Цих українських видатних діячів науки та культури об'єднує те, що усі вони були випускниками луцьких гімназій та шкіл.

Покальчуки

...З книги протоколів батьківської ради луцької середньої української чоловічої (у період з 1945 до 1954 року у цій школі навчалися лише хлопці) школи N 1 за 18 травня 1949 року:

«У зв'язку з закінченням 1948-1949 навчального року батьки учнів 2-б класу вважають за свій обов'язок занести у дійсній книзі подяку досвідченому радянському педагогові і вчителеві Івану Миколайовичу Климчуку. Усі 47 учнів переведені до 3 класу, з них 13 учнів нагороджені похвальною грамотою».

Серед підписантів листа був й батько учня Юрія Покальчука, який навчався у цьому класі, Володимир Феофанович Покальчук (1897 – 1983) -  відомий український діалектолог, краєзнавець та педагог,  дослідник життя і творчості Лесі Українки та Тодося Осьмачки. На той час Володимир Покальчук працював у Луцькому учительському інституті. Життя Володимира Феофановича було тісно пов'язано з Луцьком. Він закінчував Луцьку чоловічу гімназію, створену 1895 року.

Його син, відмінник навчання Юрій Покальчук 1957 року закінчив школу N1 з золотою медаллю.

Згодом Юрій Володимирович Покальчук (1941- 2008) стане видатним українським письменником,  перекладачем,  науковцем, кандидатом філологічних наук, головою міжнародного відділу  Спілки письменників України. Відомо, що Юрій Покальчук був поліглотом: він знав тринадцять (!) мов, у тому числі гінді, урду та індонезійську.

 

Юрій Покальчук, фото zaxid.net

 

Його молодший брат Олег  (народився 1955 року) – теж випускник першої школи (1972 року), що є найстарішою школою Луцька (існує з 1939 року). Олег Володимирович Покальчук - відомий  письменник та соціальний психолог. 

2013 року вулицю Свердлова у Луцьку, що знаходилася у районі цукрового заводу, перейменували на вулицю Покальчуків.

Відомо, що багато видатних діячів науки та культури закінчили навчальні заклади Луцька.

Омелян Дверницький і Микола Крушевський

1835 року у Луцьку було створено повітове дворянське училище. У ньому учні протягом трьох років отримували початкову освіту. Училище знаходилося у двоповерховому будинку на вулиці Кафедральній. Відомо, що у цьому навчальному закладі 1841 року викладав російську мову видатний український письменник, фольклорист, етнограф, перекладач, мовознавець, критик та редактор Пантелеймон Олександрович Куліш (1819 – 1897).

Серед відомих випускників цього навчального закладу, які пов’язали свою кар’єру з юриспруденцією,  можна назвати Омеляна Миколайовича Дверницького (1838-1906), дворянина із Будятичів Іваничівського району. Його діяльність збіглася з судовою реформою 1864 року. Професійний шлях у юриспруденції Омелян Дворницький розпочинав з посади мирового посередника, пізніше був переведений мировим суддею Володимир-Волинського округу та призначений головою з’їзду.  

 

Могила Омеляна Дверницького у Володимирі-Волинському

 

Омелян Дверницький був власником маєтку у селі Будятичах. На той час це село стало осередком з вивчення Волині. Археолог, голова братства святого Володимира у Володимирі-Волинському та перший голова Ради братства Омелян Миколайович підготував «Краткую опись» пам'яток давньосховища, був  автором публікацій з історії та археології Волині.

У Луцькому повітовому училищі у 1862-1865 роках здобував початкову освіту й польський мовознавець, фольклорист, перекладач, спеціаліст з загального та індоєвропейського мовознавства, співавтор поняття «фонема» Микола В'ячеславович Крушевський (1851-1887). Він був одним з засновників фонології (розділ мовознавства, що вивчає звуки з погляду їхнього функціонування у мові).

Михайло Кравчук

Як вище згадувалося, 1895 року у Луцьку було створено чоловічу гімназію, яка розташовувалася у будівлі колишнього Бернардинського римо-католицького монастиря (тепер тут знаходиться Волинська обласна бібліотека для юнацтва) Найвідомішим випускником цього навчального закладу став видатний український математик, академік Академії Наук УРСР, доктор фізико-математичних наук Михайло Пилипович Кравчук (1892-1942), який 1910 року   закінчив гімназію з золотою медаллю.

Автор багатьох праць Михайло Кравчук працював у Київському політехнічному інституті з 1921 по 1938 рік, де у 1930-1937 роках був завідувачем кафедри вищої математики. Професор Кравчук – вчитель майбутніх радянських академіків : конструктора реактивних авіадвигунів Архипа Люльки,  конструкторів ракетно-космічної техніки  Сергія Корольова та Володимира Челомея.

Методи Михайла Кравчука використані в США, Японії та інших країнах при моделюванні кібернетичної техніки. Наукові праці вченого широко використовували американські автори першого у світі комп'ютера.

Михайло Кравчук відомий ще й тим, що першим в Україні почав писати математичні праці українською мовою, за що був оголошений «націоналістом» і запроторений до більшовицьких концтаборів. У далекому Магадані він й загинув 1942 року.

 

Монета, reibert.info

Лучани бережуть пам'ять про видатного земляка. Одна з вулиць Луцька носить ім'я Михайла Кравчука. На приміщенні колишньої гімназії, де навчався майбутній вчений,  встановлено меморіальну дошку Михайлу Кравчуку.

Луцька гімназія N21 носить ім'я Михайла Пилиповича та розташована на вулиці академіка Кравчука. У 2012 році під час урочистостей, присвячених 110-річчю від дня народження, у ній було відкрито кімнату-музей видатного вченого.

Олена Левчанівська

У міжвоєнний період (1919 – 1939) у Луцьку діяли гімназії та школи переважно з польською мовою викладання. Виняток становили Луцька українська гімназія імені Лесі Українки, створена 1918 року на базі вищезазначеної чоловічої гімназії, та російська гімназія. Тут мовами викладання були відповідно українська та російська мови.

Найвідоміша випускниця Луцької української гімназії – краєзнавець Ірина Олександрівна Левчанівська (1913 – 2011), яка закінчила цей навчальний заклад 1931 року.

Мати Ірини Левчанівської - Олена Карпівна Левчанівська (1881 – 1940) була першою жінкою-сенаторкою Речі Посполитої від Волині (1922-1927), працювала у Комісії закордонних справ, в Українському парламентському клубі. Вона відстоювала політичні, культурні і соціальні права українців. Після встановлення на Західній Україні Радянської влади Олена Левчанівська стала жертвою більшовицьких репресій. По одній з версій її розстріляли у луцькій в'язниці, по іншій Левчанівську відправили до зіслання у Казахстан, де вона й загинула 1940 року.

 

 

Колишня вулиця Медведєва (а ще раніше вона носила ім'я Карла Маркса) нині носить ім'я сенаторки Левчанівської.

Донька Олени Карпівни Ірина є автором книг  «Дале­ке і близьке», «Згадалось мені», «Сенаторка», «Ще не забулося», присвячених історії Волині, а також двох фотоальбомів «Луцьк у 50-х роках XX століття на світлинах Ірини Левчанів­ської» і «Мій кольоровий Луцьк». У цих виданнях – багатий краєзнавчий ма­теріал, що проливає світло на «білі сторінки» історії Волині. Ірина Левчанівська була учасником наукових конференцій, членом фотоклубу «Промінь» та кіностудії «Волинь». Ряд її робіт відзначені дипломами та нагородами.

Анатоль Дублянський

Російську гімназію міста Луцька закінчував 1930 року видатний український релігійний діяч, публіцист та краєзнавець Анатолій Захарович Дублянський (1912 – 1997).

Ще навчаючись у гімназії, Анатолій Дублянський зацікавився історією Луцька. 1934 року він написав брошуру «Луцьк. Історичний нарис».  Після закінчення Варшавського університету історик за освітою Дублянський викладав історію у Луцькій українській гімназії (1938-1939).  Одночасно він працював у Луцькому музеї , що 1940 року став державним обласним краєзнавчим музеєм. У 1940-1941 роках Анатолій Захарович був заступником директора із наукової роботи цього музею.

У 1941 -1944 роках Анатолій Дублянський працював у часописі «Український голос» , що видавався у Луцьку, а з січня 1942 року до січня 1944 року був його відповідальним редактором. У цьому виданні він публікував  історичні статті, дописи з культурного життя Волині, огляди тогочасної ситуації на українських землях.

 

 

З 1944 року Анатолій Дублянський мешкав за межами України. 1951 року прийняв сан священика. У 1983-1997 роках був архієпископом Паризьким та Західноєвропейським Української автокефальної православної церкви у діаспорі. Помер Анатолій Дублянський 1997 року у місті Новий Ульм (Німеччина).

 

У повоєнний час у Луцьку розпочали працю дев'ять шкіл ( до війни було 19!). Однією з двох тодішніх українських шкіл у 1944-1945 навчальному році була середня ( у 1945-1954 роках чоловіча ) школа N1. Хочу розчарувати тих, хто вважає, що тоді у освітній галузі проводили політику русифікації. Єдиною школою з російською мовою викладання тоді була середня школа N 8 ( у 1945-1954 роках – жіноча, тобто у школі навчалися  лише дівчата). Окрім чеської мішаної (навчалися разом хлопці та дівчата) неповної середньої (тобто, семирічної) школи за номером 9, що існувала у 1944-1947 ( у 1946-1947 роках вона була початковою, тобто чотирирічної), у Луцьку протягом 1944-1945 років було п'ять шкіл з польською мовою викладання. Це середня N3 та семирічні за номерами 4-7.

Польські школи у Луцьку працювали до середини 1945 року, коли за угодою між СРСР та Польщею переважну більшість українських поляків було репатрійовано до історичної батьківщини. На початку 1947 року репатріювали до Чехословаччини й українських чехів.

1950 року луцьку середню чоловічу школу  N1 закінчив з золотою медаллю майбутній український дипломат ,  у 1992-1997 роках Надзвичайний і Повноважний Посол України у Французькій Республіці, Постійний представник України у ЮНЕСКО, літературознавець та перекладач Юрій Миколайович Кочубей ( народився 1932 року).

У цій школі навчався й видатний український поет Петро Петрович Мах (1934 – 2011). У звіті про навчально-виховну роботу у школі N 1 за 1950-1951 навчальний рік було вказано, що «літературним гуртком ( керівник – Вербівська А.І.) були обговорені власні твори учнів- початківців, а саме Маха, Щигельського, Сопронюка».

Петро Мах закінчив першу школу 1952 року зі срібною медаллю.   У 2012 році на фасаді школи урочисто відкрили меморіальну дошку пам’яті поета, в кабінеті української мови розмістили музейну експозицію, присвячену літературній спадщині Петра Петровича.

Вулиця на честь Петра Маха з'явилася у Луцьку 2013 року ( раніше – вулиця Баумана).

У паралельному класі з Петром Махом навчався та закінчив  школу того ж 1952 року Ярослав Юрійович Миць (1935-1978), у  майбутньому головний архітектор Луцька ( 1961 – 1968). Відомо, що 1961 року за проектом   Ярослава Миця було добудовано корпус його рідної школи.

Випускниками першої школи були й інші відомі луцькі архітектори Лев Полікарпович Санжаров (1938-1981) та Богдан Віталійович Колосок (народився 1940 року). До речі, закінчили навчання успішно, про що свідчать їх срібні медалі 1956 та 1957 років випуску відповідно.

 

Богдан Колосок

 

Першу школу закінчували український поет Іван Іванович Чернецький  (народився 1935 року) та українська письменниця Маргарита Юріївна Малиновська (1941-1983, закінчила школу 1958 року зі срібною медаллю).

Слід згадати також випускників школи заслуженого діяча мистецтв України , композитора Віктора Анатолійовича Тиможинського (народився 1957 року, закінчив школу 1974 року)  та скульптора Олега Олександровича Байдукова (1954 – 2011).

Олег Байдуков – автор бронзового погруддя співака Федора Стравинського ( батька видатного композитора Ігоря Стравинського), яке було встановлено 1994 року біля музею Ігоря Стравинського в Устилузі, пам'ятника загиблим воїнам-афганцям на Меморіалі Слави у Луцьку (2002) , пам'ятника Тарасу Шевченку у Ківерцях (2005), пам'ятника члену проводу ОУН – УПА Степану Мазурцю у селі Прилуцьке Ківерцівського району (2011) та інших робіт.

17 квітня 1944 року відчинила свої двері для учнів й інша луцька школа з українською мовою навчання – неповна середня школа N2. У 1945-1954 роках вона була чоловічою,  з 1948 року – середньою ( за винятком періоду 1963 - 1968 років, коли ця школа була восьмирічною).

Другу луцьку школу закінчували видатний український режисер театру та кіно, народний артист України (2008) Лесь (Леонід) Степанович Танюк (1938 – 2016) та український поет Кость (Костянтин Михайлович) Шишко (1940 – 2002). У 2010 році до 70-річчя з дня народження Костя Шишка,  біля школи № 2, де навчався поет, було закладено сквер імені Костя Шишка.

Луцька школа N 3 була створена 1945 року як середня жіноча школа з українською мовою навчання. Цю школу закінчила волинська поетеса Сіма Дмитрівна Кордунова (народилась у 1931 році ).Вона є автором збірок « Зіниці душі», «Стернясте поле», «Яснозора Волинь» та інших творів.

Найвідомішим випускником луцької гімназії N4 імені Модеста Левицького (ця назва існує з 2010 року) є український кінорежисер, актор, оператор, продюсер, музикант і скульптор Олесь (Олександр) Геннадійович Санін (народився 1972 року). Він - лауреат Державної премії імені Олександра Довженка (2004), заслужений артист України (2014). Олесь Санін - режисер та сценарист відомих фільмів « Мамай» (2003), «Поводир» (2013) та інших.

Луцьку школу N 5 було створено 1946 року як неповну середню чоловічу школу з російською мовою навчання. З 1947 року вона стала середньою. Після проголошення незалежності України цей навчальний заклад стає школою з українською мовою навчання, але у школі є класи, де викладання ведеться російською мовою. До речі, це єдина подібного роду Луцька школа.

Серед видатних випускників п'ятої школи - художній керівник камерного оркестру «Кантабіле» Волинської обласної філармонії, народний артист України Товій Михайлович Рівець (народився 1947 року).

Звичайно, я згадав далеко не усіх видатних діячів науки та культури, що були випускниками луцьких шкіл та гімназій.

Луцькі навчальні заклади стали путівкою у життя для багатьох творчих, обдарованих людей, які досягли визначних успіхів у літературі, мистецтві, науці, прославили Україну у світі.

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.