Папа Римський Іван Павло ІІ про Барбару Урбанську-Міщик сказав такі слова: «Барбара справою свого таланту перейшла кордони скороминучості і смерті».
Колаж Олександра Котиса
Світову славу Барбарі Урбанській-Міщик принесли її витвори зі скла, хоча протягом життя вона професійно та успішно займалась малюнком на полотні, колажами, графікою та комп’ютерними зображеннями. Через призму років сьогодні критики порівнюють творчий доробок Барбари Урбанської-Міщик із «лавиною» експозицій по всьому світу.
Роботи зі скла отримали на виставках найбільших світових столицях шалений успіх. До слова, витвори презентувались в найбільших галереях Берліна, Будапешта, Праги, Лондона, Мехіко, Нью-Йорка, Токіо, Парижа та Москви. Всього таких столиць біографи Урбанської-Міщик нараховують близько тридцяти. Сьогодні поціновувачі творчості майстрині можуть зустріти її роботи не лише в галереях Варшави, Познані та Вроцлава, але в музеях США та Швейцарії.
Барбара Урбанська-Міщик народилась в 1936 році в місті Луцьку в родині Яна Едварда Урбанського та Софії Сівек. Батько Барбари працював у луцькій поліції. Сам він був родом із міста Верушув (Польща). В поліції був із 1929 року, спочатку в Люблінському воєводстві, а потім в Волинському – у Ковелі, а пізніше Луцьку. Матір Софія була родом із німецького міста Ельмсгорн. В родині народилось дві доньки: Барбара та Ізабелла. Близькі називали Барбару ласкаво Бася. Перед початком Другої світової війни родина Урбанських переїхала до Познанського воєводства, куди перевели по роботі батька Яна.
1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу. 17 вересня на територію Польщі вступили частини Червоної Армії. Відповідно до норм тогочасного міжнародного права, СРСР вчинив військову агресію проти Польщі, окупувавши військовою силою її східні території. Польське командування віддало наказ не чинити опір радянським військам. 19 вересня 1939 наказом НКВС було створене Управління у справах військовополонених й інтернованих й організовано 8 таборів для утримання польських військовополонених.
Усього в ході просування Червоної Армії було захоплено від чверті мільйона до півмільйона польських громадян, серед яких були військовослужбовці польської армії. Серед арештованих була родина Урбанських, яку репресували та відправили потягом до Тверської області. Там в одній із тюрем був закатований Ян Едвард Урбанський. Після закінчення Другої світової війни Софія та доньки повернулись до Польщі та оселились в Пйотркові Трибунальському.
В творчому життєписі Барбари Урбанської-Міщик виділяють три періоди, в кожному з яких вона яскраво проявила себе як автор з незалежним та індивідуальним поглядом.
Після закінчення навчання у Вищій державній школі образотворчих мистецтв у 1962 році Барбара приїхала до Пйотркова Трибунальського, де розпочала працювати в місцевій гуті (підприємство мануфактурного типу (склоробний завод), де вироблялося скло та скляні вироби. В широкому розумінні гутою можна вважати будь-яку промислову піч з навісом чи прибудовою (пор. нім. Hütte)) скла «Гортензія», яка спеціалізувалась на виготовленні господарського скла. Проте Барбара започатковує там виготовлення мистецького скла. За кілька років вона отримує сімнадцять патентів на право виготовлення різних видів скла. За досягнення її відзначає Міністерство культури Польщі, Барбара стає Заслуженим діячем культури.
Наступний етап творчого злету нашої землячки пов'язаний із перебуванням в США, куди вона поїхала на запрошення Temple University Tyler School of Art, що знаходиться в місті Філадельфія штату Пенсильванія. Саме в цей період організовуються перші виставки робіт Урбанської-Міщик в США. Одним із досягнень було визнання її творчого доробку колегами та пропозиція стати членом American Glass Art Society.
Із 1994 року Барбара переїжджає на постійне місце проживання до столиці Австрії. Саме тут вона створює свою абсолютно нову колекцію під назвою «Людина та природа», презентація якої відбулась в японському парк Сетагая посеред Відня. Одні з кращих сакральних робіт Барбари сьогодні презентовані в Музеї архієпископства при Соборі святого Стефана у Відні. Ця виставка була присвячена другій річниці зустрічі Барбари з Папою Римським Іваном Павлом ІІ.
У Відні майстриня розпочинає свою педагогічну діяльність, навчає малюванню дітей та готує до вступу у вищі навчальні заклади майбутніх художників.
В столиці Австрії Барбара зустріла свій творчий ювілей – 50-річчя професійної діяльності. На честь річниці вона презентувала виставку нових робіт, яка відбулась у офісі Організації Об'єднаних Націй. До слова, Відень є третім містом-резиденцією ООН після Нью-Йорка і Женеви. Міжнародний Віденський Центр носить назву UNO-City.
Свої останні роки життя Барбара Урбанська-Міщик провела в будинку віденського професора та відомого піаніста Йорга Демуса.
Барбара Урбанська-Міщик померла 20 лютого 2012 року в Відні, похована на найстарішому цвинтарі Варшави – Старі Повонзки.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
