І виникла вона саме тоді, коли в Європі ширилася мода на барокову майсенську порцеляну.
Корецька порцеляна. Колаж Олександра Котиса
Засновником порцелянового заводу в Корці був один із представників родини Чарторийських – Юзеф Клемент (1740-1810), господар величезних володінь на Волині. Виробництво посуду в Корці стало першим подібним заводом на теренах цілої Речі Посполитої.
Саме новий власник Корця вдихнув у містечко, як тоді занепадало, нове життя, побудувавши виробництво та створивши нові місця роботи для місцевого населення. Через якийсь час у містечку з’являються не бачені тут раніше двоповерхові кам'яні будинки, парки, костели й, безумовно, чудова князівська резиденція.
Дивитися більше Палаци Волині: барокові релікти Корця
Крім фабрики порцеляни та фаянсу, Чарторийський започаткував тут виробництво сукна, полотна та меблів.
Корецьке виробництво посуду було засноване 7 вересня 1783 року. Про це свідчить документ «Kontrakt założenia fabryki porcelany w Korcu z dnia 7IX 1783», який сьогодні зберігається у відділі рукописів Польської Академії Наук в Кракові.
Посаду директора обійняв відомий французький кераміст Франтішек Мезер. Йому допомагав його брат Михаїл, який відповідав за розробку унікального рецепту виготовлення порцеляни із глини, що добували на Волині.
Чорторийський був дуже мудрою людиною, і перед тим як вкладати кошти в виробництво, він провів аналіз місцевих глин, надіславши їх до німецьких керамістів саксонського міста Майсена. Висока якість і яскраві фарби майсенської порцеляни створили їй світову славу.
Офіційна назва волинського виробництва звучала як «Vue de la Fabrique de Porcelaineet de Faience situee a la Josephine Fauxbourg de Korzec», це можемо побачити й на одному із зразків посуду, де є і сам вигляд корецької мануфактури. Потужне підприємство складалось із багатьох приміщень, це адміністративні кабінети, лабораторії, склад продукції, робочі галереї, задній двір із величезною кількістю фабричних будівель.
З самого початку заснування фабрика в Корці наслідувала в своїй стилістиці саксонську порцеляну 1770-1780-х років, яка тоді була в тренді. Збут відбувався двома шляхами, а саме через спеціалізовані магазини, які з попитом на продукцію з’являлись по всій Речі Посполитій, та через доставку до замовника.
Перші зразки порцеляни були надіслані 1 травня 1790 року королю Станіславу Августу, вироби з Волині настільки сподобались правителю, що він навіть нагородив медаллю директора Мезера.
В 1793-1794 роках в Корці працювало близько 300 осіб, із них 73 художники. І це якщо врахувати, що в ті часи фабрика переживала скрутне фінансове становище. Адже в 1793 році під час переділу Польщі частина земель Волині відійшла до Російської імперії, саме тому експорт продукції з Корця значно ускладнився.
2 січня 1797 року на фабриці відбулась нищівна пожежа, яка залишила згарище. Все потрібно було відбудовувати з початку. Нову фабрику вдалось відкрити лише на початку 1800-х років, проте в 1803 році виробництво було частково перенесене до нового пункту Городниці (сучасний Новоград-Волинський район Житомирської області).
В пожежі 1797 року згоріли всі зразки порцеляни та фаянсу, що ускладнювало виробничий процес, бо не було з чого черпати ідеї, тому до Корця з усіх-усюд почали знову звозити його продукцію, щоб вона могла бути наочністю для художників, які мали витримувати стиль попередніх років. Проте оберти були вже не ті. В 1814 році в Корці працювало 29 фабрикантів разом з учнями та 27 художників.
Ймовірно, що причиною занепаду була й смерть «фаната» своєї справи Юзефа Чорторийського в 1810 році, усі повноваження успадкувала його сестра Клементина з чоловіком Євстахієм Сангушком, адже інша сестра Юзефа, якій він заповів все майно, не захотіла переїжджати до Корця.
В 1824-1832 роках відбувається занепад фабрики, товар виробляється нижчого ґатунку, зменшуються оберти продукції. На виставці 1829 року в Петербурзі продукцію з Корця назвали «поганою та дорогою». В 1846-1847 роках Корецька мануфактура була повністю розпродана її власниками.
До речі, дуже цікавим є відтиск на продукції з Корця, адже це так зване «всевидяще око», відомий масонський символ, що символізує Великого Архітектора Всесвіту, що спостерігає за працями вільних каменярів. Нічого дивного в цьому немає, адже багато представників роду Чорторийських були масонами. Про волинських масонів готується публікація на «Хроніках Любарта». Доповнює відтиск напис Korzec.
У 2011 році посуд з Корця став предметом дослідження Анни Шкурлат в монографії «Мануфактура порцеляни та фаянсу в Корці» - це була перша наукова праця про історію, систему підписів та хронологію датування корецької продукції. Крім того, авторка подає вичерпний аналіз форм посуду, його декору та прикрас, а також аналогію корецької та європейської порцеляни. В праці подано близько 750 кольорових ілюстрацій, що прекрасно показують, наскільки посуд мав презентабельний та якісний вигляд й наскільки він сьогодні цінується в світі.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
