У переважній більшості Друга світова війна для нас асоціюється із бойовими діями, гибеллю людей, стражданнями, спаленими селами і зруйнованими містами. І це гірка правда, адже за перші дні війни у Луцьку було пошкоджено близько 60 % будинків та об’єктів інфраструктури. Так, 25 червня 1941 р. починалася німецька окупація міста, яка затягнулася в часі до 2 лютого 1944 р.

Сьогодні складно уявити, але й в умовах нацистського «нового порядку» життя продовжувалось і Луцьк зберігав у собі певний комфорт для його мешканців, навіть тих, хто полюбляв розваги. Більше того, існував не великий, але все ж таки вибір, де і як провести своє дозвілля. Такі блага цивілізації були важливі не лише лучанам, але й німецьким військовим та цивільним чиновникам, які бажали внести хоча б якусь кольорову гаму у своє перебування на «сірому» Сході. Отже, де можна було провести свій вільний час у період окупації Луцька?

Заклади громадського харчування

Тільки-но завершились бої в околицях, як уже в липні 1941 р. міська управа видала ряд дозволів на відкриття різноманітних закладів громадського харчування. Серед них були 4 ресторани, 14 пивних і закусочних, 11 цукорень і їдалень. Окупаційна влада Луцька пильно слідкувала за дотриманням санітарних вимог. Скажімо, у листопаді 1941 р. було проведено огляд ресторану на вул. Лисенка, 7. Недоліками було те, що кухар працював з непокритою головою, бракувало плювальниць, на кухні був відсутній бачок з гарячою водою для миття посуду. У результаті власник був оштрафований на 40 руб.

 

Одна із луцьких газет періоду окупації

 

Що ж пропонували у своєму меню заклади громадського харчування? Для прикладу, у червні 1943 р. їдальня «Українська домівка» в Луцьку у своєму переліку мала борщ та суп із салом, млинці, хліб із маслом та мармеладом, крашанки, м’ясні страви. Сніданки і вечері коштували лише 3 крб., а обіди – 6 крб. При цьому місячна зарплатня сторожа у Луцьку сягала 292 крб., лікаря – 866 крб. У ресторанах меню було інше, але й ціни також.

Театр і кіно

Мистецькі вподобання лучан і гостей міста міг задовольнити Волинський український театр. У перші дні війни його приміщення було пошкоджене авіабомбами. Осколки пробили дах, обсипалась штукатурка. Певної шкоди приміщенню, очевидно, завдала і німецька армія, яка на початку тут утримувала своїх коней. Та попри це у театрі дуже швидко зробили ремонт і він відновив свою роботу. Вже 6 вересня 1941 р. відбувся перший концерт з «Вечорницями» Ніщинського. Загалом за рік вдалось підготував 23 прем’єри: «Наталка Полтавка», «Сорочинський ярмарок», «Невольник», «Мартин Боруля», «Назар Стодоля», «Мина Мазайло», «Суєта», «Маруся Богуславка», «Запорожець за Дунаєм» та інші. Всього глядачі побачили 163 вистави, які відвідало близько 70 тис. осіб. Актори, культурні і громадські діячі того часу одностайні в тому, що це був справжній період відродження українських національних традицій сценічного мистецтва.

Свого роду конкуренцію створював кінотеатр «Глорія» (Gloria Palast). У липні 1943 р. вартість вхідного квитка складала від 30 до 40 пфенінгів. На екрані демонстрували кінокартини «Я обвинувачую» за мотивами роману Г. Унгера «Покликання та сумління», «Золоте місто» з К. Зедербаум і П. Клінгером у головних ролях, комедії «Парубоцький рай» і «Моя дочка живе у Відні». У п’ятницю 23 липня 1943 р. у Луцьку мали показувати навіть прем’єру для округу «Волинь-Поділля» – фільм «Індійська гробниця», головна роль у якому належала танцюристці Ля Яні.

 

Наталія Солошенко-Тиравська – актриса луцького театру періоду німецької окупації

Екс Gloria Palast у радянський час називався "Батьківщина". Фото О. Котиса

 

Не дивлячись на стрімке наближення фронту театр і кінозал продовжували працювати. Із 7 по 12 січня 1944 р. мав проходити показ фільму Ля Габенера. Акторів театру німці цінували, а тому запропонували роботу в Берліні і одним із останніх потягів вони залишили Луцьк.

Футбол

У часі окупації, на скільки це було можливо, відновили й спортивні змагання. Чи не найбільше ми знаємо про футбол, який збирав прихильників на міському стадіоні. За ініціативою Українського допомогового комітету Луцька була створена футбольна команда «Старт», яка виступала на чемпіонаті Волині 1942 р.

Так, у неділю 13 вересня «Старт» приймав у себе вдома дубнівську команду «Юнак». Господарі поля перемогли з рахунком 3:1 (1:1). У першому таймі гол від «Старту» забив Нємєц. Загальна кількість вболівальників сягала близько 500 осіб.

Рівно через тиждень – 20 вересня у Ковелі лучани зіграли із місцевою футбольною командою «Просвіта». Гості прибули із величезним запізненням, не на 12 год., як було домовлено, а майже о 16 год. Через це частина ковельської команди і самих глядачів залишили стадіон. Тому «Просвіта» була змушена добрати гравців із кола глядачів. Ковельські футболісти не мали форми, а один гравець був взагалі босим. Це не завадило їм стримувати лучан, але після 30 хв. матчу в одного із гравців розлетівся черевик. Після цього у ковельчан зник азарт гри. Ймовірно всі турбувались про своє взуття. У результаті гості перемогли із рахунком 5:0.

 

Повідомлення з газети «Волинь» за 5 листопада 1942

 

1 листопада луцький «Старт» переміг здолбунівську команду «Темпо» з рахунком 3:1 (1:1). У ворота господарів забили футболісти Цабай – 2 голи і Беліняк – 1. Хорошу гру показали інші члени луцької команди – Нємєц, Троїцький, Новогурський, воротар Чижевський. Матч-реванш в Луцьку у неділю 8 листопада завершився нічиєю з рахунком 1:1.

Одразу після проведення футбольного турніру були заплановані змагання з легкої атлетики, волейболу і баскетболу.

Музей

Публіка, яка хотіла отримати не лише естетичне задоволення, але й турбувалася про свій загальний розвиток, відвідувала краєзнавчий музей. Попри війну, влада разом із всією громадою міста доклали зусиль аби він також відновив свою роботу 2 листопада 1941 р. на вул. Лесі Українки, 31. Вже на той час музей мав багату археологічну, мистецьку та нумізматичну колекції, однак приміщення не дозволяло експонувати все одночасно. Для відвідувачів його двері були щоденно відчинені з 10 до 15 год., а в неділю та свята від 12 до 15 год.

Серед раритетів, якими пишались тогочасні музейники були західноєвропейські стародруки кінця XV ст., гобелени XVІ–XVІІІ ст., листи Лесі Українки, її зошити із записами українських народних пісень, дно глиняної посудини Х–ХІ ст. із зображенням тризуба, документи української армії 1917–1918 рр., які пощастило врятувати за радянської влади.

Лучани цінували музей і вболівали за його долю, надаючи максимальну підтримку. Для багатьох це було справою честі, іміджу та обов’язку. За час з 1 вересня 1942 р. по 31 січня 1943 р. експозицію відвідало 1830 людей, найбільше – 480 любителів історії прийшло у грудні 1942 р. Це при тому, що на початку окупації в Луцьку проживало близько 37 тис. жителів і половина з них загинула внаслідок Голокосту і нацистських репресій. Тому за роки окупації у музеї побував якщо не кожен третій, то кожен шостий лучанин, чи гість міста.

«Просвіта»

Звичною нормою сьогодення є відвідини різноманітних майстер-класів, студій, клубів за інтересами, тобто тих місць, де на дозвіллі, ми вчимось і випробовуємо себе одночасно. Звісно ж у період окупації такого різноманіття не було, тому розрадою виступало товариство «Просвіта».

 

 Оголошення із колекції Волинського краєзнавчого музею

 

У жовтні 1942 р. усіх охочих співати, організація запрошувала до власного хору, який уже 7 січня 1943 р. колядував у міському театрі Луцька. У «Просвіті» діяв також балетний гурток і художня студія. Найактивніші члени товариства розпочали підготовку курсів акторської майстерності. Вже 6 грудня 1942 р. було прийнято рішення започаткувати драматичну студію. Директором гуртка було призначено театрального діяча М. Орла, а його членами могли стати лише представники луцької «Просвіти». Тому аби десь задіяти себе, таки варто було вступити до товариства.

Звичайно ж не забули і про тих, хто любив читати. У «Просвіті» діяла бібліотека, де можна було ознайомитися майже з усіма німецькими і українськими періодичними виданнями, що виходили в рейхскомісаріаті «Україна». Читальня працювала щосереди, четверга і суботи з 18 до 20 год., а в неділю від 15 до 17 год.

***

Безумовно це далеко не всі варіанти і місця Луцька для проведення вільного часу. Інколи достатньо було піти на прогулянку або ж просто залишитись дома.

Як бачимо, навіть під час війни та окупації міста у ньому існували розваги й місця відпочинку, серед яких був обмежений, але все ж таки вибір. Результатом цього були старання міської управи, лучан, а найголовніше – часто мовчазна згода німецьких властей в особі гебітскомісара Лінднера. Також варто пам’ятати, що характерними ознаками життя Луцька періоду окупації були не розваги та відпочинок, а цілковите знищення єврейської громади міста, розстріли незгодних, комендантська година, низка обов’язків, заборон і тотальний контроль за усім та всіма.

 

Радянські військовополонені на розбірці луцьких руїн

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.