Джерело: КОРДОН

У Любомльському професійному ліцеї  встановили меморіальну дошку випускникові закладу, загиблому бійцю АТО Сергію Мокренку.

На відкриття стели 13-го жовтня прибули представники влади та духовенства, працівники установ та організацій, рідні, волонтери, військовослужбовці, ліцеїсти та побратими полеглого.

Нагадаємо, Сергій Мокренко – уродженець Шацька, у 2010-2011 роках навчався у Любомльському професійному ліцеї за професією штукатур, лицювальник-плиточник. Деякий час працював на роботах по вкладанню бруківки. Брав участь у Революції Гідності, де під час однієї з сутичок отримав контузію.

Добровольцем пішов нести військову службу в зону антитерористичної операції. Його позивний – Крук. Він відзначився на Світлодарській дузі, до цього воював в “Азові” та “Правому секторі”, виходив з “Іловайського котла”, неодноразово був пораненим. З 2016-го року призваний вже за контрактом.

23-річний волинянин загинув 28-го лютого о 10 год поблизу селища Луганське Бахмутського району Донецької області під час масованого мінометного обстрілу наших позицій.  Солдат саме виконував завдання з бойового чергування на позиції батальйону.

Завдяки проявленим мужності та героїзму бійця, група, до якої він входив, виконала поставлене завдання. Мокренка посмертно нагороджено орденом “За мужність” ІІ ступеня”.

Між іншим, поряд зі стелою Мокренку рік тому була встановлена пам’ятна дошка й випускникові ліцею Олександрові Сацюку, добровольцеві-міліціонеру роти “Світязь”, який трагічно загинув під Іловайськом.

Боєць – уродженець Куснища, у 2012-му році закінчив Любомльський професійний ліцей за спеціальністю “Маляр-штукатур”. Пізніше потрапив до лав роти патрульної служби міліції особливого призначення “Світязь”. Позивний – Білий.

Читайте детальніше: У Любомльському профліцеї встановили стелу загиблому випускникові – воїну АТО Саші “Білому”

Він вижив у кривавому “Іловайському котлі”, але пекло “зеленого коридору”, підступно влаштоване агресором , стало для нього останнім боєм. Йому виповнилось ледве двадцять…

Довгий час вважався безвісти зниклим, оскільки його, як невпізнаного солдата, поховали в Запоріжжі. Лише через чотири місяці, після ідентифікації тіла аналізом ДНК-експертизи, його перепоховали у Любомлі.

9-го квітня 2015-го року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені в захисті державного суверенітету, нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.