Ми, українці, у більшості любимо героїв, лідерів, гарну обкладинку.

Це не найгірша чеснота, втім часом так хочеться додати всім трішки реалізму і поставити кожного, особливо молодого українця, під іншим кутом до об’єкта свого обожнювання. Розгорнути обгортку, вийняти начинку та спробувати її відчути усіма рецепторами.

Останнім часом об’єктом обожнювання стали гарні усміхнені обличчя у дорогій американській формі. Стрункі, підтягнуті, в окулярах-крапельках.  Ні, я вас цілком розумію. І ту істерію – селфі з копом – я певною мірою можу збагнути. Адже такого дива в правоохоронних органах раніше удень зі свічкою зустріти було зась.

Що не кажіть, але типовий український мєнт – це худорлявий дядько в шкіряній куртці з барсеткою в руках. У Луцьку він п’є каву біля магазину «Хутірець», часто багато лається, дивиться спідлоба, ніби у чомусь усіх підозрює, та має зеленкувато-сірий тон обличчя через постійний недосип, погане харчування і нерви. Я кажу про звичайного працівника міськвідділу, а не високого чина при пагонах. Принаймні, такі мені зустрічалися найчастіше. І робити з ними селфі  зовсім не схотілося б. Та й він був би не в захваті від цієї ідеї.  

Руками й ногами виступаю за реформування правоохоронних органів. У часи Революції Гідності міліцію повністю перестали сприймати як орган захисту. Була конфронтація – міліція і народ, який її годує. Не відомо, як повела би себе нова поліція у подібних і цілком можливих у майбутньому умовах. Не відомо, чи так само вороже сприймали би її пікетувальники.

Втім часом мені здається, що уся епопея з новою поліцією – це фарс, реаліті-шоу із кастингом, всього лише гарна картинка, яка насправді мало що змінить та й зупинитися може у зародку. Якщо лише ми не почнемо ставити потрібні питання.

Що таке патрульно-постова служба? Це нижча ланка в правоохоронній системі. Це не супергерої. Їхня робота важлива, але це найнижча, хоча й показова ланка. Це робота із п’яницями, сімейними дебоширами, дрібними хуліганами, але аж ні як не із масштабними корупціонерами і злочинцями, які сидять в дорогих кабінетах у Києві, а не п’ють пиво у громадському місці. А саме вони –головна гангрена країни.

Досить марити ілюзіями, що патрульно-постова служба подолає корупцію. Судячи із дописів у соцмережах, розмовах у маршрутках чи навіть слів самих претендентів у працівники нової поліції, чимало людей не усвідомлюють, які повноваження матимуть поліціанти. Чи розуміють ті, хто рветься до поліції, що одягнувши пагони і форму, вони стануть частиною системи, де діють жорсткі накази і їхнє виконання – обов’язкове? Покажіть мені країну, де поліція діє не у такий спосіб.

Під час кастингу в Луцьку запитую одного хлопця: «Чому йдеш?» Відповідає: «Подолати корупцію». Можливо, у мене вже зіпсоване мислення, втім що заважатиме злочинцю дати хабар слідчому, в якого зарплата – дві тисячі гривень? Що заважатиме дати хабар прокурору? А судді?

Щиро рада, що є так багато молодих людей, які хочуть бодай щось змінювати в країні. Але чи покращиться стан злочинності від того, що поліціанти їздитимуть на новеньких авто? Чи правопорушень буде менше лише тоді, коли люди стануть заможнішими, а порушення закону наводитиме страх передусім на високопосадовців?

Реформа має мати системний характер. Інакше вона нагадуватиме окозамилювання та марну трату грошей.