Оскільки Луцьк своїми кварталами підійшов у кінці XIX століття до навколишніх сіл, міська Дума на своєму засіданні у червні 1895 року приймає рішення про включення їх у зону розбудови міста. Однак затвердження цього рішення імператорським указом розтягнулось на цілих 15 років. Міська управа змушена була наймати спеціальних «штовханів» серед столичного чиновництва. І тільки в 1910 році вийшов нарешті указ про включення в межі міста таких сіл і хуторів: Красне Старе і Нове, Омеляник Малий з хутором Смоляки, Ґнідава, Яровиця і Дворець з хутором Варварівка. Але оскільки більшість мешканців цих сіл не бажали переходити в міщанство, царський указ дозволяв їм залишатись селянами.

Тож чи не половина мешканців Красного належала до Гіркополонківської волості, а Яровиці та Двірця до Піддубцівської. Саме на Яровиці стався курйозний випадок, коли в селянина Григорія Самоклюєва частина землі з садибою були включені в межі міста, основна ж земельна власність залишалася в юрисдикції Піддубцівської волості.

Тож не дивно, що межа міста розповзлась зиґзаґами по навколишніх селах. Для її визначення на місцевості губернська казенна палата створила спеціальну комісію. Однак чиновницька бюрократія не поспішила із завершенням справи, тож комісія почала працювати лиш з весни 1914 року, а там почалася Світова війна... і Луцьк так і залишився без офіційно визначеної міської межі.

Тому в 1921 році тепер вже польський магістрат змушений був знову, вже вдруге починати справу про приєднання навколишніх сіл. Спочатку це питання було підняте на засіданні громадського господарчого комітету під головуванням відомого в місті нотаріуса, першого бургомістра Луцька обраного в 1919 році Едмунда Гнатовича Мартиновича. Своїм рішенням комітет уповноважив діючого бургомістра Яна Сушинського почати клопотання перед старостою Луцького повіту про включення конкретних сіл у межі міста.

Відмова прийшла досить швидко на тій основі, що потрібно чітко зазначити описом міську межу. Ось тоді бургомістр Ян Сушинський звернувся до свого знайомого мірничого Леопольда Пашковського з проханням зробити опис границь Луцька. Складений Пашковським опис включав не тільки кордони приєднаних сіл, але й опорні пункти на дорогах, що йшли до міста. Так, на Рівненській і Дубнівській дорогах це був їх перетин гілкою залізниці в напрямку Дубової корчми на колишньому Австрійському кордоні (з часом була продовжена до Стоянова). На заході межею послужила Горохівська дорога, на Торчинській - місток Чортик, на Ковельській - границя села Кічкарівка, а на Жидичинській - колонія «Лідавка».

 

Землемір Леопольд Пашковський

 

На обговорення цієї межі на громадському комітеті були запрошені війти Піддубцівської та Гіркополонківської гмін. Були деякі зауваження стосовно границь. І саме на засіданні господарського комітету було доручено Леопольдові Пашковському провести на місцевості топографічні поміри, щоб на їх основі скласти ескіз плану міської території. Для проведення цих робіт магістрат виділив 300 тисяч марок (злоті з’явились пізніше). Одночасно з проведенням польових робіт в 1922 році по навколишніх селах проходять збори селян, які в основному протестують проти переходу в міщанство. Так, на зборах у Красному з 17 присутніх 13 були проти, а на Кічкарівці з 34 присутніх проти 29. А на Дворці всі селяни не бажали переходити до нового стану.

Незважаючи на протести та навіть перешкоду проводити поміри, вони вже протягом другого сезону були завершені. Тепер магістрат укладає із землеміром Леопольдом Пашковським договір про складання за виконаними помірами ескіз плану міської території до 15 листопада 1923 року.

Однак робота дещо затягувалась і Пашковський просить продовжити термін її виконання до 1 грудня. Створений ним ескіз плану приєднаних земель було схвалено на засіданні комітету... і справа пішла по урядових інстанціях.

Обговорення плану місцевою владою пройшло успішно, а от затвердження урядом нових границь міста затягнулось аж до 1930 року. Створений Пашковським ескіз плану, як і інші давні плани Луцька, у повоєнний час зберігалися в інвентарному бюро, поки не були здані в макулатуру.

 

 План Луцька з креслень Пашковського

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.