Останній день літа виявися досить гарячим для українського парламенту. Президент України Петро Порошенко запропонував зміни до Конституції, за які проголосували народні депутати на позачерговій сесії Верховної Ради.

Ці зміни передбачали два надважливі питання: децентралізацію влади й створення інститутів префектів та затвердження особливого статусу для Донбасу. Останнє питання викликало неабиякий інтерес та застереження не лише у деяких депутатів, а й у політичних експертів. Так, «Самопоміч» ще зранку заявила, що не голосуватиме за такі зміни, а кожного, хто піде проти партійної системи, із фракції виключать. «Радикальна партія» Олега Ляшка заблокувала трибуну Верховної Ради, а кілька сотень активістів із «Свободи», «УКРОПу» та інших політичних сил заблокували рух автотранспорту. Внаслідок цього початок засідання було перенесено на 12 годину. Пізніше, під час депутатських виступів, низка народних обранців, які висловлюються проти змін, скандували «Ганьба!».

Голосуймо! Думати будемо пізніше

Найперше, що викликало сумнів, це те, що проштовхування змін до Конституції відбувалося якось аж надто швидко та без належного всенародного обговорення. 15 липня на сайті українського парламенту було оприлюднено президентський проект закону про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади з позначкою «допрацьований». Головною відмінністю допрацьованого законопроекту від першої редакції, зареєстрованої у Верховній Раді 1 липня, є положення, що особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей визначаються окремим законом. Якщо в першій редакції це положення було закріплено в перехідних положеннях самого законопроекту, то в редакції від 15 липня запропоновано закріпити цю норму в розділі ХV перехідних положень самої Конституції України. Відтак 16 липня відбулося голосування і законопроект було передано до Конституційного суду.  Несподівано 19 липня на сайті офіційного представництва Президента України з’явилося «Звернення Президента щодо проекту змін до Конституції». На думку Порошенка, ті, хто не буде голосувати за проект Конституції щодо децентралізації, атакуватимуть мирний план Президента.

Така поспішність викликала у суспільстві неабиякий спротив. Хтось намагався знайти в ній виправдання, мовляв, це все робиться задля реформ. Адже за весь час іноземні партнери не побачили в Україні жодних суттєвих змін системи влади. Інші думали, що коли надати Донбасу особливий статус, то це буде останнім пунктом виконання Мінських домовленостей і тоді Україна зможе апелювати до Європи з проханням вплинути на Росію. Втім Гройсман заявив, що до офіційного прийняття нової Конституції буде ще вдосталь часу, аж кілька місяців, коли можна буде в усьому розібратися. Смішно, правда? Бо навіть у 1996 році, коли ухвалювали Основний Закон, то довго над ним мудрували та обговорювали.

Верховна Рада у першому читанні таки погодилася внести зміни в Конституцію щодо децентралізації. За це проголосували 265 народних депутатів з 368 присутніх. А обговорення Основного Закону проходило з великим скупченням депутатів біля президії й трибуни та під скандування «Ганьба!». Реакцією на це стали сутички мітингувальників із нацгварційцями, відразу після того, як стали відомі результати. Спроби нацгвардійців залагодити конфлікт завершилися тим, що після димових шашок хтось кинув у натовп гранату. Понад сотню людей було поранено, троє нацгвардійців загинуло: один – на місці, двоє – в лікарні.

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков розповів, що чоловік, який кинув гранату в бік правоохоронців під Верховною Радою, був бійцем батальйону «Січ». Під час затримання у зловмисника – Ігоря Гуменюка – виявили чеку та ще одну гранату. Аваков також повідомив на своїй сторінці у «Фейс­буку», що затриманий – член партії «Свобода».

Натомість у політсилі заявили, що Гуменюк не належить до їхньої партії. Як заявив позафракційний депутат від ВО «Свобода» Андрій Іллєнко, із затриманого «вибивали» свідчення, що він «свободівець».

Так, останній день літа став лакмусовим папірцем, який допоміг відрізнити кислотне середовище від лужного не тільки для політиків. Сталася страшна трагедія, яку багато хто навіть не усвідомлює. Однак варто відрізняти, що нац­гвардієць під Верховною Радою – це не беркутівець на Майдані.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.