У 2018 році виповнюється рівно 650 років із дня народження одного із найвідоміших імператорів Священної Римської імперії - Сигізмунда Люксембурга. Європейський правитель з’явився на світ 15 лютого 1368 року.

І був ключовою фігурою на з'їзді монархів у Луцьку в 1429 році.

 

 Сигізмунд Люксембурзький в Луцьку. Колаж Олександра Котиса

 

Існує дві версії місця народження. Перша – місто Нюрнберг у Німеччині, а друга – Прага, столиця Чехії. Його батьками були римський імператор Карл IV і Єлизавета Померанська, внучка польського короля Казимира III.

У віці шість років Сигізмунд, був заручений із донькою угорського та польського короля Лайоша Великого – Марією Анжуйською, якій на той час було три роки. Звичайно, що це був шлюб, вигідний перш за все батькам наречених, так вони вирішували свої геополітичні питання.

В 1378 році, коли помирає імператор Карл IV, Сигізмунд  отримує свій перший серйозний титул – маркграф Бранденбурга (територія в складі сучасної Німеччини).

Юність Сигізмунд провів в Кракові, де отримував освіту, вчив мову і готовився посісти польський трон, який мав перейти йому від тестя. Проте через різні політичні перипетії Сигізмунд покидає Польщу.

11 листопада 1385 року, через одинадцять років після заручин, відбувається шлюбна церемонія Сигізмунда та Марії. Шлюб не був вдалим, подружжя жило кожен своїм життям.

В 1395 році Марія помирає. Причиною був трагічний випадок під час катання верхи.

Молодий вдівець Сигізмунд 31 березня 1387 року був коронований як король Угорщини. Урочистості відбулись в місті Секешфехервар. Позиції його були тоді дуже нестійкі. Чого вартий той факт, що через гостру потребу фінансів, йому прийшлось закласти за 565 тис. гульденів землю Бранденбург. Для того, щоб завоювати авторитет серед знаті та населення, йому довелось потратити не мало сил, провести десятки переговорів та піти на поступки.

 

Сигізмунд

 

Вкінці ХІV століття Сигізмунд робить кардинальний крок – вирішує очолити хрестовий похід проти турків. Під прапори Сигізмунда зібралися добровольці з усієї Європи. Проте похід зазнав поразки. Потім були десятиліття війни за трон із противниками його влади.

Саме Сигізмунд був ініціатором заснування в 1408 році лицарського ордену Дракона для охорони Хреста Господнього і боротьби з язичниками, перш за все з турками. Спочатку членами ордену було дванадцять лицарів. Усі хто належав до ордену вважали своїм символом малюнок дракона, який часто зображали на своїх шоломах, медальйонах чи підвісках. Основним документом Ордену стала булла «Сигізмунд – король угорський», яка і підтверджувала право членів ордена носити знак дракона.

Одним з членів ордену з 1429 року став і князь Вітовт. А у 1431 році до лицарів ордену Дракона був прийнятий Влад II Дракул, який на той момент командував прикордонним військом і стояв на сторожі переходів через Трансільванію. Він якраз і був батьком знаменитого Влада Цепеша Дракули, який став прообразом графа Дракули.

Насправді ж титул «dracul» означає приналежність до ордену. Отож прізвисько «Дракул» (рум. Dracul, «дракон» ) було успадковано Владом III від батька, Влада II. Свого часу членами цього ордену, окрім Вітовта, були такі відомі європейські правителі, як Фердинанд I (король Неаполю), Владислав II Ягеллончик, Ернст Залізний (герцог Австрії), Генріх V (король Англії), Владислав II Ягайло. Орден Дракона був прототипом привілейованого клубу, до якого входили представники дворянського і королівського походження.

Другою дружиною Сигізмунда в 1408 році стала Барбара Циллі.

Барбара Циллі на коні

 

Нова дружина народила в 1409 році Сигізмунду єдину доньку – Єлизавету Люксембурську.

В 1429 році Сигізмунд разом із дружиною Барбарою стали гостями князя Вітовта в луцькому замку, адже були запрошені на з’їзд монархів. На момент приїзду до Луцька Сигізмунд був правителем кількох держав, а саме, Угорщини, Хорватії, Німеччини, Чехії, Люксембургу.

Через кілька років після Луцького з’їзду, а саме, 3 травня 1433 року Сигізмунд стає імператором Священної Римської імперії.

Саме завдяки відновленим дружнім відносинам із могутнім правителем Сиізмундом Люксембургом Вітовт досяг в Центральній Європі положення, якого ще не досягав жоден литовський князь.

В кінці 1428 року він написав листа Сигізмунду, де розповів про плани проведення власної коронації. Для такої важливої події було обрано Луцьк. Однією із причин було забезпечення найкоротшого шляху для імператора. Візит Сигізмунда Люксембрга до Луцька був другим (після візиту Оттона III в Гнєзно в 1000 році) відвідуванням Римським імператором держави на сході Центральної Європи.

 

Єлизавета Люксембурзька

 

До Луцька Сигізмунд прибув з дружиною Барбарою та угорськими сановниками, проте усім намагався підкреслити свій високий статус і ранг.

Вітовт демонстрував перед Сигізмундом своє багатство і гостинність: в короткому зводі литовських хронік містяться розповіді сучасників про кількість спожитої в їжу дичини, впольованої у волинських лісах.

Луцький з'їзд розпочався в кінці першої декади січня 1429 року, але Сигізмунд Люксембург прибув на нього тільки 22-23 січня.

Під час з’їзду із уст Сигізмунда пролунала пропозиція коронувати Вітовта на короля Литви. Вітовт зображував приємне здивування. Ягайло підтримав цей задум, він розумів, що у Вітовта не було синів, і Ягайло хотів зробити королем свого другого сина. Сигізмунд Люксембург покинув Луцьк 29 січня 1429 року, коли з'їзд був закритий. Проте Вітовт так і не був коронований, існує багато легенд та версій, чому цього не сталось, про них ми розповімо в наступних публікаціях.

Помер Сигізмунд 9 грудня 1437 року в місті  Знайомі, що в Моравії. В історію він увійшов як останній імператор з дому Люксембурга.

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.