Перший луцький аеродром з’явився ще у 1914 році на полі для військових навчань Луцького гарнізону, яке знаходилося на території сучасної забудови вулиць Привокзального району - Арцеулова, Гулака-Артемовського і Президента Грушевського.

Північно-західна частина поля вже тоді використовувалася для тренувань наземних команд та екіпажів повітряних куль Першої повітроплавної роти. Навчання налагоджували навички коректування артилерійського вогню. Недалеко на цьому ж полі був іподром.

Іподром. Фото з літака початку ХХ століття. Зображення з книги «Луцьк у старовинній листівці, гравюрі та фотографії» Віктора Літевчука

У 1915-1916 роках на аеродромі базувавалася 20-та австро-угорська авіарота (FLIK 20), а з літа 1916 Восьмий винищувальний авіазагін і Перша Бойова авіагрупа російських ВПС.

А вже у 1920 році на луцькому аеродромі базувалася 9 розвідувальна ескадра Польських ВПС.

Будівель аеродромних служб не було, обслуговування літаків провадилося у палатках та тимчасових дерев’яних спорудах.

У 1928 році у Польщі була створена Ліга Оборони Повітряної та Протигазової (L.O.P.P.), тісно пов’язана з міністерством оборони. Основним напрямком її діяльності було створення сітки аероклубів для підготовки та відбору молоді у навчальні заклади військово-повітряних сил. За час діяльності до 1939 року, у склад L.O.P.P. входило 24 школи планеристів, 24 планерні центри і 5 шкіл пілотів військово-льотної підготовки ( у тому числі в Луцьку).

Група пілотів-курсантів знята на фоні учбово-тренувального літака ВПС Польщі RWD-8

Група пілотів-курсантів біля літака Bartel  BM-4а

Літаки того часу, будова яких складалася з металевого або дерев’яного каркасу, обтягнутого тканиною, при експлуатації під відкритим небом служили всього 3-4 роки. Тому першою капітальною спорудою Луцького аеродрому став побудований на кошти L.O.P.P. авіаційний ангар площею біля 900 м кв. Він знаходився на місці будинку № 3 по вул.Арцеулова, і був відділений від казарми (сучасний обласний ліцей) садом.

16 червня 1929 року у присутності президента Польщі Ігнатія Мосціцького освятили ангар для літаків, що було відзначено бенкетом на 300 осіб у приміщенні ангару. Аеропорт відносився до цивільних категорії «В», переважно використовувався як навчальний, регулярних пасажирських рейсів він не приймав. Хоча цивільні польоти відбувалися.

У Атласі польських аеродромів видавництва 1933 року, викладений його опис, який дозволяє детально відчути смак тієї епохи.Аеродром належав L.O.P.P., управілння якого знаходилося у приміщенні сучасного міського суду.

Приміщення L.O.P.P. (сучасний міський суд на вулиці Лесі Українки)

Висота аеродрому над рівнем моря досягала 196 м, довжина зі сходу на захід 900 м, з півночі на південь 630 м.

 Його межі оточували:

• з півночі колонія Лідавка і залізниця Луцьк-Ківерці;
• з півдня колонія «посадових осіб» (сучасні вулиці На Таборищі, Н.Бурчака і Шопена), кладовище (Меморіал Вічної Слави), дві труби цегельного заводу ( виробничі приміщення ПАТ «Луцьксантехмонтаж» № 536 по вул.К.Савури);
• з заходу залізничні лінії, будови залізничної станції «Луцьк»;
• зі сходу залізнична зупинка «Луцьк-Східний» і залізниця Луцьк-Львів.

При підльоті до аеродрому суттєвими перешкодами вважалися сучасний Волинський краєзнавчий музей висотою 21 м, труби цегельного заводу висотою 33 м, зі сходу телеграфні дроти і залізнична зупинка, з заходу дерева висотою 20 м і казарми.

Карта з Атласу польських летовищ. Місце аеродрому обведене червоним

Фрагмент карти Луцька 1932 з позначенням аеродрому. Архів карт Географічного військового інституту 1919-1939

Сучасна карта Луцька з тим самим місцем

Вдень з повітря було видно біле коло на середині льотного поля з написом «Łuck», напис на ангарі. Кордон поля був обмежений доріжкою для кінних змагань. Уночі пілоту пропонувалося орієнтуватися по вогнях міста і залізничної зупинки зі сходу.

Аеропорт пропонував прибулим пасажирам невеликий перелік послуг – два готельні номери, телефон, лікаря і метеоролога. Найближча автобусна зупинка, телеграф і поліція були на залізничному вокзалі на відстані 500 м, все інше – у місті.

У 1937 році поруч з ангаром був побудовано приміщення з вежою для метеорологічного посту, та на ділянці льотного поля уздовж залізниці Луцьк-Львів проведені вирівнювальні роботи. Курсанти авіаційної школи літали на двомісних навчально-тренувальних літаках Hanriot (Франція), Bartel і RWD-8 (Польща). Після навчання вони отримували ліцензію пілота моторної спортивної авіації.

Авіаційний ангар на Луцькому аеродромі. З газети Przegląd Wołyński, 16 червня 1929 року

Не оминали Луцький аеродром і авіаційні катастрофи, які були звичним явищем тодішньої авіації.

29 листопада 1920 року офіцери 9 розвідувальної ескадри пілот підпоручик С.Сацевич і спостерігач підпоручик Я.Латавиц здійснювали тренувальний політ на винищувачі-розвіднику Bristol F.2B. Під час маневрів у повітрі літак зірвався у штопор. Пілот не впорався з керуванням і при ударі об землю загинув на місці. Спостерігач отримав тяжкі поранення.

Розбитий літак Bristol F.2B пілота С.Сацевича

Слід зауважити, що біографія С.Сацевича у повній мірі є відображенням подій тих буремних років. Як льотчик він брав участь у Першій Світовій війні на боці Російської імперіі, мав військове звання прапорщика, був нагороджений трьома Георгіївськими Хрестами. Після Жовтневого перевороту, у серпні 1918 року вступив у Добровольчу (Донську) армію генерала М.Алєксєєва. Там він отримав завдання перейти на бік більшовиків і перелетіти з літаком на бік «білих», які мали суттеві потреби у авіатехніці.

16 червня 1933 року біля аеродрому у катастрофі, викликаною відмовою двигуна навчально-тренувального літака Hanriot HD.14, загинули пілот-інструктор сержант І.Щегловський і пілот-студент Ч.Бобровський.

1 вересня 1939 року на луцький аеродром перебазувалися навчально-тренувальні літаки Школи курсантів авіаційного резерву у Радомі-Садкові. При заходженні на посадку був розбитий літак R-XIII «Lublin», який пілотував інструктор і викладач Школи поручик В.Налеч. У якості пасажира у літаку знаходилася його дружина. Обидва загинули.

З цього часу Луцький аеродром втратив своє цивільне призначення і на довгі роки Другої світової війни став місцем базування військової авіації.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.