Багато людей пам’ятають, як за радянської доби престижно було брати участь у всесоюзних чи всеукраїнських виставках – наукових, господарських, промислових, культурних. Для цього створили окремі місця у столицях радянських республік. Вони називалися ВДНХ – Выставка достижений народного хозяйства.
Менше значення мали і не скрізь діяли «обласні ВДНХ». Була така дуже короткий час і в Луцьку – зі своїми павільйонами, алеями і пам’ятником Іллічу.
Луцька виставка. Колаж Олександра Котиса
Виставки крокують Європою
Історики кажуть, що ідея публічної виставки сягає ренесансних часів. Перші такі відкривалися у Лондоні в XV столітті. Це було свого роду демонстрацією невеликих приватних збірок.
А, от, ідея виставки, яка більше схожа на якийсь грандіозний ярмарок, то суто модерний винахід. У другій половині XIX століття це стало масовим явищем. Всесвітньо відома вежа Ейфеля у Парижі була збудована саме для Всесвітньої паризької виставки у 1889 році. Вежу приурочили до 100-ліття Французької революції і вважали, що вона символізує могутність Франції.
Подібні заходи організовували для експозиції тисяч різних товарів і послуг, наукових винаходів, побутових новинок. Тут надихалися винахідники, зустрічалися бізнесмени, домовлялися агенти, а малі торговці заробляли на продажі морозива й алкоголю для зацікавленої публіки. Для виставок відводили великі території, будували величезні приміщення й окремі павільйони.
У Російській імперії, до складу якої належав Луцьк у довгому ХІХ столітті, всеросійські виставки проводилися переважно тільки в Петербурзі, Варшаві та Москві. І лише кілька регіональних, зокрема у Києві та Одесі.
Всесвітня виставка у Лондоні, 1851
У Луцьку ж першу експозицію влаштували у 1928 році. Вона називалася Wystawa Wołyńska. Тоді Волинь входила до складу Речі Посполитої, а Луцьк намагалися розвивати як воєводське місто.
Луцька виставка діяла кілька років
Одначе історія тієї виставки, про яку сьогодні розповідаємо, має трохи інше коріння. Вона родом з СРСР і була створена для пропаганди соціалістичного господарства. Уявіть 1947 рік на Волині. Другі совєти вже взялися керувати на повну. Розгортається масова робота з колективізації. Через рік – уже підводять перші підсумки, звітують про «значні успіхи на селі». Щоб показати їх усім, думають влаштувати серію виставок. В обласному центрі – мало. Їх треба розгорнути неодмінно і в районах.
Початки були дані за кільканадцять років до того у Москві. На всесоюзному з’їзді колгоспників-ударників у 1935 році народний комісар землеробства Михайло Чернов висунув пропозицію влаштувати Всесоюзну сільськогосподарську виставку. Учасники з’їзду ідею «підтримали одноголосно». Так народилася московська виставка.
Київську республіканську задумали уже після війни – у 1949 році видали постанову про її будівництво. Коли була задумана виставка в Луцьку, точно невідомо. Історія була така.
Розвиток Луцька на північно-східному напрямку вважався перспективним. Територія між міським стадіоном імені Пілсудського і товарною залізничною станцією Луцьк пустувала. Вона лежала під самісіньким полем військового аеродрому, з півночі її обмежували казарми, збудовані вкінці ХІХ століття, а з півдня – дорога на Теремно, яка тягнулася від стадіону під австрійським військовим меморіалом далі на схід. Тепер це район між проспектом Грушевського і проспектом Перемоги.
Фото 1944 і приблизно 2015 років. Район від стадіону Авангард до вокзалу. Тут на пустирі була виставка
Цю ділянку відвели для експозиції, яку назвали Обласна сільськогосподарська і промислова виставка. Вперше її урочисто відкрили у 1950 році. Збереглися недатовані фотографії павільйонів. Сказати, коли саме і в яких об’ємах будувалися виставкові майданчики, важко. В архіві вдалося знайти повідомлення, що в плані архітектурного оформлення виставка 1951 року відбулася на низькому рівні. Тож, мабуть, в перші роки там ще не було такого розмаїття павільйонів, як у наступні.
Начальник волинського обласного відділу у справах архітектури Демиденко звітував:
Наступного року взялися за серйозніший благоустрій виставки. Запланували влаштувати алеї, висадити квіти на клумбах, посадити багато дерев та кущів.
Десь у ті роки будували й основні павільйони виставки. За наявними фотографіями, можна зробити висновок, що загалом таких було два-три десятки. Сама територія була розпланована з кількома центральними алеями, які тягнулися паралельно до нинішнього проспекту Перемоги. Був головний павільйон, з якого мало починатися знайомство відвідувачів із виставкою. Перед ним – пам’ятник Леніну.
Далі розташовувалися павільйони різних районів Волинської області. На фото нижче можна знайти майданчик екзотичного Торчинського району. Зараз такого не існує. Його разом зі ще 29 районами утворили у січні 1940 року, а через двадцять років усі райони області переформатували і замість 30 їх стало 7, цей процес відбувався аж до 1993 року.
Крім районних, були і тематичні павільйони, наприклад, «Преса», або ті, що представляли якесь одне підприємство.
Павільйони мали цікаву архітектуру. З одного боку, вони прагнули відобразити дух сталінської доби з його «ампірним» пафосом, а з іншого, були збудовані з дерева, що виражало їхню тимчасовість, немонументальність. Усі будівлі пишно прикрашалися прапорами, агітплакатами, портретами «вождів», цитатами комуністичних корифеїв. На фронтонах нерідко ставилися затверджені скульптурні композиції на радянську тематику. Загалом вигляд виставки і окремих павільйонів був доволі охайним, урочистим, навіть піднесеним. Там юрмилося багато людей, з фото читається атмосферність виставкового заходу. Розглядати ці світлини сьогодні дуже цікаво.
Окремим рядком в усій цій історії є свідчення Ірини Левчанівської, яка протягом усієї радянської доби обходила Луцьк з фотоапаратом. На її фото – окремі павільйони виставки (останні чотири світлини у слайдері вище).
Левчанівська писала:
Коли востаннє проводилася виставка, невідомо. У 1957 році (або раніше) був зведений адміністративний будинок. Ця споруда збереглася до нашого часу. Роком раніше архітектор Ростислав Метельницький запроектував новий головний вхід з помпезними воротами, схожого стилю, як споруди на київській виставці, яка в той час тільки зводилася. Цих воріт так ніколи й не збудували.
Проект головного входу на виставку. Автор – Ростислав Метельницький, 1956 рік
А це адмінбудівля виставки у 1957 році. Проект Ростислава Метельницького. Єдина збережена будівля "луцької ВДНХ"
Невідомо також, з якої причини припинилася виставка. Її не перенесли в інше місце – павільйони просто в один момент зникли. У 1964 році їх уже не було, тут проектувався житловий район. Від виставки не залишилося ніякої інфраструктури, окрім одного будинку, який і є сивим свідком того цікавого проекту.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
Коментарі