Останнім часом у Луцьку з’являються різні ініціативи із розмальовування стін будинків у публічних місцях. Недавно на будівлі біля скверу напроти гімназії імені Модеста Левицького на проспекті Волі намалювали кількаметровий тризуб. А найбільшою подібною акцією в місті був фестиваль сучасного мистецтва «Арт територія», в рамках якого у Луцьку в центральній частині з’явилося кілька настінних малюнків луцьких і не тільки художників.

Стріт-арт (вуличне мистецтво) у Луцьку набирає обертів. Нещодавно стало відомо і про ще одну ініціативу – хочуть покрити малюнками бетонний паркан на Градному Узвозі в самісінькому центрі міста. Ця ідея викликала неоднозначне ставлення лучан, проте проект був підтриманий владою міста.

Топ-12 громадських ініціатив

У 2015 році в Луцькій міській раді вирішили, що треба заохочувати громадськість щось робити для міста. Для цього знайшли можливість фінансувати громадські ініціативи. Міська рада прийняла Програму підтримки ініціатив жителів міста Луцька на 2015-2017 роки. Суть її полягає в тому, щоб виділяти до 50 тисяч гривень на окрему ініціативу мешканців. 

Прийом анкет тривав у липні, після чого відбувалося інтернет-голосування та розгляд комісією. Як ідеться на сайті міської ради, «члени робочої групи визначили переможцями 12 ініціатив на загальну суму 492, 6 тис. грн бюджету міста». 

«Разом з вами ми будемо розбудовувати Луцьк. Ми завжди готові підтримувати ваші ініціативи й реалізовувати їх», - зауважив міський голова Микола Романюк з цього приводу. 

А секретар міської ради Сергій Григоренко заявив, що «при формуванні бюджету міста на 2016 рік, плануємо збільшити бюджет конкурсу кращих громадських ініціатив».

Серед затверджених проектів є такі: оцінка рівнів небезпечних випромінювань у Луцьку, створення майданчиків для вигулу собак у парку, створення дитячої кінозали, навчання дітей-сиріт англійської мови тощо. Ще одним проектом, який погодили члени робочої групи, є ініціатива під назвою «Мандруючи вулицями Луцька - історичний фестиваль «Історія Лучеська»». Автором її є громадський активіст Володимир Бут-Гусаїм. За його пропозицією, стіну біля собору святої Трійці на Градному Узвозі розмалюють художники.

«У Луцьку є ще одна стіна, яка оминула око вуличних митців, але не змогла обійтись без уваги вандалів: стіна вздовж Свят-Троїцького собору по вулиці Градний Узвіз. Вона створює не надто привабливу картину Театрального майдану, на який повертається людина після прогулянки вулицею Лесі Українки, вона – це перше, що кидається в очі, коли ти виходиш з цієї вулиці», - пояснює ідею активіст на своїй сторінці у Facebook.

«Ми пропонуємо перетворити цю «пляму» центру міста на стіну, в якій відобразиться уся історія Луцька лише на декількох метрах. Нам є чим пишатись, нам є що показати, нам є що берегти. Ми переконані, що лучани та гості міста оцінять таку трансформацію», - ідеться в повідомленні ініціатора.

Поки художники малюватимуть, історики, як вважає автор, будуть розповідати про історію собору та відомих лучан.  

«Фестиваль буде відбуватися у форматі «вуличного університету» із використанням мистецтва та атракції для лучан. Перший такий захід планується провести на вул. Градний узвіз, біля Свято-Троїцького кафедрального собору, історики-краєзнавці розкажуть про історію, власне, собору, вулиці Градний узвіз та відомих жителів, які там проживали. Це буде поєднано із короткими лекціями та презентаціями нових можливостей для громад, еко-ініціатив, ініціатив від міської влади. Паралельно до цього буде відбуватися арт-сцена, де молоді художники Луцька зобразять усю історію Луцька у графічному вигляді на паркані, що прилягає до Свято-Троїцького кафедрального собору», - пише Володимир Бут-Гусаїм.

Як ідеться в описі ініціативи, її буде оцінювати комісія у такому складі: Митрополит Луцький і Волинський Михаїл, начальник відділу у справах молоді та сім'ї Луцької міської ради Олексій Веремійчик, депутат Луцької міської ради Богдан Шиба, організатор проекту Володимир Бут-Гусаїм.

Стіну умовно розбили на 11 елементів – кожен для одного художника. За умовами, має бути представлена історія міста в хронологічних рамках XIV-XXI століття. Спочатку зберуть макети робіт, тоді розглянуть їх, а вже після цього художники візьмуться до роботи. Завершити планують до кінця вересня.

Неоднозначна реакція

Попри хорошу, на перший погляд, ідею, вона викликала не дуже схвальні відгуки мешканців. Частина людей проти, бо вважають, що з цього нічого не вийде. Ті, хто за, сподіваються, що все зроблять на високому рівні і не зіпсують ідею. 

Ми звернулися до того, хто має досвід в організації розмальовування міських стін. Олена Семенюк – координатор фестивалю сучасного мистецтва «Арт Територія», який відбувся в Луцьку 23-24 травня. В його рамках зробили 3 великі настінні малюнки: два на вулиці Лесі Українки та один на Ковельській.

Вона вважає, що явище стріт-арту має бути вигідне усім сторонам, проте треба покладатися на думку фахівців.

«Проект створення галереї просто неба – зовсім не новий у Луцьку. Зокрема, цю ідею багато разів висували вуличні художники Луцька. Щоправда, для цього вони розглядали дещо менш знакові місця. Втім стріт-арт безперечно не обмежуватиметься виділеними резерваціями та існуватиме незалежно від дозволів чи разових проектів. Наприклад, на стіні біля собору вже є сумнівної якості теги і написи. Завдання міста – використати потенціал стріт-арту сповна, направивши його у русло, яке буде вигідним усім сторонам», - зазначила Олена Семенюк. 

«На власному досвіді я переконалася, що у виборі робіт і художників варто покладатися на фахівців і митців. Було би непогано запросити художників, у тому числі стріт-артистів, які вже мають ім’я завдяки своїм роботам. Урбаністи, архітектори, дизайнери теж можуть мати право голосу. В інакшому випадку ми ризикуємо отримати замість творчої і талановитої роботи, «вербу і калину», «золоті куполи» та вишиванки. Втім, для уникнення конфліктів власники об’єктів повинні мати право вето. Це допоможе запобігти непорозумінням у нашому і без того поляризованому суспільстві», - наголосила вона. 

Координатор фестивалю вважає, що в такому процесі важливо не приймати поспішних рішень.

«Чи вдале місце? Все залежить від мети малюнка та подання. Насправді я проти консервації старого міста та культури. Народні пісні обігруються у сучасних музичних стилях, змінюється мова, одяг, ритм життя. Чому ж тоді архітектурні ансамблі не можуть зазнавати змін? Звісно, не йдеться про перебудову, прибудови, заміну оригінальних елементів сучасними там, де можна зберегти автентику. Скорше потрібно прагнути до гармонійного поєднання історії із сучасним, а не створення псевдоісторичних ландшафтів. Цим ми тільки нівелюємо цінність пам’яток. Але у випадку поєднання пам’ятки зі стріт-артом потрібен особливо професійний підхід до художнього наповнення. Було би добре, якби тут не приймали поспішних рішень», - вважає Олена Семенюк.

Ідея розташування такого малюнку в принципі хороша, якби виконання було на високому рівні, а так, як є, - це «більшовизм», роздумує громадський активіст Ігор Левчук.

«Тут одразу кидається в очі символізм. На місці пропонованих малюнків колись був встановлений пам’ятник бійцям, які боронили Луцьк від більшовиків. Те, що зараз робиться на цій ділянці в самому центрі міста, це і є прояв більшовизму. Від пам’ятника залишився тільки шматочок стіни. В 2007 році почалося знищення кургану Романсівка тими людьми, які сьогодні входять в комісію, що розглядатиме малюнки. А з цим курганом пов’язана згадка про поховання коня князя Андрія Боголюбського. Тоді сотні кісток з кладовища, яке історично було поруч, були просто вивезені звідси. Тому я скептично дивлюся на комісію, яка говорить про увіковічнення історії міста через малюнки», - заявив він.

За словами Ігоря Левчука, ініціатива є піаром, оскільки робиться без знання історії свого міста і, так би мовити, відірвано від навколишнього середовища, втручання в яке має бути виключно фаховим.

«Створення ще одного «району 13» з графіті і пов’язування його з історією міста абсолютно є недоцільним. Місто має певну культуру, певну візуальну й архітектурну традицію. І просто тулити тут якесь графіті, яке більше характерно робити під мостами, біля гаражів, є абсолютно бездумним. Прикро, що такі рішення виникають. По-перше, через те, що люди не знають власну історію, по-друге, не радяться з експертами. Можливо б, місце відкоректували, можливо, образи, або й узагалі відмовилися б від такої ідеї. На жаль, політичні чи амбітні речі випереджують цілком раціональне, пов’язане з нашою історією. Сама ідея мені дуже подобається. Але так, як це робиться, ким і де це робиться, не має ніякого стосунку ні до історії ні до естетики. Як на мене, це чисто піар-проект», - заявив він.

Історичний підтекст

Пропонована під графіті стіна і справді має вкраплення історичного пам’ятника. У травні 1919 рокуукраїнські війська майже без бою віддали Луцьк. У полон здалося багато воїнів, у тому числі генерали УНР. Луцьк став польським, почали формувати органи влади. У 1920 році ще довелося повоювати за Луцьк з більшовиками. У пам’ять про загиблих оборонців міста у 1926 році на вулиці Бернардинській встановили пам’ятний знак. Як згадують очевидці, на пам’ятнику був напис «…від рук червоної дичини…».

У шістдесятих роках пам’ятник ліквідували, проте залишилися тумби, які були біля нього. Вони нині є частиною стіни – біля соборної брами.

Хоча кілька років тому на Градному Узвозі клали новий асфальт, нові бордюри та підштукатурили стіну, все ж до сьогодні біля неї залишилися міжвоєнного часу бордюри. Їх виготовили в Луцьку на «Фабриці цементно-бетонних виробів» Файвіша-Лейби Шеплера. Мають вони і відповідний фірмовий штамп.

Не можна забувати, що неподалік розташована ще одна приваблива пам’ятка архітектури – неокласицистичний банк, збудований у 1926 році. 

Монастир бернардинів, собор, банк, бордюри Шеплера, забутий пам’ятник польським оборонцям Луцька від більшовиків, забуте католицьке кладовище і збережені до сьогодні православні могили на території собору, зруйнований курган – ось справжній історичний підтекст стіни. Як це все врахувати і як за такої ситуації нанести графіті, якими вони мають бути і чи взагалі мають бути там – предмет дуже тонкої і, очевидно, суперечливої фахової дискусії. Її, на жаль, в ініціативі графіті немає. Тож черговий, на перший погляд, хороший проект із благоустрою міста може перетворитися на пінкфлойдівську «стіну», яка розділяє справжнє життя від лише ілюзій про нього.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.