У Луцьку Петра Верзуна добре знають не лише в громадському середовищі, а й у бізнесових і політичних колах. Знають не просто як професіонала та вмілого організатора, а й як цікавого співрозмовника та невтомного генератора ідей. Нині він є кандидатом до Луцької міськради від Блоку Петра Порошенка «Солідарність». Отож, «Хроніки Любарта» познайомлять читачів із Верзуном, якого ви ще не знали. 

 

1. Приділяти бодай один день на тиждень лише своїй сім’ї. Ходити до храму, готувати рідним сніданок, гуляти з донькою. Для мене головним пріоритетом у житті є сім’я.  Я мало кого впускаю у особисте життя. Не завжди так жив, але моє життя стало набагато цікавішим та кращим з моменту, коли  дав собі настанову ніколи не працювати в неділю. Моя традиційна неділя розпочинається з того, що вранці мене будить донька. Ми разом із нею готуємо сніданок, разом снідаємо. А мамі у неділю дозволяємо довше поспати. Після цього усі разом виходимо в світ... 

2. Важливо мати захоплення, хобі. Моє хобі – це читання книг. На жаль, проваджу не достатньо спортивний спосіб життя. Тому єдиним моїм відпочинком є читання книг. Ніколи не берусь за одну книгу. Вважаю, що протягом дня треба читати їх кілька й на різну тематику, бо так цікавіше. Зазвичай я прокидаюся о шостій ранку. Тоді читаю історичні чи біографічні книжки. Це дає мені можливість налаштуватися на робочий день. Уже в обідню пору – бодай кілька сторінок публіцистики чи наукової літератури. Із задоволенням читаю журнал «Ї» та Ярослава Грицака. Мені це близьке, бо теж люблю історію. Пізнього вечора, а лягаю я спати уже по дванадцятій, надаю перевагу художній літературі. Важливо читати хороші книги. Прочитаєш, наприклад, кілька сторінок Умберто Еко, й розумієш, що це те саме, що послухати місяць лекцій в університеті. 

3. Не витрачати час на непотрібних людей. Найгірше в світі – нецікаві люди. Моя прив’язаність до читання зумовлює коло моїх знайомих. Це люди, які розділяють мої смаки на книги. Серед  них є й такі, які могли б читати лекції із сучасної літератури студентам. 

4. Любити роботу. Ніколи не треба робити те, що тобі не подобається. Мене дратують люди, які не люблять свою роботу, які радше її ненавидять. Коли мої колеги працюють над проектом, то я нагадую їм слова із «Матриці»: «Не думай про ложку, стань нею». Останнім часом люди, які мені зустрічаються, не люблять свою роботу. Для них вона – як тягар. У деяких молодих людей є бажання заробляти, але немає бажання працювати. Робота має приносити лише задоволення. Є люди, які десять разів міняли спеціальності, поки знайшли своє. 

5. Не треба себе шкодувати. Це – остання справа, яка має бути в житті кожного. Бог дає нам лише ті випробування, які можемо витримати. Треба засукати рукави й боротися. Усвідомити, що не можеш програти, бо у задумі боротьби ще із початку закладено перемогу. Просто ми не завше хочемо тої перемоги нині. Може, ми хочемо її завтра, чи після завтра, чи через рік?

6. Не ставитися до життя поверхнево. Через призму виборів треба розуміти, що якщо обрали в депутати професіоналів, то вони й мають добре працювати. А якщо обрали собі циркачів, то й маємо цирк. Часто з екрана телевізора пропонують прості рішення: вила та пряники всім пороздаємо, і вже нині буде добре. Розуміймо, що всім відразу ніколи добре не буває. У нас засуджують хабарників, не розуміючи, що це двосторонній процес. Бо є хабарник, а є той, хто дає хабар. Нам легше дати хабар і отримати бажане, аніж дотримуватися законних процедур. 

7. Отримувати насолоду від їжі. Як більшість чоловіків, люблю гарно поїсти. Але при цьому я не вмію готувати, а тільки куштувати. Коли моя дружина або сестра приготують щось несмачно, то я не мовчатиму, а скажу про це. Їсти треба свідомо. Їжа набагато важливіша, ніж ми думаємо. Вважаю, що усі щасливі нації – французька, японська, італійська, –  щасливі тому, що в них усе склалося із кухнею. Іноді ми соромимося того, що людина має хороший апетит. Дарма, адже хороший апетит – ознака здорового організму. Палітра української кухні значно різноманітніша, ніж ми думаємо. Коли розповідають, що улюбленою українською стравою є борщ, завжди хочеться уточнити, який: волинський, чернігівський, а може, із білими грибами? Що більше ти знаєш смаків, то більше тобі хочеться смакувати. 

8. Завжди думати позитивно. Прокидатися вранці, дивитися у вікно і дякувати Богу за гарний новий день. І байдуже, що він хмурний, по-осінньому холодний. Завтра він буде уже іншим, не таким. Оце і є щастя – помічати щасливі очі дружини, дітей, близьких. Заради цього варто жити. Варто посміхатися.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.