15 травня 1919 року польські війська захопили Луцьк, використовуючи те, що Армія УНР вела тяжкі бої з більшовиками і була не в змозі чинити серйозний опір. Це відомий факт з історії нашого міста. Але, можливо, мало хто знає, що Луцьк став місцем, де закінчила своє існування більшість військово-навчальних закладів, створених урядом УНР, а також військова установа, яка керувала процесом військової освіти в УНР — Головна Шкільна Управа. В популярних зараз виданнях, наприклад «Історії Українського війська», про це згадок немає. Раніше ми взагалі мало знали про історію УНР, Директорію.
Згадки про це є в публікації співробітника Головної Шкільної Управи Варфоломія Євтимовича (1888—1950), пізніше — генерал-хорунжого Армії УНР «Українське військове шкільництво в 1918 році, надрукованій в часописі «Нація в поході» (Прага, 1940). В. Євтимович згадує, що «Головна Шкільна Управа та військові школи — Чугуївська і Київська піші, Київська гарматна, Київська інженерна і Київська інструкторська старшинська — на травень 1919 року добилися аж до Луцька, а 15 травня опинилися в полоні у поляків».
Про ці події Євтимович згадує і в своїй публікації «Історія статуту польової служби», надрукованій в часописі «Літопис Червоної Калини» (Львів, 1936). Автор додає тут, що Головна Шкільна Управа прибула до Луцька на початку травня 1919 року і 15 травня опинилася в полоні у поляків, крім начальника ГШУ полковника В. Сальського, професора І. Шендрика, який керував видавницькою роботою і самого Євтимовича.
Крім Варфоломія Євтимовича, про перебування в Луцьку Київської інженерної юнацької школи згадує в публікації «Київська інженерна юнацька школа» (часопис «За державність», Торонто, 1964) підпоручник Армії УНР Іван Зварич, що був юнаком цієї школи. Зварич писав, що в Луцьку були спроби об’єднати рештки інженерної школи з Чугуївською юнацькою пішою школою і створити з них бойову одиницю.
Відзнаки старшинських шкіл: юнацької, спільної та інструкторської. Зображення з книги Ярослава Семотюка "Українські військові нагороди"
Що собою являли вищезазначені установи і школи? Головна Шкільна Управа (ГШУ) була створена в березні 1918 року після повернення уряду УНР в Київ для організації військових шкіл, розробки штатів, статутів, положень і підручників для них. ГШУ зробила значний внесок в організацію військової освіти в Україні. Один з її керівників — генерал Микола Юнаків (1871—1931) — очолював «Комісію по утворенню військових шкіл і академій", яка працювала в червні—листопаді 1918 року і розробила проекти Державної Воєнної Академії, спільних юнацьких шкіл, військової політехніки.
В. Євтимович відзначив, що «поляки, яким дісталося все листування й документи ГШУ в Луцьку, до йоти використали працю комісії генерала Юнакова в своєму військовому шкільництві».
Першою школою, створеною Головною Шкільною Управою, була інструкторська школа старшин — перша українська школа зі скороченим курсом навчання, яка зробила випуски старшин для війська. В цю школу приймали старшин для підвищення військової освіти.
Строк навчання в ній був спочатку 2, а пізніше 4 місяці. Сотник армії УНР Семен Левченко, який навчався в школі, відзначав у своїх спогадах, що «як перший, а рівно ж другий випуски старшин інструкторів складалися на 3/4 зі свідомого національного елементу, який йшов до армії виконувати тяжку відповідальну працю будівничих українського війська не хліба ради, а ради ідей і переконань».
Юнацькі школи, які згадуються у В. Євтимовича, були організовані на базі російських військових училищ за проектом комісії генерала Юнаківа. Вони почали функціонувати згідно «Закону Ради Міністрів УНР про утворення шкіл і культурно-освітню роботу в військових частинах» від 20 січня 1919 року. Але на той час більшість території України була захоплена більшовиками і така школа, як Чугуївська, наприклад, була вимушена евакуюватись на захід. В цей же час було евакуйовано і всі Київські юнацькі школи.
З усіх юнацьких шкіл, про які згадує В. Євтимович, найбільш відомою для нас є «Київська інженерна юнацька школа» — завдяки вищевказаній публікації І. Зварича. Ця школа була першою українською юнацькою школою, де почали готувати майбутніх інженерів для українського війська. На жаль, випусків ця школа не зробила. Це сталося з тої причини, що молодій Українській Народній Республіці з перших днів існування довелося всі сили вкласти в боротьбу з зовнішніми ворогами.
У березні 1919 року особовий склад Інструкторської школи старшин і юнацьких шкіл, які перебували в Кам’янці-Подільському, було відправлено на фронт битися з більшовицькими військами. Внаслідок цього школи зазнали значних втрат і після тяжких боїв навесні 1919 року нарешті опинилися в Луцьку (травень 1919 року). Я вважаю, використання учнів юнацьких шкіл у якості піхоти було величезним марнотратством, навіть враховуючи тяжкий стан, в якому перебувала УНР.
Взагалі, про всі школи, крім Київської інженерної, в нас нема грунтовної інформації. І тому події травня 1919 року в Луцьку є білою плямою для дослідників історії України періоду визвольних змагань, і, зокрема, для дослідників історії Луцька. Ця тема ще чекає більш детального дослідження.
Матеріал написаний у 1997 році.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
Коментарі