Ось уже не один рік поспіль Луцьк не має робочої громадської вбиральні у центрі міста. Незважаючи на те, що приміщення, земля та умови для таких потреб є. От лише і приміщення, і земля перебувають у бездоглядному стані. Міська влада, схоже, на це заплющує очі, демонструючи не перший рік власну бездіяльність.

Закинуте приміщення

У центрі міста за Волинським муздрамтеатром є громадська вбиральня, що не працює. Лучани пам’ятають, що свого часу вона функціонувала, однак ось вже протягом багатьох років або зачинена, або ж працює вкрай рідко.

Нині тут закинуте приміщення, входи зачинено на ланцюг. Як у жіночому, так і в чоловічому відділах гори недопалків, сміття, пляшок, стіни обмальовані. А з боку жіночого відділу й узагалі розрослася крона дерева, яка затуляє вхід. Цілком зрозуміло, що вбиральня дов­гий час не функціонує, тут ніхто не прибирає і за справністю системи навряд чи хтось дивиться. Хоча приміщення має орендарів, які зобов’язалися за ним наглядати.

Така, здавалося б, невелика проблема насправді дискредитує імідж міста як комфортного, сучасного населеного пункту. Відсутність громадської вбиральні – незручність не лише для туристів, а й для жителів, які приходять у центр для відвідування концертів, масових заходів чи до церкви.

Проблема набула навіть кумедних рис. Адже для тих же туристів і лучан міська влада поставила у центрі Луцька ярмарок. Тут торгують смаколиками, виробами ремісників, продають напої, а от бодай біотуалети відсутні.  

Договірні справи

Хто ж несе відповідальність за стан приміщення? Річ у тім, що землю та нежитлове приміщення ось вже не перший рік віддано в оренду департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради.

30 липня 2015 року Луцька міська рада ухвалила рішення продовжити департаменту ЖКГ термін оренди земельної ділянки на Театральному майдані, 8, тобто саме тієї, де розташована вбиральня. Угода розрахована на 10 років.

Департамент, своєю чергою, у 2010 році уклав договір суборенди землі із підприємцем Романом Патлашинським.

Відповідно до цього договору суборенди, який діяв до 18 лютого 2015 року, надавалася ділянка площею 284 кв. м для реконструкції міської вбиральні із влаштуванням виставкової зали та кафетерію.

В умовах договору суборенди землі зазначалося, що орендодавець мав право достроково розірвати договір суборенди на земельну ділянку у разі використання не за призначенням або ж простроченням оплати більше як протягом трьох місяців.

Окрім цього, у лютому 2013 року відділ управління майном міської комунальної власності на основі рішення виконкому міської ради уклав угоду з Романом Патлашинським про оренду нежитлових приміщень, що розміщені на згадуваній землі.

Термін договору закінчується 31 січня 2016 року. Вартість майна тоді оцінили в 92 тисячі гривень. Зазначена орендна плата в розмірі 307, 28 гривень. Призначення приміщення – для розміщення громадської вбиральні.

Слово – закон

У графі «Зобов’язання» вказано, що орендар зобов’язувався забезпечити роботу громадської вбиральні із 1 червня 2013 року, утримувати приміщення в хорошому стані та проводити ремонти. Тобто протягом усього цього часу аж до 31 січня 2016 року орендар зобов’язувався забезпечити роботу громадського туалету, втім, як видно за фактом, цього не робив.

Разом із тим, згідно із умовами цієї угоди, договір підлягає достроковому розірванню, якщо приміщення використовується не у відповідності до умов, або ж не використовується протягом трьох місяців чи орендар навмисне або з необережності погіршує його стан.

Тобто міська рада, будучи якісним управителем комунального майна, має достатньо підстав розірвати угоду, яку не виконують. Утім цього не робить.

 

Одна із ймовірних причин, чому Патлашинський не виконує умови договору, – відсутність погодження на реконструкцію приміщення в тому вигляді, в якому він це хоче робити. Тобто надбудові кафе.

Зі слів депутата міської ради Богдана Шиби, подібний проект, а саме влаштування тут кафе із туа­летом намагаються зробити ще з  2006 року. Одначе така ініціатива не знаходить підтримки в містобудівнивної ради, бо така надбудова матиме негармонійний вигляд у центрі міста, яке має певні архітектурні стандарти та рамки. 

Дещо про орендаря

У тому, що орендар здатен побудувати громадську вбиральню, сумніватися не доводиться. Адже Роман Патлашинський має будівельну сім’ю. Зокрема, його дружина Ірина – член наглядової ради «Луцьксантежмонтаж № 538», а тесть – Віктор Чорнуха, голова наглядової ради підприємства. До слова, Віктор Чорнуха був серед членів виконавчого комітету в тому числі тоді, коли надавався дозвіл на оренду підприємцю Патлашинському.

Окрім цього, Роман Патлашинський значиться директором ТзОВ «Артіль» та ТзОВ «Надра», засновником яких є родина Чорнухи. Підприємства спеціалізуються на добуванні корисних копалин.

***

Скільки ще триватиме безгосподарність у центрі Луцька – сказати важко. Адже цілком імовірно, що підприємець знову намагатиметься продовжити договори оренди як землі, так і приміщення. Адже кафе у центрі міста, нехай і з прив’язкою – громадська вбиральня, досить ласий шматок.

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.