Тішать око підсумки гри «Волині», але не її весняні перспективи

Якщо поглянути на турнірну таблицю українського футбольного чемпіонату, то здається, що час збивати долоні, аплодуючи «Волині» і її перспективам. Справді – свою суто футбольну роботу «хрестоносці» зробили й пішли на зимові канікули на єврокубковому п’ятому місці. Тим більше, що масною і величною була остання крапка 2015 року – перемога на виїзді над фіналістом цьогорічної Ліги Європи. Утім «Хроніки» переконані, що тішитися наразі слід суто зі статистичних успіхів команди і її ігрового почерку.

Час збирати каміння

У новий чемпіонат «Волинь» вкотилася із дуже непоганою (принаймні за прізвищами) кадровою компанією, подібну до якої ще треба пошукати в командах УПЛ. Погоду в команді Кварцяного робили і роблять знані в країні футболісти – Шуст надійний у воротах, Польовий – зліва в захисті, Кравченко і Політило – в центрі півзахисту, Кобахідзе – на правому фланзі атаки, Діденко – на вістрі, а відносно молодий Матей уже вважається заледве не ветераном Прем’єр-ліги, проводячи в ній третій сезон.

Прикметна особливість – четверо гравців орендовано з «Дніпра», більшість відомих українців підписали тільки однорічні контракти – Діденко, Богданов, Шарпар… Не обійшлося й без експериментів: той-таки опорний півзахисник Богданов у більшості матчів закріпився на правому фланзі захисту, витіснивши зі складу Насонова, який неочікувано з’явився в команді влітку і мав замінити Парцванію, що поїхав у «Олімпік». У напад відрядили попервах ветерана Діденка, якого витягнули із «Чорноморця».

З таким підбором гравців «Волинь» не мала права опускатися нижче за середину турнірної таблиці і вона якийсь час була в ній навіть третьою.

Із тих, хто у першій частині сезону відверто не вразив, назвемо Олега Гуменюка, Дмитра Козьбана й Міху Горопевшека. Виправданням для перших двох можуть бути часті та важкі травми, а от причина з’яви словенського легіонера в Луцьку невідома, адже коли треба було закривати центральну зону захисту під час травм чи дискваліфікацій Жуніча і Шабанова, Міха якісно робити це не міг.

Покинув команду восени й Віталій Приндета. Із вихованцем ДЮФШ «Волинь» і донедавна основним захисником молодіжної збірної України контракт розірвано і, найімовірніше, на це вплинули якісь особисті тертя тренера та гравця.

Інший гравець, який, на нашу думку, міг би зіграти яскравіше, – це Флорентін Матей. Аванси видано хлопцю чималі, але він все ще дуже нестабільний і дві гри на високому рівні чергував із відвертими провалами, коли волів заховатися від м’яча, а не взяти гру на себе. Хоча навіть такий Матей став найкориснішим у «Волині»-2015, забивши шість голів і зробивши чотири гольові паси. Після таких «подвигів» румун знову заспівав улюблену пісню про те, що мріє грати у більш сильному клубі. Найімовірніше, так і станеться, а найцікавішим моментом логістичної операції із прилаштування Флорентіна в Європі чи деінде буде матеріальний зиск, який отримає чи не отримає за нього «Волинь».

Не уникли лучани й традиційної для більшості українських команд проблеми відсутності хорошого центрфорварда. Діденко показав себе однобоко – хороший захист суперника і тренер-тактик відрізали Анатолія від флангових навісів, й головний козир «Діда» – гра на другому поверсі – зникав. Козьбан більше лікувався, аніж грав, Мемешев був «джокером» Кварцяного і виходив на заміну у другому таймі, суттєво посилюючи гру на флангах. Відтак у нападі в Кварцяного спорадично грали у випадку відсутності Діденка чи Козьбана Кобахідзе і Шарпар.

Світ навиворіт

Український футбол дожився до того, що новину про виплату якомусь клубу боргу із зарплати ЗМІ мусують, наче результати жеребкування чвертьфіналу Ліги чемпіонів. Тому часовий лаг для оцінки перспектив того чи того клубу значно зменшився – можна зазирнути хіба у весну 2016 року, глибше не копнеш.

Ліквідація команд, гігантські розміри боргів теперішнім і колишнім гравцям, які висять над клубами, відсутність реальних реформ у нашому футболі взагалі та в кожному конкретному клубі зокрема (тема наших наступних розвідок) – все це зводить нанівець спроби об’єктивного, а головне – точного аналізу перспектив весняної «Волині». Можемо говорити хіба про спортивний аспект, а не про ймовірні зняття очок, заборону трансферів та інші чарівності від КДК ФФУ чи Лозанського спортивного суду…

Припустімо, «Волинь» із горем навпіл відіб’ється від регламентних кайданків і буде серед тих, хто зможе дограти багатостраждальний сезон 2015-16 рр. Тоді мусимо орієнтуватися з відповіддю на кілька кадрових запитань.

Передусім – чи підуть з «Волині» орендовані в «Дніпра» гравці і, наприклад, чи буде продано (піде сам) Матея. Якщо так, то вже із березня лучанам доведеться залучати молодь. Мусять виліковуватися після травм Віктор Хомченко і Сергій Петров, екстрено дорослішати Роман Никитюк і Владислав Шаповал, мужніти зовсім «зелені» Ярослав Деда і Юрій Романюк. Зрозуміло, що за таких обставин важко вимагати від «хрестоносців» брати «свої» очки навіть у матчах із «середняками» нашого деградованого чемпіонату.

Утім найбільші проблеми (нехай так – турботи) у червоно-білих розпочнуться влітку, коли кадрова проблема дасться взнаки ще сильніше, адже закінчаться контракти у більшості гравців основного складу і їх або доведеться пролонговувати, або ж шукати рівноцінних виконавців із власних вихованців. Практично йдеться про 90% складу, який «Хроніки» визначили як оптимальний для «Волині» зразка сезону 2015-16 рр.

Якщо ж лучанам вдасться хоча б приблизно зберегти склад (втрата 2-3 виконавців основи), то можна буде говорити про реальні перспективи увійти в першу п’ятірку, адже і в конкурентів, найімовірніше, буде відніматися та скорочуватися, а не додаватися і зростати.

Тим більше, що календар матчів, які залишилося зіграти у чемпіонаті, непоганий для «Волині». Обидва матчі із «Шахтарем» позаду, двічі зіграно із «Ворсклою» – прямим конкурентом за 5-те місце, залишилося тільки поїхати в гості до «Зорі» й «Динамо» та прийняти вдома аж у травні «Дніпро». Якими будуть дніпряни і луганці навесні – також таємниця із багатьма невідомими. Бо «Зоря», вочевидь, стане донором «Шахтаря», віддавши орендованих футболістів, а «Дніпро» очікує на організаційні зміни і на відхід частини лідерів. Усі ігри сезону, які залишиться зіграти «Волині» навесні 2016 року, такі:

Виїзд: 5 березня – «Металіст», 19 березня – «Олімпік», 9 квітня – «Динамо», 23 квітня – «Зоря», 14 травня – «Говерла».

Вдома: 12 березня – «Сталь», 2 квітня – «Чорноморець», 16 квітня – «Карпати», 30 квітня – «Олександрія», 7 травня – «Дніпро».

Додамо й іншу привабливу особливість: можливість для «Волині» учетверте в історії потрапити до півфіналу національного Кубка. Обидва чвертьфінали із «Зорею» буде зіграно навесні, а якою тоді буде команда Юрія Вернидуба – запитання незгірш перспектив самої «Волині». Нагадаємо, що футбольний 2016 рік «Волинь» розпочне якраз із домашнього кубкового матчу проти «Зорі».

* * *

Утім сталося так, що найбільше єврокубкові перспективи «Волині», якими не вельми хваляться нині в клубі (а головний тренер і взагалі рекомендував журналістам не допікати його цим питанням), залежать не від кадрових перспектив, гри «Волині» чи її конкурентів, а більше від боргової ситуації. Нині клуб потерпає від «гонитви озброєнь», яка убила український футбол три-чотири роки тому. Підписувалися дорогі футболісти, ставилися неземні амбіції… Високо не злетіли, а падаємо боляче і невчасно – якраз, коли є реальний шанс привезти в місто єврокубки.

Лідер – Політило

Сезон для півзахисника Волині починався з, м’яко кажучи, критики з боку наставника команди Віталія Кварцяного. Усі вболівальники у матчі проти «Шахтаря» прекрасно чули ці слова, мовляв, Політило більше не капітан і взагалі може вирушати в дуже неприємне місце.

Втім Політило залишився і капітаном «Волині», і її провідним гравцем. Лучани впевнено закріпилися у верхній частині турнірної таблиці, здобули кілька якісних перемог. «Волинь» не завжди можна було вирізнити чіткою командною грою, але саме Політило організовував традиційний для команди Віталія Кварцяного хаос.

І парадокс навіть не в тому, що головний тренер буцімто виганяв Сергія з команди влітку. Він узагалі за своїми природними даними не особливо підходить під метод Кварцяного, але все одно став провідним виконавцем «Волині».

Найкращі матчі

З огляду на падіння рівня чемпіонату, не будемо згадувати серії перемог над суперниками, нижчими за класом, а от звитяги над «Ворсклою» вдома і «Дніпром» на виїзді не можна оминути увагою. У полтавчан зібрано дуже хороший колектив, який давно грає разом, пройшов кілька років тому обкатку й матчами групового етапу Кубка УЕФА. Тим яскравішою була перемога «Волині», як кажуть, без шансів для полтавчан. А виграш у Дніпропетровську став першим для «Волині» в команд першої трійки («Динамо», «Шахтар», «Дніпро») за останні два роки – 1 листопада 2013 року в Луцьку були биті «гірники» 2:0.

Провали

Поразки від «Шахтаря» і «Динамо» не рахуємо – це гранди, з якими цього року ніхто рівно не зіграв, а от 1:3 в Олександрії і 0:3 в Луцьку від «Зорі» назвемо найболючішими поразками. Гру проти скромної «Олександрії» програно суто тактично і психологічно. Матч проти «Зорі» мав показати, чи можуть лучани на рівних тягатися із найкращим суто українським колективом (без врахування грандів, у яких повно легіонерів).

Трійка найкорисніших:

Флорентін Матей – 14 матчів, 6 голів, 4 асисти.

В’ячеслав Шарпар – 9 матчів, 5 голів, 1 асист.

Александер Кобахідзе – 12 матчів, 4 голи, 2 асисти.

Оптимальний склад

Шуст – Богданов, Жуніч, Шабанов, Польовий – Політило, Кравченко (Герасимюк) – Матей, Кобахідзе – Шарпар (Мемешев) – Козьбан (Діденко)

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.