Кронштейни – родина найбагатших домовласників у Луцьку наприкінці ХІХ і в першій половині ХХ століть. Збереглося не дуже багато відомостей про те, ким вони були і звідки родом. Проте завдяки свіжій інформації з генеалогічних архівів Geni та My Heritage вдалося дізнатися більше. Родина поєдналася з не менш відомим і впливовим родом – Глікліхами.

А ще різні Кронштейни фігурують в історії часом навіть в одіозних випадках. Вони завжди давали лучанам приводи для чуток і обговорень. Разом із Глікліхами та іншими родинами їх сміливо можна назвати власниками Луцька (хоча місто ніколи не було приватно-власницьким, це образне формулювання).

 

 Луцькі Кронштейни та Глікліхи. Колаж Вікторії Ходор

 

Кронштейни

Імовірно, родина Кронштейнів походить із території Угорщини, яка в ХІХ віці перебувала у складі імперії Габсбургів. За поки невідомих обставин скоріше всього у 1880-х роках сюди переїжджає родина доволі зрілого віку з певним капіталом. Вони одразу ж починають будувати і набувати якусь нерухомість, земельні ділянки, аби потім робити з ними різні комерційні справи – продавати, здавати в оренду, щось виготовляти тощо.

Родина іудейського віросповідання. Скоріше всього на момент прибуття в Луцьк складається з чотирьох осіб: Йосиф Давидович, його дружина Хая Рахіль Ісааківна, сини Марк Меїр та Ілля. Чоловік, мабуть, народився біля 1838 року. Його дружина – приблизно в 1842. Син Марк Кронштейн скоріше всього народився у 1860-х. Ще варто зауважити, що вони мали би бути Кронштайнами, але в російськомовному середовищі міста стали Кронштейнами і лише в міжвоєнний час дуже зрідка можна побачити написання Kronsztajn.

Хая Рахіль Ісааківна Кронштейн

Облишмо на деякий час генеалогічну інформацію, бо нас чекають значно смачніші факти з історії родини в Луцьку у той час. Йосиф Давидович став гласним міської думи і був ним аж по 1903 рік. Його підпис як гласного стоїть на багатьох постановах думи. Чимало журналів засідань з обговоренням різних питань міського життя зберігаються у Державному архіві Волинської області. Гортати їх, читаючи автентичне джерело – величезне задоволення.   

Серед тих документів є і список найбагатших власників нерухомості за 1892 рік. У Рахіль Кронштейн було найбільше нерухомості серед луцьких власників. Її чоловік мав удвічі менше. Можливо, так оформлено було навмисно, Йосиф же гласний! :) І як гласний він приймав разом з іншими позитивні рішення думи на користь своєї Рахіль.

Серед інших прізвищ найбагатших купців Липа Динер, Шимон Глікліх, Шимон Сороко. Зрівнятися з Рахіль могло тільки сукупне луцьке римо-католицьке духовенство. Всі інші купці, дворяни, домовласники мали менше.

До 1888 року вона за свій кошт влаштувала новий дерев’яний тротуар біля Базиліанського мосту, купила неподалік землю і звела дім. А потім просила дозволу міської думи влаштувати вікна і балкони з виходом на міський сад.

У 1902 році вона хотіла орендувати 20 десятин землі на хуторі Біваки (район вулиці Дубнівської) для влаштування фабрики. Якої саме – у її проханні не йдеться.

Значно цікавішим є факт захоплення цією активною жінкою ділянки тротуару на теперішній вулиці Винниченка, яку міська управа зарезервувала як узбіччя вулиці. Під час купівлі будинку у 1890-х роках Рахіль вирішила перенести паркан ближче до середини вулиці, щоб отримати більше землі. Міська управа ініціювала судовий процес, але він з якихось причин не провадився. І тільки в 1904 році вернулися до цього питання, коли сусід Рахілі хотів і собі купити землі, та виявив, що купчиха перенесла паркан. Чим усе завершилося невідомо.

Марк Меїр Кронштейн

Марк був сином Йосифа і Рахіль. Імовірно, він народився у 1860-х не в Луцьку, точна дата поки невідома. Як і його батьки, став потужним домовласником і займався комерційною діяльністю. Є багато інформації про купівлю, оренду, продаж різної нерухомості і в міжвоєнний період. Поки що найцікавішою виявленою історією про Марка Кронштейна є його ідея отримати податкові знижки.

Марк Кронштейн суттєво переробив будинок, де зараз медичний коледж, щоб отримати різні пільги. Але йому це не вдалося. А будинок так і лишився голим.

Читати більше § Марку, ти не правий. Як луцький мажор спаскудив місто

Марк є сполучною ланкою між іншою родиною заможних лучан – Глікліхами. Окрім Кронштейнів, у списку найбагатших купців міста вкінці ХІХ століття значиться такий собі Шимон Глікліх. У нього було троє дітей: Абрам, Мойсей та Регіна. Про них – нижче. Марк одружився з Регіною перед 1892 роком. У них було двоє дітей: Леон та Єлизавета.

Ілля Кронштейн

Брат Марка. Народився, найімовірніше, у 1875-1876 році. Більшість Кронштейнів мешкали у, можна сказати, приватному міському кварталі в глибині теперішньої вулиці Винниченка. Умовно від будівлі обласної прокуратури до Сапалаївки. Станом на кінець 1920-х саме Ілля Кронштейн володів практично усією нерухомістю у тій частині. І не тільки там. Як його брат Марк і батько Йосиф, продовжив сімейну справу.

 

У власності Іллі Кронштейна - ділянка від нинішньої обласної прокуратури (включно) до Сапалаївки. І це лише одна із ділянок. Карта кінця 1920-х

 

Був одружений із Міною. Мали щонайменше двоє дітей: Олександр та Флора. Помер у 1945.

Леон Кронштейн

Народився у 1890 році. Продовжив родинні традиції. Газети тридцятих називали його найбагатшим лучанином-мільйонером. Тоді він володів понад півсотнею будинків у Луцьку. Наприкінці 1930-х сталося щось дивне і за нібито несплату адмінштрафів влада закинула його до Берези Картузької, про що писалося у пресі. Подальша його доля невідома. Мабуть, одруженим не був. Мав карі очі, як випливає з листів реєстрації прибулих до США. Нерідко навідувався до Нью-Йорка до друзів чи у справах.

 

Краєзнавець Вальдемар Пясецький стверджував, що це Леон Кронштейн

 

Читати більше Куди зник луцький мільйонер Кронштейн або розправа 1930-х

Єлизавета Кронштейн (Заблудовська)

Друга дитина Марка, сестра Леона. Народилася у 1888 році, здобула професію адвоката. Початок війни застала у Варшаві. Загинула у концтаборі Треблінка в 1942.

У 1911 році одружилася із Симхою Шимоном Заблудовським. Подружжя мало трьох дітей: Регіна 1912-1997, Міра 1914-1979 та Емануель 1918-2012. Отже, онук Марка Кронштейна помер всього кілька років тому. Можливо, він ще щось пам’ятав і міг би розповісти про дідуся і родину.

 

Зверху: Єлизавета та її чоловік Симха Шимон. Унизу їхні діти зліва направо: Регіна, Міра, Емануель

 

Глікліхи

 

Ще одна відома і заможна родина в Луцьку на зламі ХІХ-ХХ століть. У списку домовласників за 1892 рік поряд із Рахіль Кронштейн є прізвище Шимона Глікліха. Його статки оцінювалися десь посередині між статками Рахіль та Йосифа Кронштейна. У Шимона Глікліха і його дружини Фейги було троє дітей: Абрам, Мойсей та Регіна. Саме вона й пішла заміж за Марка Кронштейна. І так ці дві родини поєдналися. Про Регіну інформації поки нема, більше відомо про її братів.

Абрам Глікліх

Народився у 1863 році. Помер 26 травня 1926, похований у родинному склепі на єврейському цвинтарі на Вульці. Власник відомої цегельні «Лучанин», яку збудували у 1902 році. Цегельня була досить потужною, у Луцьку є чимало будинків, зведених із її виробів. На деяких можна знайти цеглини із заводським штампом «ЛУЧАНИНЪ». Кірха також зведена з цегли цього заводу. Коли в Луцьку влаштували телефонний зв’язок, то Абрам Глікліх деякий час завідував телефонною станцією. Він також був одним із перших абонентів. Пізніше був старостою Великої синагоги.

Одружений із Анною, мав трьох дітей: Ксеня 1887-1942, Єжи Юрій 1904-1942 та Олександр (власник цегельні після смерті батька). Ксеня загинула у таборі Бєлжец, а Єжи Юрій – у гетто в Золочеві. Дочка Ксені Флора прожила 98 років і померла у 2013. Можливо, і вона могла б пам’ятати щось за Глікліхів старших.

Мойсей Глікліх

Брат Абрама і Регіни Глікліхів. Помер 24 вересня 1936 року. Він був фундатором єврейської двомовної гімназії на Вульці, де під час війни німці зробили робочий табір, а в 1942 році там сталося єврейське повстання. Пізніше корпус гімназії добудували і розмістили там педагогічний коледж. Одружений із Сонею. Подружжя мало двоє дітей: дочка Льова і син Юрій.

Льова Птіц (з Глікліхів)

Дочка вийшла заміж за Давида із не менш відомої свого часу родини в Луцьку з прізвищем Птіц. Ще в 1902 році Лейзор Іцкович Птіц подав прохання про дозвіл влаштувати йому паровий млин на вулиці Шосейній в Луцьку. Млин Птіца фігурує на багатьох архівних сторінках.

Давид Птіц – син млинаря Лейзора. Жив у 1898-1942. Його мати Анна Птіц жила у 1870-1942.

***

Отже, відомі родини Луцька поєднувалися у шлюбах. Принаймні, Кронштейни, Глікліхи і Птіци були пов’язані. Якщо ж шукати зв’язки далі, точно можна буде знайти і інші цікаві факти.

Це однозначно не всі з Кронштейнів, які жили. Так, поки що мало відомо про дітей декого із них, а родина внуків і правнуків так розгалужується, що невідомо коли поставити крапку. Нас тут найбільше цікавлять ті з родини, які безпосередньо жили в Луцьку і їхні найближчі родичі, принаймні, до внуків, бо вони ще могли пам’ятати дідусів-бабусь.

І навіть це не всі з Кронштейнів. Так, Ростислав Метельницький пише, що бачив інформацію про Ісидора Кронштейна. Про такого інформації в генеалогічних проектах Geni та My Heritage немає. Вони, правда, не становлять якоїсь доконечної правди. Наприклад, про Іллю Кронштейна там також ні слова. Хоча фігурує якийсь Ida Kronstein. Можливо, хтось на якомусь документі неправильно прочитав Illa і це мав би бути Ілля, а не Іда.

Ну, і найцікавіше. У 1904 році раптом на архівних сторінках виникає ще одна із Кронштейнів – Сара Соломонівна. І тут є деяка підозра. Вище, де писалося про Хаю Рахіль, ішлося про те, що вона у 1902 році подала прохання в Луцьку міську думу, щоб та дала їй земельну ділянку в оренду на хуторі Біваки для будівництва якоїсь фабрики. Дума відмовила, бо там не все було гаразд із попередніми орендарями.

У журналі міської думи одразу після цього питання записано наступне – якась Сара Соломонівна Кронштейн, дружина купця першої гільдії (отже, або мав бути ще один Кронштейн, купець першої гільдії, але насправді такого не було, або це ще одна дружина Йосифа Давидовича) просить дати їй в оренду землю такого ж розміру на Біваках для влаштування там заводу. Виходить, одночасно (в той самий день) дві Кронштейнихи, дружини купця першої гільдії, просять про те саме, тільки одна Рахіль Ісааківна, а інша – Сара Соломонівна))). Міська дума знову відмовляє, мотивуючись тим самим.

Оскільки ніякої Сари Соломонівни в подальшому на архівних сторінках немає (або ще не вдалося знайти?), то це може бути черговим фінтом Кронштейнів, які тепер нас так тішать. Про цю справу в той час більше невідомо, але вже в 1909 році міська дума віддала в оренду на 36 років цю ділянку Іллі Кронштейну.

А ви вже досліджували свій рід?

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.