Розквіт Ворончинського палацу на Волині припав на XVIII та XIX століття. Ворончин був родовим гніздом князів Воронецьких.

Цей населений пункт нині входить до складу Луцького району, донедавна село належало до Рожищенського району, пишуть ІА Волинські новини.

Власники палацу

У XVIII ст. одним із власників маєтку у Ворончині був Людовик Кропинський (1767-1844), польський генерал, відомий письменник, генерал Варшавського герцогства, візитатор училищ Волині. Його дружиною була Анеля Блендовська, яка походила родом із маєтку в селі Блудів на Волині (зараз село Мирне Луцького району).

Наступною власницею Ворончина стала донька подружжя Кропинських на ім’я Софія (1819-1839). Її чоловіком став князь Калікст Четвертинський (1809-1888), який був також офіцером польського війська в 1831 році. Отож, в ті часи маєток у Ворончині переходить у власність князів Четвертинських.

Влодзимеж Четвертинський-Святополк

Досить цікавою постаттю був власник палацу у Ворончині на ім’я Влодзимеж Четвертинський-Святополк. Він був сином Калікста Четвертинського та його дружини Софії. Народився у Ворончині 15 вересня 1837 року. Був відомим політичним та суспільним діячем, учасником Січневого повстання на Волині. Це було шляхетське повстання 1863-1864 років на землях колишньої Речі Посполитої. Разом із поляками у повстанні взяли участь литовці, білоруси й українці. Повстання було проти влади Російської імперії на території Царства Польського і Західного краю.

Влодзимеж Четвертинський-Святополк був цивільним керівником повстанців Луцького повіту Волинської губернії, членом національної організації на Волині. Після придушення повстання російською владою він був заарештований і засуджений. Вирок відбував на каторзі в Сибіру. На батьківщину зміг повернутись у 1867 році. Пізніше мешкав у Варшаві, де очолював Громадський комітет земельного кредитування і Варшавське благодійне товариство.

Відомо, що в палаці у Ворончині у Влодзимежа Четвертинського-Святополка була велика колекція геральдичних книг, які йому подарував свого часу тесть Северин Мацей Уруський.

Резиденція у Ворончині

Варто сказати, що палац у Ворончині свого часу відвідувало багато відомих особистостей. Хтось приїздив на гостини до власників, хтось на полювання на Волинь, адже навколо маєтку були чудові ліси, повні різної дичини. У Ворончині бували Тадеуш Чацький (польський освітянин, економіст, історик, нумізмат), Адам Чарторийський (польсько-литовський князь, освітній та політичний діяч) та Юліан Нємцевич (польський драматург, повістяр, поет, мемуарист, громадський та політичний діяч, масон).

У своїх спогадах Юліан Нємцевич писав такі слова про Ворончин: «Маєток розташований посеред боліт та лісів. У 1800 році він перетворився на сучасне помешкання, оточене чудовим парком. На місці боліт, які новий власник осушив, на березі прекрасного озера розташувались нові газони, дерева, гаї, фруктові сади. Парк був створений у романтичному стилі. Посеред парку був круглий грецький храм, захований серед акацій та кленів». На жаль, Юліан Нємцевич нічого не написав про вигляд палацу та його інтер’єр.

Автором парку у Ворончині був Діонісій Міклер (1762-1853), ірландський ботанік і майстер садово-паркового мистецтва, який працював переважно на території України. Він упорядкував понад 50 парків, частина з яких збереглася досі. Діонісій Міклер заклав та перелаштував велику кількість парків у маєтках паничів, суддів, військових діячів та інших шляхтичів Волині: у Чортнові, Катах, Ворончині, Іванчицях, Балабанівці, Коднях. Також упорядкував декілька маєтків родини Чернецьких у Берестечку, Червоному, Горинці та Заборолі.

До нашого часу дійшло лише одне відоме зображення палацу. Воно датується 1895 роком. На ньому на фоні палацу бачимо князя Влодзимежа Четвертинського-Святополка разом із друзями після полювання.

З описів власників палацу відомо, що меблі були привезені спеціально зі Швейцарії та Італії. Стіни були прикрашені родинними портретами та картинами із пейзажами та натюрмортами. Одна із кімнат в палаці була виконана в зеленому кольорі. Оббивка стін та меблів, а також штори були із зеленої тканини.

Справжнім скарбом палацу була бібліотека, яка нараховувала близько 7000 томів рідкісних видань та рукописів.

Особливим був в’їзд до резиденції в Ворончині – із колон та клумб. Перед палацом розташовувалися каплиця та озеро.

Відомо, що палац та маєток у Ворончині проіснували до Першої світової війни, далі були зруйновані та більше не відбудовувались.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.