Вітовт Кейстутович –  литовський князь з династії Гедиміновичів; син Кейстута, небіж Ольгерда і двоюрідний брат Ягайла. Як Великий князь Литовський, Руський та Жемайтійський титулував себе з 1395/96 року; король гуситів у 1422-1427 роках (обраний на Чаславському сеймі 1422 року). 

У 1370-1376 роках брав участь у походах проти Тевтонського ордену. Під час князювання Вітовта значно поширилась українська територіальна колонізація на південь та схід, аж до Чорного моря. Вітовт, виконуючи плани «великого княжіння на всій руській землі», розбудовує на півдні українських земель систему опорних укріплень. З 1398 року Литовська держава стала називатися Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське. Вів тривалу боротьбу з татарами, намагаючись витіснити їх з українського Причорномор'я.

У Луцьку 6 січня 1429 року розпочався 13-тижневий з'їзд європейських монархів. Була спроба Вітовта отримати королівську корону. 1430 року імператор Священої Римської імперії Сигізмунд I Люксембург проголосив його королем «Литовського королівства». На 29 вересня 1430 року було призначено церемонію коронації Вітовта, запрошено чимало гостей. Але освячена корона, послана Сигизмундом I до Вітовта, була перехоплена.