Нині в Україні триває адміністративна реформа, в основі якої лежить завдання надати більше повноважень органам місцевого самоврядування. Вона має стосуватися як зміни в адміністративному поділі, так і у фінансуванні відповідних громад, розподілу податків, укрупнення громад. «Хроніки» спробували з’ясувати, як реформа позначиться на житті українців і лучан зокрема. 

ЧОМУ ЦЕ ТАК ВАЖЛИВО?

Для лучан не секрет, що Луцьк нарівні з іншими містами Галицько-Волинського князівства ще у ХІІІ столітті отримав часткове магдебурзьке право, а вже у ХV столітті мав його повністю. Чому це так важливо? Це право означало, що громада може самостійно вибирати керманича, розпоряджатися фінансами, розв’язувати свої проблеми та розвиватися саме так, як того потребує більшість.

Розвинене місцеве самоврядування – запорука побудови громадянського суспільства. Тобто такого, де громада від своєї найменшої ланки (будинкових зборів) до найбільшої (міські вибори, референдум) може самостійно ухвалювати рішення. Вона має тих керівників, яких сама призначала (а вони, своєю чергою, наділені правами), а отже, і може їх конт­ролювати. Звісно, вертикальну ланку влади ніхто не відміняв, втім що міцніші територіальні громади, то зазвичай охайніше і більш доглянуте місто, село, вулиця, будинок.

Більше того, що більше прав у місцевих самоврядів, то зазвичай більш економічно розвинене місто. Наприклад, якщо місцевий підприємець платить податки у місцеву казну, то за логікою, ці ж гроші мають повертатися для комфорту його життя і його сім’ї у цій громаді. За ці місцеві податки мають ремонтувати та освітлювати дороги, впроваджувати енергозберігальні технології, фінансувати заклади культури, освіти.

Якщо місцевий підприємець це бачить, то він готовий чесно платити податки, вкладати гроші у свій бізнес, створювати робочі місця, бути соціально відповідальним. У громадянському суспільстві, якби у цього підприємця депутат місцевої ради вимагав хабара за певне рішення, місцева громада закидала б такого депутата гнилими помідорами. Навіть більше, правоохоронні органи почали би кримінальне провадження. Якби ж цей підприємець вирішив відкрити магазин у дворі багатоповерхового будинку, не порадившись із місцевою громадою, то органи місцевого самоврядування мали б стати на захист громади, яка їх обирала. Ну і, звісно, правоохоронні органи мали б теж робити свою роботу.

НА СТАРТІ

В Україні уже не вперше намагаються послабити вертикаль влади та віддати більше повноважень на місця. Востаннє такі спроби щось змінити в устрої були за часів президенства Віктора Ющенка. Серед пропозицій «помаранчевих» було укрупнення громад, ліквідація призначень голів держадміністрацій із Києва. Натомість керманичами на місцях мали стати голови, яких вибирали відповідні ради. Втім ця ініціатива не набула законодавчого змісту та канула в лету, як і, зрештою, багато інших проектів президента Ющенка.

Утім потреба в зміні адміністративного устрою та фінансового розподілу в Україні таки є. По-перше, підсилення впливу органів місцевого самоврядування – європейська практика, що має зіграти на руку державі в її інтеграційних процесах. Нині чимало закордонних інституцій готові фінансувати ініціативи, покликані на посилення впливу самоврядів.

По-друге, з часів Незалежності України кількість населення у місті та на селі поступово змінювалася. Не секрет, що є тенденція до виродження сіл. Це, своєю чергою, впливає на доцільність інфраструктурних об’єктів. Більше того, бюджети невеличких сіл не можуть самостійно фінансувати великі інфраструктурні об’єкти.

У квітні 2014 року реформа набула більш окреслених рис. Тоді уряд затвердив Концепцію реформування місцевого самоврядування та території організації влади в України. Вона передбачає зміни у розподілі прав територіальних громад і київської влади, а також укрупнення маленьких адміністративних одиниць, зміни розподілу податків, дотування. Певні етапи реформи вже відбулися. Наприклад, з 2014 року до місцевих податків тепер належать податок на майно, а громади можуть самостійно визначати межі оподаткування. А фінансування бюджетних закладів відбувається у формі так званих медичних та освітніх субвенцій.

До кінця 2017 року на Україну чекає ще низка важливих змін. Зокрема, має відбутися реорганізація органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади на новій територіальній основі, мають бути проведені місцеві вибори з урахуванням реформованої системи органів місцевого самоврядування, а новостворені громади мають бути забезпечені схемами планування території та генеральними планами. Загалом, зміни мають відбутися у фінансовій площині, тобто торкнуться податкового розподілу, об’єднання громад, поділу повноважень, конституційних змін.

ОБ’ЄДНАННЯ

Згідно із Концепцією, планують побудувати трирівневу систему устрою, що включатиме 27 регіонів і близько 1500-1800 територіальних громад. Законодавчо цей крок виписаний у Законі «Про добровільне об’єднання територіальних громад», який, власне, і регламентує процедуру укрупнення громад, що має відбуватися на засадах добровільності. На його основі Волинська обласна рада наприкінці червня схвалила проект Перспективного плану формування територій громад Волинської області (на фото).

Згідно із ним, на базі 412 сільських, селищних та міських рад має утворитися 74 нові спроможні територіальні громади області, що виявили бажання об’єднатися. При цьому статут міст чи сіл змінюватися не повинен. Луцька територіальна громада, згідно із проектом, включає лише місто Луцьк.

Хоча ця ситуація може й змінитися. Адже Луцька міська рада підтримала позицію, що до міста у перспективі мали би приєднатися навколишні села, які й так користуються інфраструктурними об’єктами Луцька, а їхні бюджети не зрівняні з казною міста. Ідеться про Маяківську, Липинську, Підгайцівську, Боратинську, Рокинівську, Боголюбську, Гіркополонківську сільради Луцького району, а також Жидичинську, Прилуцьку та Озерцівську сільради Ківерцівського району.

Відтак будівництво будь-якого інфраструктурного об’єкта буде не по кишені сільській громаді. Одначе, розв’язувати ці питання можна буде, користуючись Законом «Про співробітництво територіальних громад». Документ дозволяє сусіднім громадам реалізовувати спільні проекти, в тому числі за рахунок державної підтримки.

Разом з тим, Луцьку було би все ж таки вигідніше таке об’єднання, адже вже нині межі міста стають замкнутими. І хоча реформа не передбачає змін меж областей (регіонів), втім, якщо в перспективі таке укрупнення відбудеться, Луцьк може стати лише провінцією і обмежить себе у розвит­ку. Однак поки що перспективи приєднання сіл до території міста досить примарні, адже селяни не бажають долучати свої території до його меж. 

В Україні утворено близько 12 тисяч територіальних громад, у більш як 6 тисяч громад чисельність жителів становить менш як 3 тисячі осіб, з них у 4809 громадах – менш як 1 тисяча осіб, а у 1129 громадах – менш як 500 осіб, у більшості з них не утворено виконавчі органи відповідних сільських рад, відсутні бюджетні установи, комунальні підприємства тощо.

 На думку деяких експертів, навіть цифра у 74 одиниці на всю Волинську область надто роздроблена. Водночас перші паростки об’єднання вже проросли: 14 серпня під час сесійного засідання депутати Волинської облради підтримали рішення про створення п’яти таких об’єднаних територіальних громад – Устилузької, Зимнівської, Голобської, Велицької та Смолигівської. Громади об’єднали 22 ради різних рівнів і вже 25 жовтня голосування для них відбудеться за новою схемою.  

Відповідно до реформи, планують передати основні повноваження місцевих держадміністрацій органам місцевого самоврядування. Виконавчій владі залишити тільки право контролю.

ХТО ТАКІ ПРЕФЕКТИ?

Окрім укрупнення громад та зміни фінансового розподілу, Україна готується до конституційних змін, які планують ухвалити вже у вересні. Потому треба буде змінити близько 500 законів, аби заплановані реформи почали діяти. Утім чимало експертів скептично ставляться до перспективи реалізації цих планів. Мовляв, такі зміни можуть й узагалі не бути ухвалені через недостатність голосів у парламенті.

Конституційні зміни передбачають посаду для контролю з боку столичної влади – префекта. Запровадження цієї посади отримало чимало критики, адже це, по суті, ще один ставленик президента з чималими повноваженнями, який може навіть впливати на рішення органів муніципалітетів.

Саме він має здійснювати виконавчу владу в районах і областях. Його на посаду призначає Президент України за поданням Кабінету Міністрів. Він є державним службовцем та під час здійснення своїх повноважень відповідальний перед Президентом України, підзвітний та підконтрольний Кабінетові Міністрів України.

Відповідно до запропонованих змін, префект матиме такі повноваження:

1) здійснювати нагляд за додержанням Конституції і законів України органами місцевого самоврядування;

2) координувати діяльність територіальних органів центральних органів виконавчої влади та здійснювати нагляд за додержанням ними Конституції і законів України;

3) забезпечувати виконання державних програм;

4) спрямовувати й організовувати діяльність територіальних органів центральних органів виконавчої влади та забезпечувати їх взаємодію з органами місцевого самоврядування в умовах воєнного або надзвичайного стану, надзвичайної екологічної ситуації;

5) здійснювати інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Префект на підставі і в порядку, що визначені законом, видає акти, які є обов’язковими на відповідній території, втім можуть бути скасовані урядом чи президентом.

Очікується, що реформована система матиме обласну раду, в якій буде свій виконавчий комітет, і адміністрацію, яка представлятиме територіальні органи центральних органів виконавчої влади. Аналогічно розподілятиметься влада у районах. Далі будуть голови громад, відповідні ради й виконавчі комітети. А в населених пунктах будуть старости.

АЛЕ Є ОДНЕ АЛЕ

Адміністративна реформа потребує значного фінансового підкріплення та, очевидно, контролю з боку громади, аби об’єднання справді відбувалися добровільно. З огляду на спад економіки, виникає логічне питання: звідки черпати ресурс та чи у такому випадку це не матиме вигляд окозамилювання? Більше того, нині не так багато уваги приділяється інформуванню населення про майбутні зміни. Глобальні реформи, в тому числі конституційні, не часто доходять до глибинки. А ті аргументи, які часом звучать із вуст посадовців, які закликають, наприклад, об’єднати місто із сусідніми селами, не піддаються жодній критиці.

Побоювання викликає і надмірна самостійність нинішніх регіонів, наприклад, Закарпаття, яке і так доволі самобутнє й автономне. Втім тут варто пам’ятати історію України, її адміністративні поділи та мультикультурність української землі. Адміністративна реформа має ґрунтуватися в першу чергу на фінансовому перерозподілі. Тоді ефект від таких змін зможе відчути кожен громадянин.     

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.