У Володимирі-Волинському народилася перша жінка-цадик Хана-Рахель Вербермахер, відома серед євреїв усього світу як свята Людмирська Діва. Ісаак Башевіс Зінгер на основі її біографії написав роман «Шоша», за яким у 1983 році зняли голлівудський фільм «Єнтл». Головну роль зіграла співачка Барбара Стрейзанд, а саме кіно мало великий успіх у прокаті, отримало кілька премій «Оскар».

Про це йдеться на сторінках тижневика Волинські Новини (№ 11).

Хай як дивно, у волинському історико-краєзнавчому середовищі про цю постать знають одиниці, та й то небагато. Чого не скажеш про Володимира Музиченка, голову міської єврейської громади, який, власне, і відкрив ім’я Хани-Рахель для широкого загалу, розповівши про неї на сторінках книги «Володимир єврейський. Історія і трагедія єврейської громади Володимира-Волинського».

Володимир Музиченко – голова єврейської громади Володимира-Волинського

– Пане Володимире, коли з’явилася на світ Людмирська Діва і за що євреї вважають її святою?

– Дослідники називають датою народження Хани-Рахель 1806 рік. Вона росла у заможній хасидській родині Вербермахер («ткач» мовою ідиш, – ВН), що жила в центрі Володимира на вулиці Фарній. Правда, місцеві євреї називали місто на свій лад – Людмир. Батько Монеш подбав про освіту доньки, про те, щоби вона всебічно вивчила Тору.

Життя Хани-Рахель Вербермахер, першої жінки-равина, цілительки й нині у центрі уваги дослідників світового фемінізму. Вперше історію нашої землячки як борця за рівність із чоловіками в емоційному та релігійному вимірах описав російський історик Самуїл Городецький у чотиритомній «Єврейській історії хасидизму». Натаніель Дойч, професор історії релігій Чиказького університету, видав книгу «Людмирська Діва: єврейська свята жінка та її світ», а письменниця Хана Краль – оповідання «Правнук», створене на основі спогадів правнука Хани-Рахель Януша Бардаха. Хоча з плином часу вже важко визначити, що саме є правдою, а що стало легендою...

– Народженню майбутньої єврейської праведниці передувало якесь диво?

– За переказами, Хана-Рахель була пізньою і єдиною дитиною у родині. Неплідна мати Лея поїхала по благословення до чорнобильського цадика Мордехая, хотіла зберегти шлюб, тоді як батько наполягав на розлученні (хасидські закони дозволяють розлучення, якщо подружжя не має дітей більш як десять років). Монеш відмовився супроводжувати жінку, бо не почувався винним. Однак цадик Мордехай сказав, що вини Леї теж немає, виголосив обнадійливе пророцтво: з Божого дозволу матимеш дівчинку! І справді, через рік жінка народила доньку.

По смерті матері Хана-Рахель часто сиділа біля її могили. Якось поверталася з цвинтаря в сутінках, спіткнулася об чийсь надгробок і впала. Знайшли дівчину лише уранці. Кілька тижнів вона була без свідомості, тепер їхати у Чорнобиль вже мусив її батько... «Повертайся, твоя донька здорова, ще багато радості й горя вона тобі принесе», – прорік цадик цього разу. Хана-Рахель справді щодня ставала здоровішою, а рідні з подивом довідалися, що тепер вона знає напам’ять усю Тору! Дівчина стверджувала, що побувала на небесах, де отримала... нову душу. Великий ребе Мордехай Чорнобильський підтвердив ці слова: «Ми не знаємо, чия релігійна душа живе у ній». Так Хана-Рахель отримала особливий статус.

– Лише цей випадок спричинив її просвітлення?

– Дослідники вважають, що на світогляд Хани-Рахель вплинуло також відвідування уніатського жіночого монастиря в тодішньому Володимирі. Жила дівчина усамітнено, галасливих компаній цуралась, через що з неї злісно кепкували однолітки. Хана-Рахель тим часом тлумачить Писання, молиться, покриваючись талесом, як чоловік. А ще – відповідає на запитання людей, дає поради, виганяє демонів. Недужі їдуть у Володимир з усієї Волині, з Любліна та Львова. Дівчину називають Ludmere Moid – Людмирською Дівою, тою, яка творить диво.

– А як же священні поняття для ортодоксальної єврейської громади – одруження, продовження роду?

– Хана-Рахель відмовилася бра­ти шлюб, натомість почала виконувати всі релігійні заповіді як мужчина, кинувши виклик традиційним єврейським уявленням про права та відмінність статей, які нині називають гендерною політикою. Подейкували, нібито в неї вселився дібук – демон чоловіка. З часом нав­коло дивної жінки гуртуються однодумці, яких називали «хасидами Людмирської Діви». Коли у будинку на Фарній стало затісно, неподалік, на вулиці Сокальській, батько збудував для Хани-Рахель молельню Бейт га-Мідраш – будинок вивчення Тори з особливою кімнатою для прийому послідовників.

– Будинок зберігся?

– Імовірно, його знесли у повоєнний період... Слава Людмирської Діви міцніла, чимало євреїв (навіть равини) ходило до неї на уклін як до святої. Зазвичай Людмирська Діва сиділа у своїй кімнаті, а народ, що збирався у сусідній, слухав її промову через відчинені двері. Мала низький чоловічий голос. Головним рабином міста тоді був Моше Людмирський, якого підтримували заможні євреї, а от бідніші віддавали перевагу Людмирській Діві. У єврейських переказах, на жаль, збереглося небагато з її проповідей. «Ті, кого на життєвому шляху супроводжують святі думки, не самотні й не нещасні, оскільки їхні благородні думки захищають їх від самотності», – казала Хана-Рахель.

– Тобто вона так і не створила власну родину?

– Зате заснувала нову хасидську громаду в далекій Палестині. А на батьківщині, на Волині, відзначилась чисельними мандрами як проповідник, маггід. У її молитовному будинку бував і знаменитий мудрець Мордехай з Чорнобиля. Той, що колись благословив її матір, повернув до життя саму Діву. Мордехая вважали заступником тридцяти шести розкиданих по землі праведників, на яких, за хасидськими переказами, тримається світ. Мудрець таки переконав Хану-Рахель вийти заміж, проте шлюб тривав усього тиждень. Вона одружилася вдруге, проте знову ненадовго. У 1863 році Людмирська Діва емігрувала в Єрусалим, де разом зі ще одним кабалістом провадила певну діяльність, покликану прискорити прихід Машиаха (Месії). Хана-Рахель щоденно молилася біля Стіни Плачу в таліті та тфіліні. Дослідник Дойч стверджує, що вона була досить заможною. Чарльз Радек писав: вона зібрала навколо себе хасидську громаду, керувала нею, заснувала новий хасидський суд. На Шаббат її послідовники приходили послухати трактування Тори, на Рош Ходеш вона сама супроводжувала їх до могили праматері Рахель – для молитов та звернень з проханнями.

Померла Хана-Рахель 17 липня 1892 року, похована на Оливковій Горі. Тут знайшли вічний спочинок найшанованіші євреї світу, праведники, які вірили, що саме звідси почнеться прихід Машиаха з роду Давида, а вони воскреснуть першими. Хана-Рахель – єдина володимирська єврейка, удостоєна такої честі.

Могила Хани-Рахель після відновлення, 2004 р.

Натаніель Дойч віднайшов старі карти єрусалимського похоронного товариства, ідентифікував могилу Людмирської Діви, бо її зруйнували під час йорданської окупації. У червні 2004 року надгробок Хани-Рахель урочисто відновили, причому з місцем для поминальних свічок та «квітлех» (записок, що містять звернення і прохання до Бога. Такі за традицією ще залишають у Стіні Плачу й на могилах святих праведників, – ВН).

– Через 112 років послідовники Людмирської Діви знову дістали нагоду молитися на могилі свого духовного лідера?

– Так, сьогодні Людмирську Діву, як і праматір Рахель, євреї вважають святою. Тобто звернення до Бога на її могилі буде обов’язково почуто й виконано. А от доля рідних Хани-Рахель, які залишилися у Володимирі, була трагічною. У будинку Людмирської Діви жила її внучка Хая, дружина купця Мотла, який возив з Росії соболині хутра. Синів Хаї, їхніх дружин і дітей німці розстріляли у П’ятиднях, як і більшість володимирських євреїв...

– Чула, у синагогах прогресивного юдаїзму жінка-равин уже не дивина.

– Волинь не виняток, зокрема, в громаді Луцька жінки мають рівні права з чоловіками. Однак першою єврейкою, яка очолила релігійну громаду, була саме Хана-Рахель Вербермахер із міста над Лугою. Моя діяльність спрямована на те, щоб про цю унікальну особистість знали не лише в Голлівуді, а й на її батьківщині. Біографія Хани-Рахель є ще одним яскравим свідченням того, що наш Володимир-Волинський має багату історію, «виколисав» кількох єврейських і християнських святих.

Довідково:

Цадик – праведник, духовний лідер, мудрець.

Тфілін – дві маленькі шкіряні коробочки, пофарбовані у чорний колір, що містять написані на пергаменті уривки з Тори. Ремінцями зі шкіри кошерних тварин тфілін кріплять на оголену ліву руку (навпроти серця) та поміж очей. Його одягають юдеї-чоловіки під час щоденної вранішньої молитви, окрім Суботи і свят. Святістю тфілін поступається лише сувою Тори.

Талес, Таліт – ритуальне покривало юдеїв-чоловіків.

Маггід – мандрівний проповідник, що отримував гроші за свою роботу.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.