Рудольф Граф протягом 10 років працював над планами землекористування та інтегрованого розвитку в румунських містах. На сьогодні він працює міським планувальником у Чернівцях в рамках GIZ. Розповідає про ревіталізацію індустріальних зон, методологію міських проектів, ідеальні міста та результати діяльності GIZ у Чернівцях.

Міське планування — сектор, в якому можна допомагати державному управлінню займатися вирішенням реальних потреб громадян у містах. Це вдале поєднання архітектури, яку я вивчав в університеті, та захоплення соціальними науками. Я родом з Румунії, яка довго має потребу в модернізації, зміні місцевого управління — проблеми дуже схожі на українські. Головний виклик і мотивація роботи з GIZ — це можливість безпосередньо вплинути на життя людей, пише mistosite.

Про школу CANactions

Не думаю, що від Балтійського моря до Балкан існує схожа модель навчання. Я три роки слідкував за CANactions ще до того, як приїхав в Україну. Згодом познайомився з Урcом Томаном, співзасновником школи. Ми обговорювали спільні проблеми постсоціалістичних країн, які, на жаль, нічого не навчилися одна від одної. Минулого року мені випала честь бути ментором.

Навчальна програма Advanced Studies in Integrated Urban Development фінансується спільно з GIZ. Її студенти — мікс з громадських діячів, представників міських адміністрацій і молодих спеціалістів. Це надзвичайно важливо, адже знання можна почерпнути з книг, а під час спільного навчання приходить розуміння принципів міського розвитку. Україні дуже пощастило, що вона має CANactions, але й CANactions пощастило з Україною.

 

Про роботу GIZ у Чернівцях і «Студентську площу»

Зараз ми на останньому етапі розробки концепції інтегрованого розвитку для міста. За останні півтора роки провели аналіз наявної інформації — генерального плану, документації, аналіз трафіку, мобільності, демографічного рівня — всіх ключових проблем міста. В рамках кількох робочих груп ми розробили спільне бачення, яке передамо органам місцевої влади. Вони зможуть сформувати і затвердити політику щодо міського розвитку на найближчі роки.

У Чернівцях був один проект, успішний і провальний одночасно. Це була цікава маленька ініціатива, тест перед великим проектом, який ми хотіли запустити цього року.

«Майстерня міста» — подія, що відбувається раз на рік: ми звітуємо про роботу, а мешканці міста можуть вносити свої пропозиції. На «Майстерні» ми намагаємося зацікавити людей, обговорити проблеми змін клімату, розвитку інфраструктури, доступності, соціальної включеності. Минулого року разом зі студентами, молодими архітекторами, поліцією і представниками органів влади ми вибрали точку в центрі міста — невелику площу на перехресті, яка є не дуже безпечною, але кожен день декілька тисяч людей проходять нею на шляху в університет. Там розміщувалася велика парковка, але не було жодних умов для безпечного пересування і навіть пішохідних переходів.

Спочатку дехто ставився до ідеї скептично: як ви можете перекривати рух, закривати майданчик для паркування — люди зроблять великий скандал

Ми створили нову локацію, яку назвали «Студентська площа». На три дні закрили доступ машин до цієї зони і додали туди дерева, лавочки, пандуси для маломобільних людей, — все, що потрібно хорошому громадському простору, де люди могли б сидіти, розмовляти одні з одними. Ми, тобто 17 волонтерів, збудували це місце для себе.

«Студентська площа» працювала три дні, там було проведено декілька заходів. Це було чудово, люди присвятили проекту багато вільного часу. Ми залучили місцеві органи влади: поліція допомогла перекрити рух транспорту, МіськШЕП зробило нову дорожню розмітку. Провели воркшопи з архітекторами, щоб вони краще розуміли, як працювати з громадським простором, вирішувати проблеми паркування, мобільності в місті. Спочатку дехто ставився до ідеї скептично: як ви можете перекривати рух, закривати майданчик для паркування — люди зроблять великий скандал. Частково, так і сталось, але загалом реакція була позитивна — місце стало безпечним і вільним для пересування. Ідея була на стільки вдалою, що жителі запропонували її органам влади як постійний проект. Петиція зібрала необхідні 250 голосів, але міська рада не ухвалила рішення про реалізацію, сказавши, що зараз це не доцільно.

(Примітка: противники реалізації проекту подавали до міської ради альтернативну петицію з проханням залишити місце для паркування, а «Студентську площу» перенести; щоправда, вона набрала лише 41 підпис з 250.)

Я не звинувачую міську раду в нашому провалі, в першу чергу, я звинувачую себе. Потрібно значно більше співпрацювати з органами влади і громадою, звітувати про те, що зроблено. «Студентська площа» — це й успіх, і помилка одночасно.

 

Про комунікацію

Мешканці звикли, що на зустрічах з мером, який вважається головним у місті, не відбувається вільної, активної, відкритої дискусії. Ми спробували об’єднати представників органів влади, громадських організацій, жителів міста, щоби рішення приймалися спільно, а не в закритому колі; щоби сформувати чітке уявлення про наявність громадської позиції у Чернівцях.

Це не проект для німецького уряду, в першу чергу, це проект для Чернівців

Не існує проблем з комунікацією між нашим проектом і органами влади, оскільки вони теж зацікавлені у зовнішньому погляді на міський розвиток. Це більше проблема комунікації між органами влади і мешканцями. Наш проект намагається дати їм інструменти для налагодження цього процесу.

Не завжди легко презентувати наш проект жителям, пояснювати, чим ми займаємося. Під час різних публічних заходів намагаємося залучити до співпраці місцевих мешканців, експертів, політиків. Це не проект для німецького уряду, в першу чергу, це проект для Чернівців. Ми можемо лише проконсультувати місто, допомогти налагодити певні процеси. Якщо громада не відкрита до співпраці і не зацікавлена в ній, значить ви зробили помилку. Мушу зізнатися, декілька разів ми провалились, але загалом, думаю, досягли успіху.

 

 

Про публічний простір

Громадський простір — місця об’єднання, які можуть налаштувати людей позитивно або негативно одні до одних. Звісно, не можна все звести лише до публічних просторів. Наприклад, якщо економічна ситуація дуже погана, вони не врятують суспільство.

Не можна віддавати забагато місця машинам. Вулиця створена для всіх

Міста повинні більш бережно ставитися до свого публічного простору. Перш за все, він має бути безпечним. Це не важко. Наприклад, не можна віддавати забагато місця машинам. Вулиця створена для всіх. Міське планування не повинно відштовхуватися від показника, скільки машин у нас буде в місті через 10 років, і виходячи з нього робити вулиці все ширшими й ширшими. Потрібно створювати альтернативи для мобільності. Сконцентруватися не на частоті трафіку, а на якісних характеристиках вулиці, її привабливості для мешканців, туристів, малого і великого бізнесу.

 

 

Про ревіталізацію індустріальних зон

Дуже важливо не лише розширювати межі міст, але й відновлювати, економічно розвивати і заново відкрити колишні індустріальні зони. Такі райони будуть вигідними у майбутньому, навіть якщо зараз їхнє облаштування коштує дорого. У Німеччині є декілька проектів. Майнхайм, який раніше був військовим та промисловим містом, — чудовий приклад відновлення території, яка була закрита для населення, а тепер її повернули людям. Також є Рурський регіон.

Простір необхідно переорганізувати так, щоб він став придатним для життя, а не перетворився у місце для автівок

Чернівці мають декілька колишніх індустріальних зон, які можна ревіталізувати. Для кожної з них ми розробили базовий план розвитку. Хочеться, щоб вони знову не стали монофункціональними. Це повинен бути житловий простір, але з місцями для роботи, можливістю гуляти вулицями. Не можна просто збудувати там величезний торговий центр. Простір необхідно переорганізувати так, щоб він став придатним для життя, а не перетворився у місце для автівок.

Треба звертати увагу на цифри. Часто ми бажаємо щось змінити, але не слід забувати, що відновлення потребує значних інвестицій. У будь-якому разі, місто повинно мати концепцію розвитку таких районів, навіть якщо не зможе реалізувати проект протягом найближчих 5-10 років.

Варто публічно обговорювати майбутнє цих місць. Як правило, більшість з них перебуває у приватній власності, але це не означає, що мешканці не мають знати, що там відбувається. Іноді це екологічно зруйновані райони і ціна за очищення набагато вища, ніж вигода, яку можна отримати. Для інвесторів — це божевілля, адже плата за оренду стає проблемною. У Німеччині в таких випадках держава співфінансує очищення цих територій.

 

Про методологію міських проектів

Один із найефективніших інструментів, що допомагає правильно обрати проект для фінансування і активно застосовується в Європі — дизайнерські та архітектурні конкурси. Потрібно співпрацювати з декількома архітектурними фірмами, а також з місцевими жителями. Ви повинні разом планувати проекти та обирати найкращий варіант. Головним критерієм має бути якість, а не лише співвідношення найдешевшої ціни і найшвидшого втілення. Ідеально, коли у вашого проекту довгий період планування, щоб було достатньо часу для обговорення, і короткий період реалізації.

Головним критерієм має бути якість, а не лише співвідношення найдешевшої ціни і найшвидшого втілення

Основний інструмент — це повний контроль на всіх етапах. В німецькій моделі планування перевірка якості застосовується протягом всього проекту. Одним з елементів, який можуть контролювати громадські організації, є доступність. Ми намагаємося залучити їх як спостерігачів з самого початку, а не лише тоді, коли проект завершено і вже занадто пізно щось змінювати.

Про Україну, Румунію та Східну Німеччину

Місцеві органи влади у всіх трьох країнах (і у Німеччині 90-х, і Румунії 2000-х) усвідомили, що міста повинні розвивати локальну економіку, бути відповідальними за своє майбутнє. Мешканці, а не уряд чи якесь міністерство, мають дбати про місто.

Дуже важливо розуміти, хто займається плануванням міста. Ні в Румунії, ні в Україні немає хорошої освіти для отримання навичок у сфері міського планування. Мені дуже подобається, що зараз в Україні велика кількість людей приходить в цю сферу не з традиційних архітектурних чи містобудівних інститутів, а громадських організацій. Вони зацікавлені у міському плануванні як можливості реформувати державу.

Жодна з цих проблем не може бути вирішена за декілька днів. Схожий проект GIZ став дуже корисним для Румунії, а Східна Німеччина навчалася на досвіді Західної. Для всього потрібен час.

 

 

Про ідеальне місто

Я перечислю доволі прості речі:

• Можливість вільно ходити тротуарами, без потреби втискатись у стіни будівель через припарковані машини.
• Потреба в чистому повітрі.
• Наявність вільного простору — місць, де кожен може вільно про себе заявити і будь-хто, а не лише міська адміністрація, може організувати будь-який захід. Відчуття свободи є дуже важливим.
• Можливість обирати спосіб пересування: пішки, на велосипеді чи громадським транспортом.
• Можливість швидкого доступу до зелених зон, природних осередків. У Чернівцях це є навіть зараз, і не всі розуміють, наскільки їм пощастило.
• І останнє, мені подобається, коли місто має певну культурну спадщину і люди можуть ідентифікувати одні одних за допомогою цього. Це дає відчуття єдності.

Чернівці можуть бути ідеальним містом, не так багато потрібно, щоби цього досягти. Варто рухатися маленькими кроками: деякі проекти не вимагають багато грошей, щоби покращити рівень життя в місті. Звісно, великі інфраструктурні проекти, мости і тунелі, потрібні, але вони не обов’язково допоможуть змінити місто на краще.

Вже зараз Чернівці — чудове місто. Можна побачити як австро-угорська архітектура поєднується з архітектурою 1930-х, гарна топографія міста. Це певний синтез європейського міського планування останніх, мабуть, трьох століть та соціалістичного планування. Чернівці мають культурний мікс: мені це подобається, бо робить місто дуже схожим на європейське.

Моє улюблене місце в Чернівцях — річка Прут, яка проходить через центр міста. З набережної не видно міста, а з міста майже не видно річку. Ми намагаємося наголосити на ролі річки в місті: одним з завдань проекту GIZ є розробка стратегічного бачення набережної. Зараз цей простір використовується, але є ще величезний нерозкритий потенціал.

Про майбутнє

Молодим українським реформаторам я б порадив не боятися державних установ і обговорювати міські проекти з представниками органів влади. Часто шанс виникає тоді, коли на нього взагалі ніхто не чекав. Навіть якщо ідея виглядає наївною, є люди, які повірять в неї, тому що вони теж хочуть зробити щось для міста, також хочуть прогресу. Навіть якщо спочатку ваші погляди відрізнятимуться, завжди можна знайти точку перетину. Трохи дипломатії — і все спрацює.

Якщо запал не згасне і ви повірите в майбутнє, я прогнозую значні позитивні зміни 

Зараз важко говорити про Україну без міжнародного контексту. Вона має чудову енергію і представники органів влади повинні більше використовувати цей потенціал. Якщо запал не згасне і ви повірите в майбутнє, я прогнозую значні позитивні зміни. Моя робота з молоддю в Чернівцях була чудовим досвідом. Працювати над реальним проектом з молодими архітекторами і студентами — це навіть більша винагорода, ніж сам проект. 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.