Символ старого міста, гострий шпиль якої прикрашає панораму Луцька; композиційне завершення вуличної сітки старівки; і просто красуня. Усе це про давню луцьку кірху.
19 вересня 2017 року виповнюється 110 років від закінчення її будівництва. Уже стільки літ вона прикрашає місто і додає його образу готичної містичності і середньовічного колориту.
Середньовічного у ній все ж мало – кірха є рефлексією архітектора доби модерності, який загравав з образами минулого, відроджуючи старий стиль у своєму сучасному. Це прекрасніше удвічі – бо на одному прикладі маємо нашарування епох..
Якщо ж уважніше придивитися в історію лютеранського храму, знайдемо ще одну епоху – XVIII століття і ченців-кармелітів, із яких усе починалося.
Від Мартіна Лютера до луцької кірхи: колесо історії докотилося до круглої річниці. Колаж Олександра Котиса
Тут хрестили лучан?
А ось і ще давніший зв’язок! Приблизно 100 років тому знаний луцький лікар Адам Войнич (він мешкав біля замку) у своїй відомій праці з історії міста «Луцьк на Волині» з посиланням на автора першої монографії з історії міста Тадеуша Стецького написав цікавий нібито факт. Войнич зазначив, що в районі кірхи в XI столітті звели церкву святої Катерини в знак пам’яті про місце, де хрестили лучан.
Історія була така, що коли помер Володимир Великий, то Луцьк дістався Позвіздові. У нього була дружина Катерина. Саме за її ініціативи звели церкву на місці хрещення лучан у 989 році.
Пізніше історики з посиланням на дослідника Бориса Сайчука і зібрані ним документи висунули правдоподібнішу локацію церкви – в Окольному замку. Богдан Колосок не піддає сумніву будівництво церкви в ті часи. Однак не йдеться про те, чи вона збудована на місці хрещення лучан. Тож у районі нинішньої кірхи катеринівської церкви, а отже і місця хрещення лучан, скоріше всього не було. Це залишилося легендою.
Найгарніший костел Луцька з чудотворною іконою
Кілька років тому Національний музей у Кракові зробив приємну несподіванку – опублікував чергову порцію сканів малюнків Наполеона Орди. Як чудово було знайти серед незавершених акварелей зображення кармелітського костелу в Луцьку. Отже, Наполеон Орда його застав і зобразив. Малюнок не завершений, з нього не робили літографій і він (мабуть?) ніколи ніде не публікувався і не тиражувався, тому практично не знаний.
Кармеліти – католицький орден, заснований у ХІІ столітті. Вони ніяк не пов’язані з тими, хто пізніше будував кірху. Проте на відміну від церкви святої Катерини, тут локація однозначна. Костел і монастир кармелітів збудували в першій половині XVIII століття там, де згодом постане лютеранський храм. Про архітекторів споруд для луцьких кармелітів невідомо нічого.
Дивитися більше § Болонський арешт і луцькі кармеліти. Змова навколо історії
«Опис міста Луцька», написаний невідомим ченцем луцького бернардинського монастиря (костел цього монастиря тепер є собором святої Трійці на Театральному майдані), назвав кармелітський костел найгарнішим у Луцьку. Всередині він був добротно розписаний фресками. У ньому був орган, дорогоцінно обрамлені ікони. Біля головного вівтаря – вхід у бібліотеку. Монастир був триповерховим.
Руїни костелу кармелітів у Луцьку на малюнку Наполеона Орди. Приблизно 1870-ті роки
Зовсім невідомим фактом (?) залишається той, що луцький костел Пресвятої Діви Марії Скапулярної (Najświętszej Maryi Panny Szkaplerznej) містив чудотворну богородичну ікону. Про це, правда, не згадує жодне історичне джерело, крім праці капуцинського монаха Едварда Новаковського. Її надрукували в 1902 році під назвою «Про чудотворні образи Польщі».
У 1840-х роках уряд забрав у луцьких кармелітів усі маєтності,чим відрізав їхню фінансову можливість існування. Призначив натомість ченцям малі пенсії. У 1845 році костел знову постраждав від пожежі, та відновлювати його вже не було кому. А невдовзі монастир кармелітів у Луцьку взагалі скасували.
Автор першої монографії з історії Луцька 1875 року Тадеуш Стецький словами описав побачене.
«Просторі мури монастиря без даху, на костелі в деяких місцях він ще зберігся, залишилися навіть потріскані склепіння, на стінах і готичній стелі в акрах вціліли чудові фрески, на зважаючи на дощ, що їх омиває. На карнизах в багатій ліпнині незліченна кількість пташиних гнізд, розкриті гроби стирчать кістьми, яких не стараються хоча б прибрати, черепи і людські гомілки валяються в смітті».
У 1887 році костел передали власність Луцька. Його стали розбирати. Вцілілу цеглу продавали. Ломом замощували вулиці і майдани міста. Про кармелітів давно забули, а ділянка колишнього монастиря стала перспективною для забудови. Сподобалося це місце німецьким переселенцям-лютеранам.
Подарунок з умовою
Коли Волинь опинилася у складі Російської імперії, то уряд сприяв переселенню сюди німців, оскільки сподівався з їх допомогою відновити та вивести на високий рівень сільське господарство та промисловість. Особливо активно на Волині почали утворюватися німецькі колонії у 1860-1870-х роках.
Як пише автор дисертації про німців Волині Олександр Суліменко, першими почали переселятися німці-ремісники з аграрно перенаселених німецьких земель: Бадену, Вюртембергу, Ельзасу, Пфальцу, Західної Прусії, Данцигу. Родючість ґрунтів, їх відносна дешевизна, схожість умов господарювання, порівняна близькість до німецьких етнічних земель – це те, що приваблювало німців на Волинь, сприяло їх масовій появі.
Карта німецьких колоній на Волині, elke-rehder.de
Під кінець століття – за правління Олександра ІІІ, який бував у Луцьку – ці процеси припинилися і навіть почався відтік волинських німців до США, Латинської Америки тощо. Та значна частина продовжувала жити тут. За переписом населення 1897 року, у Волинській губернії німецьку мову як рідну назвали 170 тисяч осіб. В Луцькому повіті – 30 тисяч.
Коли лютерани звернулися в міську думу з проханням про виділення землі під будівництво, там вирішили просто подарувати ділянку, проте з умовою, що громада за свій кошт замостить вулицю Кармелітську бруківкою протягом певного часу. Це і було зроблено. Здається, ця бруківка збереглася до нашого часу. Колишня вулиця Кармелітська тепер називається Лютеранською – вона веде до садиби Голованя. Інша частина Кармелітської ішла від місця, де був костел, до перетину з Домініканською (тепер Драгоманова).
Дослідник історії волинських німців Михайло Костюк подає цікавий факт – коли взялися до будівництва кірхи, у землі ще були залишки кармелітських споруд. Їх розібрали і частину цегли використали для внутрішньої кладки стін лютеранського храму. Загалом же для будівництва вибрали цеглу заводу «Лучанин» Абрама Глікліха. Піч і труба цегельні ще існували до останнього часу.
Бруківка на нинішній вулиці Лютеранській
Колись тут була піч цегельні "Лучанин". Тут випалювали цеглу для кірхи. Фото 2012 року. Нині не існує
Роботи зі спорудження кірхи тривали близько 15 місяців. Члени лютеранської громади активно допомагали будівельникам, виконуючи нефахові, але потрібні на будівництві роботи. Це дещо зекономило кошти та час. Загалом сума, витрачена на будівництво, склала близько 43 000 руб., що на той час вважалося цілком прийнятним для такої великої споруди. 19 вересня 1907 року відбулося освячення храму.
«Прехорошенька» кірха діяла тільки 30 років
З усіх боків лунали тільки схвальні відгуки про новий храм в Луцьку. «Прехорошенькая въ готическомъ стилѣ кирха, служащая въ настоящее время украшеніемъ города», - відгукувався кореспондент видання «Волынская жизнь». Будівництво спричинило хвилю зацікавлення. В газетах писали і про самих німців Волині.
На центральній вежі було встановлено великий дзвін, привезений з німецького міста Бохума. Всередині храму поставили орган із 16-ма регістрами фабрики Gebrüder Rieger. Традиційно єдина нава протестантського храму являла собою світлу залу з широкими хорами та високими стрілчастими вікнами. Три вівтарні вікна були розписані. На середньому було зображення Христа із Торвальдсена. Однак оздоблювальні роботи всередині продовжувалися ще аж до 1911 року.
Під час Першої світової війни кірха трохи постраждала від бойових дій.
Попри труднощі у міжвоєнний період вона була центром духовного та громадського життя лютеранської громади Луцького повіту. Одна з помітних подій – відвідування храму президентом Речі Посполитої Ігнатієм Мосціцьким у червні 1929 року. Тоді президент завітав до кількох храмів (синагоги, кенаси, кірхи, собору Петра і Павла, собору святої Трійці), зустрівся з представниками різних національних громад Луцька, урочисто відкрив приміщенні міського аеродрому.
Одна з перших поштових листівок (можливо, перша) з зображенням нової кірхи в Луцьку. Видано у Варшаві
Президент Мосціцький з делегацією виходить з кірхи, 1929. Фото Національного цифрового архіву Польщі
Наблизилася Друга світова війна. Німецькі і радянські війська напали на Річ Посполиту з обох боків. Луцьк бомбардувався у вересні 1939. На Волині відбулися повітряні бої. В результаті за неповні 3 тижні Волинь приєднали до СРСР.
Дивитися більше § Вересень 1939: бойові дії Польщі та Німеччини на території Волині
За домовленістю радянського та німецького урядів, німецькі колоністи Волині були виселені на територію Польщі. Таким чином, лютеранська кірха втратила своїх господарів, які більше не повернулися на ці землі.
Життя німців на Волині, зокрема в Луцьку – заслуговує окремої теми. Про це готується публікація.
Хотіли встановити чеський орган
Приблизно 10 років кірха стояла пусткою. У 1951 році її передали архіву. Там зробили ремонт, розмістили документи. Яскрава подія трапилася у 1960 році, коли в Луцьку був потужний буревій.
Високий шпиль храму був повалений на землю. В пізніший час були втрачені в маленькі шпилі.
Як пише Михайло Костюк у нарисі про кірху, у середині 80-х років почала розроблятися ідея реорганізації кірхи під органний зал. Про це була домовленість з Міністерством культури УРСР. А з представництвом зовнішньої торгівлі Чехословаччини в Москві і з фірмою «Рігер-Клосс» підписано протокол, яким передбачалося створення у кірсі необхідних умов для встановлення органа.
Замовник зобов’язувався до 1 січня 1987 року провести розрахунки акустики залу, забезпечити необхідний тепловий режим у приміщенні, покрити підлогу паркетом. До Чехословаччини були передані обміри споруди, проектний колір облицювання інтер'єру, який мали врахувати при спорудженні органа.
На виконання протоколу про замовлення і встановлення органа у Львівській комплексній архітектурно-реставраційній майстерні замовили проект реставрації пам'ятки. Незабаром розпочалися підготовчі заходи, під час яких були виявлені залишки фундаментів колишнього кармелітського монастиря. Їх розібрали остаточно. У 1988 році кірха стояла у будівельних риштуваннях. Почалися ремонтні роботи, темпи яких через нестачу коштів були повільними. Але згодом місцева влада відмовилась від ідеї реконструкції будівлі під органний зал.
Паралельно вирішувалися питання про передачу кірхи євангельським християнам-баптистам. Вирішили відновити шпиль. Як ідеться на сайті церкви, виготовляв i встановлював шпиль Анатолiй Гущик. Працювати було дуже важко, адже найменша необережнiсть могла обернутися лихом. Хрест виготовляли з мiдi i покривали сусальним золотом Олександр Грiнчак та Леонiд Сахан.
З 1991 року були відчищені тьмяні цеглини, а розбиті обстрілами Першої світової були замінені на нові. Відновили шпилі та всі втрачені елементи екстер'єрного декору. Всередині встановили новий вівтар, різьблені меблі, балкони, кафедру. Замуровані вікна абсиди відновили і вставили нові вітражі автора Віталія Юрченка.
Таким чином, до місця, яке має довгу історію, приєднався ще один складник – баптистський. Кірха ж стала незамінним елементом панорами старого Луцька.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
Коментарі