Урбанізація Луцька в міжвоєнний час відбувалася доволі бурхливо. То був перший етап якісного і кількісного зростання міста в русі модерних тенденції Європи (другий етап – 1970-ті).
Виділяються різні тенденції як у містобудуванні (проектування окремих кварталів, комплексні підходи до розвитку міста, точкові проекти), так і стильові течії в архітектурі окремих будівель.
Серед ідей будівництва 1920-х у міжвоєнній Речі Посполитій привертає увагу повернення до класицизму, а серед конкретних реалізованих у Луцьку споруд – Земельний банк.
Архітектура у стилі Станіслава Августа. Мода і тенденції
У 1920-х роках важливим напрямком архітектури у країні був неокласицизм. Причому в різних частинах він набував різних форм. На значній території, в тому числі й на Волині, пріоритетними були форми російського класицизму. Важливим джерелом натхнення були часи останнього короля Станіслава Августа Понятовського, тобто кінець XVIII століття. Є навіть таке поняття – стиль Станіслава Августа.
Щоб уявити, як це виглядає, варто звернути увагу на колишній єзуїтський костел у Луцьку. Автор «Ілюстрованого путівника по Волині» 1929 року Мєчислав Орлович охарактеризував декор інтер’єру як такий, що зроблений у стилі Станіслава Августа. А знавець історії архітектури Збігнєв Ревський у тридцятих роках вказував на стиль Людовіка XVI. Це французький еквівалент стилю Станіслава Августа.
§ 400 років єзуїтському костелу: про луцьку перлину цікаво
В Російській імперії архітектурними формами класицизму почали захоплюватися на початку ХХ століття. Це була антитеза еклектиці і пошук «вічних форм». До волинських теренів ці віяння докотилися вже в часи зникнення імперії. Волинь стала частиною відродженої Речі Посполитої і тому тенденції класицизму тут коригувалися. Тому що російські архітектурні потуги були направлені на пошук у класицизмі власне російського національного коду, що було несумісним з культурно-естетичними установками у Другій Речі Посполитій.
Ці тенденції описує у своїй монографії «Архітектура і містобудування Західної Волині 1921-1939 років» доктор архітектури Ольга Михайлишин.
Михайлишин Ольга Леонідівна – доктор архітектури, професор кафедри архітектури та середовищного дизайну. У 1990 році з відзнакою закінчила архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту. Працювала архітектором у Рівненській філії інституту «Діпромісто». У 1999 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури. Після захисту дисертації проходила наукове стажування в Ізраїлі, Польщі. Коло наукових інтересів – архітектурно-містобудівна спадщина Волині міжвоєнного періоду (1919-1939), проблеми архітектурно-просторової модернізації і трансформації міського середовища великих і середніх міст Волині на сучасному етапі. Автор 1 монографії та понад 60 наукових публікацій у вітчизняних та зарубіжних виданнях.
Цитуючи польського дослідника Вальдемара Баранєвського, авторка пише, що ідея монументальності з’являється там, де існує проблема загалу, маси, інституції, яка бажає бути поміченою, маніфестуючи свою позицію в ієрархії. Коли влада прагне зміцнити престиж, тоді зростає роль чинника монументальності. Згадаймо тенденції сталінського ампіру в СРСР, який на Волинь прийшов тільки в 1950-х роках. Це не єдиний приклад. Подібною була і проблема в Речі Посполитій міжвоєння, тому архітектори того часу озброювалися класицизмом – визнаний стиль, який втілює спокій, рівновагу та гармонію.
Банк польського архітектора у Луцьку
Оминаючи тему кварталу для дерслужбовців у Луцьку, яка презентувала зовсім інші архітектурні тенденції, першими великим громадськими спорудами, зведеними в Луцьку новою державою, були банки.
§ Урядова колонія: оригінальний куточок міжвоєнного Луцька
Будівля Банку Польського в неокласицистичній естетиці була запроектована у 1925 році. Згодом її називали однією з кращих міжвоєнних споруд Луцька. Цей банк зберігся. В цьому дусі також варто згадати споруду Окружного земельного управління, де зараз розташований Волинський краєзнавчий музей.
Зовсім інший напрям класицизму презентував ще один луцький банк – сільськогосподарський (Bank Rolny), який у краєзнавчу літературу увійшов як Земельний банк. Цю саму назву знайдемо на пам’яткоохоронній табличці.
Його автором став представник так званого академічного класицизму Мар’ян Лялевич, автор багатьох споруд між Варшавою і Москвою.
Мар’ян Лялевич – представник академічного класицизму. У 1901 році завершив Петербурзьку академію мистецтв. Поглиблював знання у Швеції, Норвегії, Німеччині, Австрії та Італії. 1912 року отримав звання академіка. Запроектував багато споруд у Петербурзі – приватні будинки, громадські установи, товариства, банки тощо. У 1920 став професором на факультеті архітектури Варшавської політехніки. Запроектував по всій країні кілька десятків будов – костели, банки, палаци, казарми, приватні будинки, держустанови тощо. У 1936 отримав Золотий академічний лавровий вінок за «видатні заслуги для польського мистецтва загалом». Убитий німцями у 1944 року у Варшаві.
Лялевич став знаним і популярним архітектором ще в перше десятиліття ХХ століття під час праці в Петербурзі. Там він працював у напрямі, який російський архітектурознавець Борис Кіріков назвав палладіанським класицизмом, зачинателем якого був італійський архітектор Андреа Палладіо. Це був один із чотирьох напрямів неокласицизму, які побутували в Пітері початку ХХ століття.
Одні з найвідоміших його робіт – це будинки Покотилової в Петербурзі та товариства «Треугольник» в Москві. Особливо в першому впізнаються мотиви, використані Лялевичем для проектування банку в Луцьку.
Будинок Покотилової в Петербурзі. Фото з Вікіпедії
Bank Rolny в Луцьку складався з двох об’єктів – власне банку та житлового будинку для його працівників. Банк реалізований у вигляді головного корпусу з двома бічними флігелями. Всі корпуси – триповерхові. Їхнє взаємне розташування утворило внутрішній двір, відкритий четвертою стороною на вулицю. Чотириповерховий житловий будинок для працівників банку архітектор розташував у глибині кварталу за основним корпусом банку.
Доктор архітектури Ольга Михайлишина називає земельний банк типовою палладіанською віллою.
«
«Оформлення входу в банк як парадного порталу італійського ренесансного палаццо, рустування міжвіконних простінків та кутів будинку на всю висоту його фасадів створили монументальний, дещо суворий образ, в якому синтезовані риси житлової та громадської будівлі»
– пише в монографії Михайлишин.
Проект банку Лялевича. Фото з книги «Архітектура і містобудування Західної Волині 1921-1939 років» О. Михайлишин
Головний фасад банку Лялевича. Фото з книги «Архітектура і містобудування Західної Волині 1921-1939 років» О. Михайлишин
Проект земельного банку в Луцьку був складений у 1928 році, а відкрили новеньке приміщення 25 листопада 1930 року. У польськомовному луцькому тижневику «Ziemia Wołyńska» з цієї нагоди написали замітку про те, як це відбувалося. На відкритті були присутні високопосадовці, в тому числі міністр галузі, волинський воєвода, духовенство, преса, гості.
Освятив будівлю католицький єпископ луцький Адольф Шельонжек. Після виголошення кількох промов гостей запросили на «чорну каву».
«
«Всередині приміщення виглядає дуже симпатично. Враження, що це не офіс в повному значенні цього слова, а якесь фойє вишуканого театру. Це заслуга проектанта проф. Лялевича і виконавця інж. Яницького. Зовні будівля має дещо темну барву волинського граніту, однак в цілому складає приємне враження»,
– ішлося в замітці тижневика «Ziemia Wołyńska»..
Фото з Національного цифрового архіву Польщі
Елементи декору. Фото з Національного цифрового архіву Польщі
Слухові вікна флігелів (бічних корпусів). Фото з Національного цифрового архіву Польщі
Фото 1936 року
Поштівка видавництва Мойши Шнайдера, 1937 рік. Зображення з Національної бібліотеки Польщі
Сухий залишок
Житловий будинок
Він продовжує функціонувати як житловий. Місцями спотворений балконною субкультурою, в під’їздах ще є автентичні деталі.
Збереглася прекрасна веранда з автентичною металевою ґраткою
Оригінальні первинні елементи під'їзду
Банк-палац
«Сухий залишок» варто було б назвати мокрим через слізливий стан банку сьогодні. В радянський час тут діяв «Дом офицеров», в 90-ті приміщення здавалися в оренду, а за часів останньої каденції Бориса Клімчука приміщення зависло між філармонією та Луцьким національним технічним університетом, який і володіє на даний час ключами від колишнього банку.
Всі корпуси збереглися, проте в останні роки були втрачені автентичні вікна третього поверху.
Автентичні ґратки мають біля входу на територію мають схожий малюнок, як перилові підставки в під'їзді
Біля комплексу споруд - люк фірми Герцфельд і Вікторіус. Це залишок першого луцького водогону тридцятих
Коли нема снігу, видно первинну бруківку
Елемент даху
Нестандартна конструкція даху
***
Паладіанська брила колишнього земельного/сільськгосподарського банку в Луцьку є дуже цінною пам’яткою архітектури і за доброго підходу в оновленні і ревіталізації може стати не тільки архітектурною, а й громадською домінантою сучасної вулиці Винниченка.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
Коментарі