Буває так, що знаєш про людину лише те, що вона є і живе десь у цьому світі. Ну… чи у твоєму місті. Подруга або друг якихось там спільних знайомих, чимось захоплюється творчим чи корисним для суспільства. Є собі людина – та й усе. Нічого конкретного. Так триває доти, доки не дізнаєшся про неї/нього щось таке (у цьому випадку неодмінно хороше), що спонукає зацікавитися і особою, і тією справою, яку вона робить.

Катерина Яцушек – дизайнерка, а ще – подруга чи добра знайома моїх друзів. Власне, це все, що я знала про неї ще якихось кілька місяців тому. Якось у «Facebook» побачила її каліграфію. Приємно здивувало те, що каліграфія Каті – не східні ієрогліфи, а здебільшого українські літери, слова й речення.

Катерина Яцушек вчилася на дизайнера у Львові. Певний час після закінчення навчання навіть працювала у тому місті за фахом.  Але роботу в офісі покинула. Розповідає, що насправді їй не було там аж дуже погано. Просто хотілося у житті більше творчості, більше волі. Хотілося отримувати й виконувати креативніші завдання. Саме тому повернулася зі Львова до Луцька. Удома почала робити свої проекти: комерційні й некомерційні. 

«Батьки у мене теж такі креативні. У них теж немає роботи з 9:00 до 18:00. Власне, вони – найперші, хто мене зрозумів. Усе навіть навпаки. Якби я пішла працювати  в офіс із графіком з 9:00 до 18:00, то вони мене не зрозуміли б! Тепер працюю собі вдома», – розповідає Катя.

Каліграфія й шрифти

Тож звідки таке захоплення різноманітними шрифтами? Катя Яцушек каже, що для дизайнера це зовсім навіть не дивина. Бо дизайн і шрифти між собою дуже пов’язані. Найперше, з чим  дизайнер  працює, – шрифти й інформація. Інформація передається візуально або словами. А слова – це шрифти. Під час університетського навчання Катя вирішила, що треба покращити власні знання в цій галузі, почала цікавитися більше.  Зацікавлення «вилилося» в те, що  зараз пише каліграфію.

Кожна людина (навіть найпрофесійніший професіонал) завжди вчиться. Катя – не виняток. Вона, наприклад, вчилася у Кирила Ткачова, деякий час ходила до нього на заняття з каліграфії.  Він – шрифтовик, який приїхав до нас із Луганська й тепер живе в Луцьку. Також їздила в Київ на майстер-класи з каліграфії та леттерінгу до сестричок Лопухіних.

«У філософії Сходу каліграфія має важливе місце. У Європі поширилося книгодрукування, тому каліграфія майже забулася. Тож тепер це асоціюється зі Сходом. У нас вона теж була до книгодрукування і зараз поступово відновлюється. У принципі, це основа основ. Навіть якщо я в майбутньому не буду каліграфом, все одно ті знання, які отримаю з цієї науки, використовуватиму далі», – каже дівчина.

Якщо зацікавишся якимось видом мистецтва, то часто питаєш, які вміння та засоби потрібні для того, щоб і собі спробувати.  Зі слів Каті Яцушек, для того, аби вправлятися у каліграфії, передусім треба бажання, а  вже потім – усілякі матеріали: туш, пензлик, перо. Можна дуже різними матеріалами писати на різних поверхнях. Обмежень немає. Класика – це перо, туш і папір.

Дизайнерка каже, що дуже важливо спочатку вивчити основу. Тобто правила, класику. У якийсь момент творчій людині завжди хочеться експериментувати, створити щось нове, порушити правила. Та для того, щоб порушити, треба їх усі абсолютно досконало вивчити.

«Мені до досконалості ще далеко, але вже хочеться експериментувати, щось своє спробувати. Класика – основа. Каліграфія – це щось нове у творчості. Зараз це мистецтво стає все популярнішим. Класично – це картини, живопис або графіка, а тут – щось інше. Звісно ж, людям цікаво», – мовить Катерина.

Якщо ви любите каву й часто буваєте в центрі міста, то, певно, бачили виставку каліграфії  Катерини Яцушек у кав’ярні «Кофеїн». То була її перша виставка як каліграфа.  А найперша, не каліграфічна, відбулася у Львові, в галереї «Ом», ще коли вона була другокурсницею. Малювала мандали.  Катин знайомий працював і досі працює в тій галереї. Він запропонував зробити виставку. Тоді їй здавалося, що цей цілий процес дуже серйозний і складний, а з’ясувалося, що все дуже просто. Просто береш, просто малюєш, просто вішаєш – і є виставка.

 

Важливо, ЯК писати, але так само важливо, ЩО буде написано. Катерина Яцушек пише своєю каліграфією українські народні мудрості, цитати прозаїків. Каже, що обирає суб’єктивно. Сподобалося – написала. Є ще така важлива штука, як емоція шрифту…  Класичний шрифт скоропис, наприклад, більше підходить для чогось українського. Усе ж таки шрифт має свій характер, певну емоцію, незалежно від змісту.

«Коли якимось гострим шрифтом написати м’які слова, то буде дисонанс. Картинка шрифту має поєднуватися зі змістом слова. Але для мене основний відбір – подобається – не подобається», – говорить вона.

 «Кожна птиця знайде свого Гриця». Це прислів’я ще з мого диплому. Я робила штриф на комп’ютері, а потім з нього виготовляла листівочки. Ця фраза мені дуже подобається. Повторюю її постійно», – зауважує Катя.

Малювання на міських стінах

Якось одна жінка, яка відкрила кафе у Кам’янці-Подільському, побачила роботи Каті Яцушек у «Facebook», а також – з пленеру від фестивалю «Республіка». Та пані запропонувала намалювати побачене в  інтер’єрі кафе і на фасаді теж. Улітку  Катерина малювала всередині мандали з кавою, чаєм та всілякими солодощами. У вересні вже –  велике стилізоване кавове дерево на фасаді.

«Щодо малювання на стінах, то особливої різниці я не відчула. Єдиний мінус – було холодно. Якщо малюєш вдома, то можеш створити комфортні умови. На вулиці вже важко змінити те, що є. Хотіла б малювати на стінах далі, бо це цікаво і результат більший, помітніший. Ну, і то гарний досвід», – каже співрозмовниця.

Малювання стін в Кам’янці-Подільському – не перший досвід роботи в тому місті. Воно, до речі, відоме не лише своїм замком, але й мистецьким фестивалем «Республіка», під час якого вуличні художники з України та світу створюють шедеври на міських стінах. З «Республікою»  Катерина Яцушек познайомилася на пленері на Бакоті. Там на туристичній базі були  вагончики, і вона написала каліграфією історію цього місця. То були цитати з літописів, там є монастир скельний, перші згадки про нього. Потім вона їздила на фестиваль у вересні, теж писала такі маленькі каліграфії.

«Вуличне мистецтво, як на мене, цікаве тим, що люди його бачать щодня, коли йдуть на роботу, повертаються додому. Не треба йти спеціально у якийсь певний день в галерею, їхати в якийсь більший музей. Виходиш по хліб – і бачиш щось хороше навколо себе, гарне. Це позитив, що навколо людей формується така атмосфера чогось гарного, а не лише сірі будинки. І місто гарне».

Найменше графіті в Україні

Воно з’явилося під час роботи в Кам’янці-Подільському. Його створила художниця Аня Звягінцева, яка допомагала Каті малювати стіни кафе. Це пташка. Вона символізує протест проти найбільших ковбас, найбільших вареників й усього того, що зараз роблять.  Громадськість, ЗМІ відреагували бурхливо, можливо, тому, що зараз усі малюють щось найбільше, а вона створила найменше. До речі, знайти найменше графіті в Україні можна на вулиці Лесі Українки у Кам’янці-Подільському. 

Найкращий плакат

У вересні Катя Яцушек  разом із фірмою, з якою співпрацює, зробили плакат для фестивалю в Данії, де відбувався конкурс плакатів. Їхню роботу не вибрали для основного  візуального орендування, але вона лишилася в  портфоліо дизайнерів. Вирішили подати плакат на конкурс «Ukrainian Design The Very Best of».  Робота виграла в одній із категорій.

«Дуже класно, бо це знаковий фестиваль українського дизайну. Приємно бути серед переможців, тим більше, що там цього року теж переміг Кирило Ткачов, який був і є моїм вчителем з каліграфії. Зігріло душу, бо мій вчитель виграв і я теж виграла. Це стимулює розвиватися, робити щось далі, більше і краще».

Роботи Катерини Яцушек  мож­на подивитися на «Facebook»  та в «Instagram», де вона викладає процес роботи, ілюстрації, каліграфію. А ще – на сайті «Behance». Це сторінка для портфоліо дизайнерів та інших творчих людей. А щодо шрифтів, то є багато спеціалізованої літератури, сайтів. Треба набрати в «Google» – «класифікація шрифтів». Їх, як з’ясувалося, класифікують за різними ознаками. У кожного шрифта – своя історія.  

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.