Бізнесмен під час візиту до Луцька розповів, що цьогоріч витратив більше, ніж заробив

«Хроніки Любарта» публікують найцікавіші тези, озвучені засновником Фонду «Новий Луцьк» Ігорем Палицею на прес-конференції для місцевих ЗМІ, яку він дав 1 вересня.

Про 1 вересня у Луцьку

«Дуже приємно бачити щирі усмішки, гарний настрій школярів, привітати яких із Днем знань я приїхав до Луцька. Це вже стає традицією. Окрім того, ми прагнемо полегшити батькам фінансове навантаження, яке сьогодні лягає на їхні плечі. Намагаємося принести радість. Так само ми зробили і цього року.

Незважаючи на те, що нині триває війна – не наша війна, не нами розв’язана війна, ми мусимо бути сильними і усміхненими, як наші талановиті дітлахи. Люди, котрі спричинили це лихо на нашій землі, за усю пролиту українську кров і втрачені життя відповідатимуть перед Богом. Нашою ж відповіддю і внутрішнім, і зовнішнім агресорам будуть усмішки наших щасливих дітей. А Фонд «Новий Луцьк» цьому завше сприятиме.

Наше завдання в тому, аби український народ був фізично загартованим, науково грамотним, щоб він знав свою історію, володів багатьма іноземними мовами. Тому від душі вітаю усіх із початком навчального року, чекаю від школярів перемог – наукових, спортивних і людських».

Про медкабінети в школах

«Одне з пріоритетних завдань Фонду – здоров’я лучан, яке складається із занять спортом і профілактики захворювань.

На сьогодні у луцьких школах лікарів немає. Лише в деяких працюють медичні працівники.

Якщо ніхто не буде заважати, то Фонд хоче вже з цього року взяти на ставки лікарів у кожну школу, які працюватимуть повний робочий день. Причому зарплати будуть достатні, щоб зацікавити працювати як молодих лікарів, так і лікарів із досвідом.

За рахунок Фонду буде обладнано медичні кабінети. Також ми братимемо на себе фінансування витратних матеріалів: різноманітних ліків і медпрепаратів, щоб все це проходило якісно.

Крім того, лікарі не будуть сидіти й чекати, поки до них прийде хвора дитина чи батьки по якусь довідку. Їхнє завдання полягатиме також і в тому, щоб вони хоча б раз на місяць робили профілактичні огляди».

Про басейни

«Фонд хотів би, щоб у місті було ще хоча би три плавальні басейни. При чому один з них був 50-метровим олімпійським, щоб у Луцьку могли готувати спортсменів на олімпіади, і два басейни по 25 метрів: зі спортивними залами, залами для гімнастики, повним комплексом. Гроші за відвідування братимуть з дорослих, а всі учні та дошкільнята займатимуться безкоштовно. Тренери будуть утримуватися за рахунок плати дорослих та за рахунок Фонду.

Щоб цей проект запрацював, лучани повинні активно включитися у його впровадження: підійти до Фонду з пропозиціями, де, у яких районах краще розмістити басейни».

Про Саакашвілі та одеське губернаторство

«Коли прийшов Михайло Саакашвілі, я був задоволений. Розповім, як це відбувалося.     

2 травня цього року в Одесі пройшло спокійно, 9-те – спокійно. 9 травня 50 тисяч людей вийшли на Алею Слави в Одесі. Ніхто не боявся. В усіх парках Одеси грали оркестри. Провели салют Перемоги, дали 70 залпів, хоча Адміністрація Президента це забороняла. Я не розумію чому, адже це – перемога нашого народу у Другій світовій війні. Це перемога над тими, хто хотів позбавити нас нашої Батьківщини і майбутнього.

Після 9 травня я сам написав есемеску Президентові, де зазначив, що минув рік. Сказав, що я дякую за роботу, але не хочу, немає сил більше працювати в його команді.

За весь рік мені не призначили жодного заступника і жодного голови райдержадміністрації, хоча ми по п’ять-шість разів подавали кандидатури і люди по п’ять разів їздили в Адміністрацію Президента на співбесіди. Із самого початку я бачив некомфортність співпраці Президента зі мною, ну й моєї з ним.

Я свою роботу зробив. Вважав за потрібне попросити про відставку.

Реакція була 29 травня. Мене запросив Президент, повідомив про своє рішення і назвав мого наступника.

Я зрадів: якщо така людина, як Саакашвілі, очолить Одеську область, вона притягне інвестиції і почне розвивати регіон.

Проте після місяця роботи Саакашвілі на посаді в мене були емоції, які я почав час до часу висловлювати у «Facebook». Потім зрозумів, що цього робити не варто. Треба дати йому попрацювати трохи. А люди вже самі дадуть оцінку роботи».

Про кандидата в мери

«Щодо того, чи робота Фонду – це не виборча агітація. Мені нема чого кривити душею. Я казав це й раніше. Це не передвиборча робота Фонду, не агітація. Якби Фонд почав працювати тільки півроку тому, так можна було би подумати. Але Фонд працює з 2011 року.

Наразі ми зіткнулися з тим, що залишилися без міської підтримки. Не може Фонд реалізувати всі програми без підтримки міської влади. Тому Фонд буде пропонувати Олександру Товстенюку подати свою кандидатуру на посаду міського голови Луцька.

Місто потребує молодих людей, які знають як і хочуть працювати. Треба вдихнути в місто трішки молодої крові. Це моє бачення.

Я запропонував Олександрові Товстенюку балотуватися на посаду мера. Рішення було моїм, не колегіальним.

Чому таке рішення виникло? З Товстенюком я познайомився у 2011 році. Тоді він допомагав мені на виборах. Потім запропонував йому зайнятися Фондом. Я багато часу проводив у Києві, ми притиралися один до одного, в принципі Фондом керував Олександр Віталійович.

Скажу вам чесно: за чотири роки роботи він жодного разу не збрехав. А скільки людей намагалися, навіть через моїх батьків, розказати, що Фонд бере «відкати». Я цю людину перевірив. Він не взяв у мене жодної копійки для себе, тому переконаний, що жодна копійка не зникне і з міського бюджету.

Більше того, Товстенюк – молодий, він бачить і знає, як повинне бути побудоване європейське місто, що в центрі не має бути базару, стихійних стоянок і паркінгів, має бути культура в місті. Він знає і відчуває, як це має бути».

Про світло-музичний фонтан

«Це була моя ініціатива. Навіть конкурс було оголошено. У результаті його зірвали, переможці оголошені не були.

Тут я не можу приймати рішення, бо це власність луцької громади. Це рішення має приймати міська рада.

Усі свої зобов’язання я пам’ятаю, всі вони будуть виконані, щойно в нас буде така можливість. Але справа не тільки у світло-музичному фонтані.

Я не розумію до цих пір, яким чином виникають багатоповерхові будівлі в історичній частині міста. Не розумію, яким чином усі фасади в центрі міста облуплені, а знизу працює ювелірний магазин. Чому власники магазину не пішли місту назустріч і не привели до ладу фасади?

Безумовно, місто повинне мати багато кольорів. Але всі ці кольори повинні бути узгоджені з архітектурним і художнім управліннями, а не так, що кожен як захотів, так і розмалював. Мені не подобається Театральна площа, тому що там немає нічого, що може привести людей в центр міста: і туристів, і жителів.

Щодо розвитку парку в нас теж є багато ідей. Ми зараз працюємо з голландською компанією, виробником атракціонів. Я хочу привезти і поставити сюди не луна-парк, який приїжджає і від’їжджає, а атракціони, щоб до нас з’їждалися і зі Львова, і з Тернополя, і з Рівного, відпочивали. Хороші, сучасні атракціони.

У нас дуже багато ідей. І лише одна з них – світло-музичний фонтан».

Про вибори в парламент

«У мене з Єремеєвим завжди були нормальні стосунки. Ми не були друзями, але я ніколи не вступав із ним у жодні агресивні публічні дискусії.

Сталася біда. Морально я вагався чи варто балотуватися.

Те, що робиться у Верховній Раді сьогодні... Навіть УКРОПу і депутатам, які хочуть у нього ввійти, сформувати групу у парламенті та доносити правду,  поки що не виходить навести там лад.

Тому я на 90% схиляюся до того, що мені треба йти у Верховну Раду.

Я побачив, як це відбувалося в Одесі, побачив, як відбувається керівництво країною. Я рівно рік був в Одесі губернатором, то скажу, що у нас не було жодної наради з економічних питань ні в уряді, ні в Адміністрації Президента.

Дощу з гречки, пшона чи перловки під час виборчої кампанії не буде.

Для мене немає самоцілі скупити округ і зайти у Верховну Раду.

Я ніколи не заробляв гроші за рахунок того, що був у Верховній Раді. Я ніколи не очолював фракції, групи. Ніколи не вирішував питання бізнесу, хоча з компаньйонами мали можливість щось лобіювати. Я не міг собі цього дозволити. Тому що кожне лобіювання має зворотню сторону – зобов’язання по голосуванню. У мене такого не було».

Про бізнес у Росії

«Я не маю бізнесу в Росії. Як можна там зараз мати бізнес? Коли міські, обласні, районні ради по черзі визнають Росію країною-агресором.

Не можеш продати бізнес в Росії – закрий, але не плати податки країні-агресору.

Бо сьогодні це не питання бізнесу, а питання патріотизму. Жодна українська компанія, якщо ти патріот, не може працювати сьогодні в Росії. Якщо ти українець, ти не можеш платити податки в країні, значна частина бюджету якої йде на утримання російської армії. Потім ми отримуємо це все в цинкових гробах у себе дома».

Про зміну назви Фонду

«Фонд «Новий Луцьк» змінюватиме назву після виборів. Фонд називатиметься «Тільки разом» – так, як він називається сьогодні в Одесі. Ми будемо розширювати роботу не тільки на 23-й округ, а й на всю область, тому що відповідальність вже треба брати перед всією Волинню.

Проте це ніяким чином не відобразиться на згортанні роботи у Луцьку. Тут ми маємо зобов’язання і будемо їх виконувати. Я й Олександр Віталійович морально задоволені, коли щось реалізовуємо.

Робота Фонду не пов’язана ніяк із виборами: ні з мерськими, ні з депутатськими. Фонд – це серце, це те, що я відчуваю. Я в цьому році витратив більше, ніж заробив. Тому що мені соромно перед дітьми, батьки яких в АТО,  перед їхніми сім’ями, які приходять сюди, що я не можу допомогти всім, хто цього потребує».

Про українську «Волинь»

«Я Кварцяного вже попередив: у нас залишився цей і наступний сезони, коли можуть грати іноземці у «Волині». Як би він не просив, іноземці у «Волині» грати не будуть. У нього є два роки, щоби виростити наших українських футболістів. Наголос буде зроблений на дитячі клуби «Волині». Ми будемо шукати серед дітей, які сьогодні мають можливість грати на шкільних майдачниках, супер-футболістів, які потім гратимуть у «Волині».

Дуже хочу, щоб у «Волині» грали наші українські футболісти.

Досить платити божевільні бюджети по 30, 40 чи 120 мільйонів доларів, які мали футбольні клуби до кризи. Ці гроші краще витратити на три плавальні басейни за три-чотири роки, на спортивні майданчики, на розвиток футбольних полів в області. Краще витрачати на дитячий спорт, на майбутнє».

Про команду

«Міський голова без команди депутатів, які ідеологічно підтримують його у питаннях розвитку міста, нічого не вартий, тому що є можливість заблокувати будь-яке рішення міського голови. Тому ми хочемо підібрати сильних людей, яких поважають у своїх районах. Молодих людей, креативних. Ми їм запропонуємо стати однією командою. Коли почнуться вибори, ви всі почуєте, від якої політичної сили вони підуть у міську раду. Це й буде команда, яка підтримає Олександра Товстенюка, коли він стане мером».

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.