Історія музичного Луцька має дуже цікаві сторінки. Тема складна, бо мало вивчена і написати бодай оглядову історію непросто. Одна зі сторінок цієї майбутньої оповіді – історія заснування музичної школи, яка тепер має назву імені Фридерика Шопена.

У Державному архіві Волинської області немає якогось окремого фонду, чи навіть справ про початки діяльності школи. Довгий час про це нічого не було відомо. Проте тепер вдалося встановити і архітектурну історію приміщення школи, і обставини заснування.

 

Колаж Олександра Котиса

 

Історія будівлі школи

Вулиця Богдана Хмельницького за часів давнього Луцька була відвертою окраїною, за якою починався єврейський цвинтар (тепер територія школи №1). Та приблизно з початку ХІХ століття територія все більше забудовувалася. Ближче до кінця століття вулиця вважалася престижною ділянкою та місцем поселення лікарів, адвокатів, інженерів. У той час вона називалася Больничная. Як приклад, можемо згадати садибу лікаря Володимира Липинського (Богдана Хмельницького, 10), нині втрачену віллу дочки відомого лікаря Есфіри Рафаловської (Богдана Хмельницького, 2), а також ділянку з садибою лікаря Йосифа Мінінзона (перетин вулиць Богдана Хмельницького і Криви Вал) . Саме вона для нас має зараз пріоритетне значення.

У 1931 році дочка лікаря Фанні Мінінзон продала ділянку площею 14 соток Маркусу Перліну. Новопридбана земля з півночі межувала із ділянкою доктора Липинського. Не довго думаючи, того ж року Перлін звернувся до відомого луцького архітектора Францішка Кокеша, аби той виготовив проект прибуткового будинку. Магістрат Луцька у червні затвердив проект і розпочалося будівництво.

Не дуже дбав Марус Перлін за санітарний стан ділянки будівництва. Сусіди стали скаржитися. Санітарна комісія, яка оглянула ділянку у травні 1933 року, виявила відсутність помийної ями. А вигрібна яма була переповнена і нечистоти пливли на територію сусідніх садиб. Сам власник жив за іншою адресою, тож нашкодили йому, мабуть, будівельники, які не прибирали. Комісія наклала штраф на власника.

Будівництво було завершене 1 травня 1934 року.

 

Головний фасад будинку Перліна. Архітектор - Францішек Кокеш. Копія з Державного архіву Волинської області

 

У ході цих подій важливо звернути увагу на ще один факт. Якщо ми подивимося на мапу і розташування будинку, то помітимо, що будинок Перліна опинився торцем до теперішньої вулиці Кривий Вал, а головний фасад витягнувся углиб кварталу. Це дивно і нелогічно. Але лише доти, доки ми не дізнаємося, що насправді у той час нічого дивного не було. Адже будинок Перліна головним фасадом виходив на вулицю, якої сьогодні не існує. Вулиця, названа іменем Петра Скарги, тягнулася перпендикулярно до теперішньої Кривий Вал (у той час мала назву Кордецького). До речі, саме на Петра Скарги розміщувалася (будівля збереглася) садиба знаного луцького кондитера Цезаре Розаліні, просто на іншому кінці вулиці.

 

Розташування будинку Перліна

Це саме місце на сучасній карті. Червоний прямокутник - будинок Перліна. Жовтим позначений зниклий відтинок вулиці Петра Скарги. Наявний сьогодні відтинок колишньої вулиці Петра Скарги - вулиця Чайковського

 

Маркус Перлін не використав усю ділянку. Того ж року він продав частину Володимиру Курджіновському. Як і попередній власник, Курджіновський недовго тримав свою ділянку пустою, а одразу звернувся до архітектура за проектом будинку. Ним виявився тепер знаний український зодчий Сергій Тимошенко, який на той момент лише рік як переїхав мешкати в Луцьк. Поки що рано стверджувати, але імовірно, будинок Курджіновського став першим луцьким проектом Тимошенка (детальніше про це буде повідомлено на Facebook-сторінці Луцький модернізм).

Проект цього будинку виявився сплавом різних стильових течій, його важко назвати чисто модерністським, та все ж нахил чітко простежується. Архітектор виконував і технічний нагляд за спорудженням свого творіння.

 

Будинок Курджіновського (позначенйи синім) збудували упритул до будинку Перліна (позначений червоним). Жовтим позначений зниклий відтинок вулиці Петра Скарги. Наявний сьогодні відтинок колишньої вулиці Петра Скарги - вулиця Чайковського

Будинок Курджіновського (перший зліва, за автобусом) і будинок Перліна (далі за ним) у 1930-х. Нижче – це місце в наш час

 

Отже, сьогоднішня Луцька музична школа №1 імені Фридерика Шопена розташована у двох давніх будівлях – Перліна і Курджіновського. А також у збудованому пізніше корпусі, який витягнувся вздовж вулиці Кривий Вал.

Заснування і початки діяльності школи

Рішення утворити музичну школу в Луцьку прийняли у тодішньому Міністерстві релігійних визнань і громадської освіти на початку 1936 року. Їй від самого початку дали назву імені Фридерика Шопена.

Музична школа ім. Ф. Шопена передбачала шестирічне навчання, яке складалося із двох курсів: трирічний нижчий та трирічний середній. Програма сформована так, що випускники середнього курсу готові до навчання на вищому музичному курсі Варшавської консерваторії (тепер це Музичний університет Фридерика Шопена). Школа відкрила свої двері 1 вересня 1936 року! За перші два місяці на навчання прийшли 45 учнів, наймолодшому було всього 6 років. Урочиста церемонія освячення школи відбулася 8 листопада. На початках тут діяли класи фортепіано, скрипки і теорії. Далі передбачалося розвивати відділи співу соло, віолончелі та інших інструментів. Навчання – зранку та пополудні, аби дати можливість відвідувати музичні заняття учням шкіл. Школа фінансувалася шляхом плати за навчання. Для бідних передбачалися пільги.

Міністерство затвердило і педагогічну раду музичної школи у такому складі: Бачинська (директорка, клас фортепіано), Сурінова (клас фортепіано), Біндес (клас скрипки), Лясоцький (клас теорії).

Цей новий освітній заклад Луцька не мав свого приміщення. Він орендував частину будинку Маркуса Перліна на вулиці Петра Скарги. Також в цій будівлі містилися офіси деяких інших організацій.

 

Учні музичної школи ідуть на навчання. Головний фасад будинку Маркуса Перліна. Фото 1936-1939 років

 

Після перших екзаменів нової школи найкращі 12 учнів дали концерт у міському театрі поруч (тепер приміщення театру ляльок). На сам екзамен також пускали відвідувачів. Зала була забита повністю. У пресі постійно висвітлювали всі заходи школи. Відгуки лише схвальні та піднесені. Всього за рік викладачі змогли навчити учнів грати твори відомих світових майстрів – Генделя, Моцарта, Вівальді тощо.

Для тогочасного культурного життя Луцька така школа була важливою. Бо це урізноманітнювало способи відпочинку і задовольняло цікавість публіки, яка хотіла відірватися від буденних проблем. Але далі – цікавіше!

Волинське музичне товариство в Луцьку

Окрім школи, в Луцьку діяло Волинське музичне товариство. Саме воно стало каталізатором музичного руху, адже завдяки товариству в Луцьк приїжджало дуже багато відомих і улюблених на той час артистів, серед них й імениті співаки Варшавської опери.

 

До заснування Волинського музичного товариства у Луцьку організацією концертів знаних польських музикантів займалася музична секція Товариства сприяння театральної культури

 

Товариство заснували 28 травня 1937 року переважно з викладачів музшколи та інших музикантів, тобто через семестр-два навчання музичної школи імені Шопена. За півтора роки діяльності організація дала 10 концертів та 36 музичних зустрічей для шкільної молоді за участі відомих артистів. При товаристві був свій хор і бібліотека з музичною періодикою. Для концертових цілей товариство купило спеціальне фортепіано німецької фірми Bechstein.

За час діяльності музичне товариство організувало курс для диригентів народних хорів. Проте курси для диригентів були і раніше. Наприклад, станом на 1936 рік Кураторіум луцького шкільного округу організував аж 8 курсів для диригентів у різних містах Волинського воєводства! Це вказує, що заснування музичної школи і музичного товариства в Луцьку – це не початок, а вже підсумок певної діяльності у цій сфері.

Ініціатором створення такого товариства став президент міста Луцька Мєчислав Венжик.

Музичне товариство в Луцьку на 1939 рік ставило амбітні плани: створити чоловічий хор, вокальний чоловічий квартет, смичковий квартет, докласти зусилля для створення симфонічного оркестру, провадити музичні акції на селі.

 

Музичні інструменти можна було купити в Луцьку у магазині Котляра. Рекламка з тижневика Wołyń

 

Великою потребою товариства були люди. Усіх, хто має голос, слух, чи вміє грати на якомусь інструменті, запрошували до товариства. Хто хотів стати учнем хору, навчитися грати, безкоштовно відвідувати сольфеджіо, запрошувався до музичної школи імені Ф. Шопена.

Юзеф Кароль Лясоцький, організатор луцького музичного життя

Мабуть, головною особою музичного руху в Луцьку 1930-х років був Юзеф Кароль Лясоцький. Саме завдяки його творчій енергії в Луцьку звучали видатні твори відомих музикантів. І це все – лише частина музичного життя міста у той час.

Юзеф Лясоцький – вихідець із містечка неподалік Тернополя, проживав певний час на Волині, зокрема у Кременці, випускник Варшавської консерваторії. Одружився з лучанкою. Молодята стали жити в містечку для службовців (район теперішньої вулиці Шопена). Отримав роботу у гімназії імені Костюшка й одразу поринув у працю з молоддю.

 

Юзеф Кароль Лясоцький та його дружина Гелена (з родини Жепковських), Луцьк, 1930-ті. Зображення з книги Станіслава Нічеї Kresowa Atlantyda

 

У гімназії Лясоцький організував музичний гурток. Учні досить швидко набули певної майстерності і стали запрошувати на концерти міську публіку. Лясоцький започаткував і хор у гімназії. У кооперації з театральним гуртком учні музгуртка брали участь в аматорських постановках на сцені міського театру. Також Лясоцький запрошував до Луцька відомих польських музикантів, серед яких був знаний вже тоді піаніст Вітольд Мальцужинський.

 

Грають Вітольд Мальцужинський, Юзеф Кароль Лясоцький та інші у дворі цукерні Розаліні. Зображення з книги Станіслава Нічеї Kresowa Atlantyda. Анімація автора статті

 

Вершиною діяльності Юзефа Лясоцького з музичними колективами Луцька був створений музикантом симфонічний оркестр, який діяв при Товаристві сприяння театральній культурі на Волині. У 1935 році він виконав складний музичний твір – кантату «Widma» («Духи», або «Привиди») Станіслава Монюшка. Партії соло виконували гімназисти, серед яких був і родич Гарбіелі Запольської. Захвату луцької публіки не було меж. Концерт відбувся у залі міського театру.

«Вже сам факт створення симфонічного оркестру є для Луцька явищем надзвичайним. Заслуга створення оркестру повністю лежить на проф. Юзефові Лясоцькому», - писав журналіст тижневика Wołyń 9 червня 1935 року. На той момент він не міг знати про ще один повністю сформований симфонічний оркестр в Луцьку. Бо такий створили тільки наступного року у Волинському українському театрі Певних.

 

Поштівка, видана з нагоди виконання в Луцьку кантати «Widma» Станіслава Монюшка. Справа унизу - склад виконавців, це приблизно 100 людей

 

Не всі концерти відвідували масово. Іноді музиканти скаржилися на невеликий інтерес публіки. Очевидно, багато праці треба було ще покласти на виховання свого слухача. Завдяки Волинському музичному товариства луцька публіка могла дотикнутися до високої музики.

***

Якщо додати до цього музичні рухи ранішого періоду, а також творчість на сценах луцьких національних громад, отримаємо дуже насичене музичне життя міжвоєнного Луцька. Саме з цього середовища і постала в 1936 році Луцька музична школа імені Ф. Шопена.

І цікаво, що вона розташована у тих самих приміщення (плюс інші), що й на самому початку заснування.

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.