Місто часто порівнюють із живим організмом...

Місто часто порівнюють із живим організмом. Бо воно таке ж динамічне, швидке, має свій пульс. Чи можна вважати місто системою, структурою, сукупністю, явищем чи будь-яким іншим способом організації матерії і духу? Чи може місто як спосіб соціальної організації мати пам’ять, подібно до живої людини? Що тоді таке пам'ять міста?

В загальному ми знаємо, що пам'ять відрізняється від історії тим, що має в собі живий аспект. Тут присутня якась жива сутність, яка може пам'ятати. Люди мають пам’ять про ті чи інші події. А як тоді тлумачити поняття пам'яті міста? Це пам'ять усіх людей, які в ньому живуть?.. Можна дивитися і так, але я б звернув увагу перш за все на безособову, узагальнену, так би мовити, суспільну пам'ять міста, яка перш за все виражена якось у громадському просторі міста.

Тобто це те, що характеризує, як візуальні трансформації міста впродовж історії враховують цю ж історію.

Розглянемо 3 об'єкти в Луцьку, які можуть показати, яким чином пам’ять впливає на міське середовище.

Приклад І

Окольний замок Луцька. Оригінально то була територія, на якій проживали привілейовані шари суспільства – шляхта, урядовці, духовенство. Територія замку була забудована садибами, були тут і свої храми. Наприклад, святої Катерини, святого Петра та святого Дмитра. Вони відомі ще з литовського періоду історії – кінця середньовіччя. У 1781 році сталася велика пожежа, яка дуже пошкодила мури Окольного замку. Після цього їх стали розбирати – залишилася вежа Чарторийських та фрагменти мурів.

Сьогодні це просто історичні об'єкти, які ніяк не відображають пам'яті того, що тут було раніше. І це дуже показово. Якщо ви зайдете на територію Окольного замку, ніколи не скажете, що тут був замок. Місто стерло пам'ять про це. Тобто ні візуально ні ментально ви не зрозумієте, що це замок, який насправді збережений на 50%. Червоний колір - траса мурів, синій - збережені фрагменти.

Це здавалося б сенсаційно: півзамку існує, а ніхто його не бачить. Не бачить тому, що й про інші замкові об'єкти місто втратило пам'ять. Це і становить суть пам’яті міста – не проста наявність інформації про історію замку і навіть не наявність реліктів тієї історії, а наявність певної сутності об’єкта, яка вплетена в сучасність міста. Окольний замок має жити і використовуватися – тоді він відіграє значення для пам’яті міста.

Костел і південний фасад колегіуму єзуїтів, вежа Чарторийських зі збереженими фрагментами мурів, стіна монастиря бригідок – це і є та дуга, яка в собі тримає пам'ять про Окольник. Але містом він забутий, сьогодні це звичайна територія, не менш занедбана, ніж радянські околиці Луцька.

Приклад ІІ

Інший приклад трансформації – Театральний майдан. Спочатку він існував як протомайдан, тобто територія біля осідку луцьких бернардинів. Фактично, став використовуватися тільки в ХІХ столітті як полігон для військових. Вкінці століття тут уже були ярмарки і територія називалася Парадним майданом – військові проводили паради. Коли зрозуміли, що наявність ринку поряд із відкритою у приміщенні монастиря бернардинів прогімназією і православним собором не відповідає уявленням про чисте, охайне місто, вирішили ринок перенести і зробити тут міський публічний сад. Закладений сад існував аж до 1970-х, коли на його місці почали споруджувати драматичний театр.

Важливо: хоча сад вирубали, але збереглося кілька дерев, які його застали, і вони формують міні-сквер праворуч від театру. Це нетипові для міста породи дерев. Навіть якщо вони і посаджені після закладення театру, вони все одно відображають те, що тут був сад. Це позитивний приклад пам'яті. Мешканцям навіть не обов’язково знати факт, що тут був міський сад 100 років тому, але вони, як і 100 років тому, досі будуть ховатися в тіньку дерев на цьому ж місці. Я думаю, це дуже важливий момент.

Приклад ІІІ

Є ще один майдан, який би я хотів згадати. Йому притаманна напівпам'ять і напівамнезія. Це давній майдан Ринок. І я впевнений, для багатьох мешканців Луцька той факт, що в місті існує майдан Ринок, є відкриттям. А все тому, що пам'ять тут вибіркова. Майдан виник як плацдарм, що уособлював економічне і політичне життя міського населення Луцька. Для міст з Магдебурзьким правом (Луцьк таке отримав ще в 1432 році) майдан Ринок є важливим для європейської самоідентифікації міста. Мали значення в цьому аспекті торги, які відбувалися на Ринку аж до Другої світової війни.

Сьогодні цього всього нема. І майдан мертвий, як і весь історико-культурний заповідник. Правда, міститься тут на стіні одного з будинків меморіальні дошка Данилу Братковському. Встановлення пам’ятників – це пряма і трохи примітивна форма пам’яті. Бо вона передбачає активне людське втручання тут і тепер, замість повільного розвитку, весь процес якого враховує історію через візуальне «оформлення» міста.

Сьогодні на цьому історичному місці планують зробити парковку. Стратегічно, це однозначно неправильний крок. Проте автори ідеї вважають, що таким чином буде внесений певний елемент порядку, адже авто тут паркуються і без парковки. В будь-якому разі, містові в майбутньому доведеться піднімати питання про адекватну регенерацію майдану Ринок.

* * *

Поняття пам'яті міста не є академічним, його не вивчають історики. Але я думаю, що воно дуже важливе, оскільки на відміну від просто історії, яка може бути збережена і подана цікаво чи нецікаво, пам'ять містить в собі якийсь прихований код поколінь, який формує візуальний образ міста. Важливо, щоб пам'ять була.

Місто, так само як і люди, може вважатися здоровим тоді, коли воно не хворіє на амнезію.