Упродовж кінця 2015 – початку 2016 року в інформаційному просторі було чимало повідомлень про те, що на території кафедрального собору святої Трійці в Луцьку, головного храму Волинської єпархії Української православної церкви Київського патріархату, тривають якісь роботи: то приїхав екскаватор, то прийшла поліція, то знесли паркан. Ми склали ці «пазли» в єдину картину.

З чого почалася активна фаза робіт

Передісторії немає. Біля собору постійно ведуть якісь роботи. Активна їх фаза почалася, мабуть, із грудня 2015 року. На території давнього цвинтаря біля собору будівельники викопали яму і вже встигли залити бетонні сваї. На ділянці будівництва 25 грудня зібралися громадські активісти, поліція, депутати міської ради, представники адміністративних та музейних установ, краєзнавці, щоб з’ясувати, чи є законними ці роботи. Проте виявилося, що документів і дозволів на їх проведення немає. Представити себе і своє підприємство робітники відмовилися і заявили, що їх «попросив будувати священик».

Оскільки ділянка розташована безпосередньо біля двох пам’яток архітектури національного значення (монастир бернардинів та Свято-Троїцький собор), дозвіл на проведення робіт мав бути і від Міністерства культури. Проте там дали відповідь на запит, що вони такого дозволу не надавали.

Заступник начальника управління містобудування та архітектури Луцької міської ради Ярослав Матвіїв заявив, що це самобуд. Поліція, яка прибула на виклик, взяла пояснення у будівельників, священиків, а також повідомлення про злочин, складений і підписаний колективно депутатами, краєзнавцями та громадськими активістами. Стало відомо, що адміністрація єпархії таким чином намагається збудувати альтанку, де могли б фотографуватися молодята. Митрополит Луцький і Волинський Михаїл заявив, що там зводять пам’ятник Героям АТО та зниклим безвісти. Станом на середину березня на цій ділянці усе в такому стані, як було в кінці грудня.

Паркани і гасові ліхтарі

Ще влітку 2015 року з території давнього кладовища поряд із собором стали зникати парканчики, влаштовані навколо надмогильних пам’ятників. Це історичні огорожі, облаштовані в ХІХ столітті. Один із парканів огороджував родинне поховання 1886 року генерал-майора, командира другої бригади Гренадерської дивізії Сергія Гадона та його дружини Софії. На дверцятах паркану було лите зображення уробороса – змії, що пожирає свій хвіст.

Також зник паркан із могили генерал-лейтенанта, героя російсько-турецької війни 1870-х років Всеволода Панютіна та його дружини Софії. Панютін командував 11-ю піхотною дивізією, яка базувалася в Луцьку, а також був головою православного Луцького братства. Саме за його ініціативою в місті  збудували Іверську каплицю. Детально про її історію йшлося у №4 від 25 лютого 2016 року газети Волинські Новини. Також з цвинтаря зникли ще деякі давні огородження.

Як вдалося з’ясувати згодом, паркани не зникли «в нікуди», їх забрали в історико-культурний заповідник «Старий Луцьк». У дирекції цю інформацію підтвердили й показали, що демонтовані з соборного цвинтаря паркани зберігаються на складі заповідника.

Вересень 2012

Березень 2016

Головне питання – чому їх демонтували. Як пояснив голова інформаційно-видавничого центру Волинської єпархії Української православної церкви Київського патріархату протоієрей Віталій Собко, парканчики зняли, бо «вони були у стані руйнування».

«Порадившись із керівництвом заповідника, владика Михаїл вирішив передати паркани їм, щоб там їх проаналізували. Якщо вони становлять цінність, то краще буде, очевидно, паркани зберігати в музеї», – зазначив Собко.

При вході в собор обабіч центральних сходів висіли останні луцькі гасові ліхтарі. Їхнє походження давнє. Вони – свідки того часу, коли в Луцьку ще не було електрики, а містом ходили ліхтарники й обслуговували міські ліхтарі.

Такими були ліхтарі

У 1909 році Альфонс Яр збудував у Луцьку першу електростанцію, став продавати електрику споживачам і влаштував ліхтарі на нинішній вулиці Лесі Українки для вечірнього освітлення. Оскільки годі було покрити одразу весь Луцьк електрикою, то гасові ліхтарі ще служили довгі роки після 1909-го. Проте з часом вони відійшли у минуле, стали зникати з вулиць міста. До останнього часу зберігалися вони лише на стінах собору.

Наприкінці лютого гасові ліхтарі зняли. Протоієрей Віталій Собко запевнив, що їх повернуть на місце після завершення робіт.

Ремонт історії за 18 мільйонів

На початку 2016 року почали проводити реконструкцію собору. Повністю розібрали вхідні сходи, розпочали роботи всередині, служби тимчасово перевели в так званий «нижній храм». Зараз на території тривають масштабні роботи: перекладають тротуарну плитку, ліквідували старі сходи, ведуть підготовку до влаштування нових, праворуч від брами поставили кіоск, знесли литий паркан, який розташовувався вздовж алеї від брами до собору. Зовсім інший комплекс робіт ведуть у підземеллі монастиря бернардинів.

Як пояснили у прес-службі єпархії, фахівці Українського регіонального спеціалізованого науко-во-реставраційного інституту «Укрзахідпроектреставрація» ще в 2012 році обстежили собор, склали акт технічного стану й окреслили комплекс робіт із реконструкції. Наступного року це погодили управління культури ОДА і департамент культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України.

Після цього розробили робочий проект реконструкції, який пройшов відповідну експертизу філії державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація – центральна служба української державної будівельної експертизи» у Волинській області. У документі, зокрема, передбачено й облаштування соборної території. Після чергових погоджень проекту в Міністерстві культури України та ОДА Державна архітектурно-будівельна інспекція України 27 травня 2014 року видала дозвіл на виконання реставраційних робіт. В експертному звіті, який є частиною документації, зазначено, що кошторисна вартість робіт становить 18 мільйонів 559 тисяч гривень.

 

У єпархії зазначили, що мають пакет документів і на роботи в монастирі бернардинів. А також повідомляли, що в підземеллях пам’ятки архітектури національного значення монастиря бернардинів, де зараз провадять роботи з розчищення, може бути склад для вина, а в майбутньому навіть музей.

«Що там має бути, рішення не ухвалено поки що. Ті підвали розчищають. Коли буде завершено роботи, коли стане видно, як можна їх використовувати, тоді буде й рішення. Владика Михаїл висловив міркування, що, можливо, підвали будуть використовувати, як і колись, тобто як складське приміщення для бочок з вином для причастя та свічок. Можливо, у майбутньому там буде музей. Але зараз про це говорити рано, бо поки незрозуміло, для чого воно може бути придатне», – зазначив Віталій Собко.

Найбільше нерозуміння у громадськості викликав демонтаж парканів. Під різними повідомленнями в соцмережі Facebook майже саме обурення, хоча лунають і альтернативні думки: дехто вважає, що краще, якби була трава, ніж історичні огорожі. Депутат Луцької міської ради Павло Данильчук заявив, що це крадіжка і що він писатиме заяву в поліцію. Громадський активіст Ігор Левчук наголошує, що стаття 297 Кримінального кодексу України трактує такі дії як наругу. Він також вважає, що частину робіт на території собору проводять самочинно, зокрема – не відбувається археологічного нагляду під час земляних робіт.

Вплинути на те, що відбувається, важко, незважаючи на велику увагу преси та громадськості, апеляції голови Волинської ОДА Володимира Гунчика до прокуратури щодо перевірок ситуації. Попри статус національної пам’ятки, на собор чекає те саме, що й на більшість пам’яток у наш час: втрата цінних елементів, які відображають історію місця, а з нею і втрата частинки культури міста й усього волинського краю. Історія залишиться тільки на папері.

Довідка

Собор святої Трійці та монастир бернардинів, який оточує його півколом, є пам’ятками архітектури національного значення. Їх збудували у ХІХ столітті для луцького осідку католицького ордену бернардинів у стилі бароко. На певному етапі будівництва до проектування долучився відомий архітектор Павло Гіжицький, який є автором багатьох палаців та храмів, наприклад, церкви у селі Піддубцях неподалік Луцька, колегіуму єзуїтів у Кременці, домініканського храму в Старому Чорторийську тощо.

Дослідник історії архітектури Богдан Колосок зазначав, що комплекс бернардинів у Луцьку з містобудівної точки зору є цінним виразником європейського будівництва і має велике значення в його історії.

У другій половині ХІХ століття монастир бернардинів було скасовано, а костел передали для влаштування у ньому православного собору. Так використовується храм з 1880 року. Кладовище поряд вважалося досить престижним, тож тут ховали тільки відомих лучан, які внесли певний вклад у розвиток міста: генералів, суддів, священиків тощо.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.