Джерело: Стародавній Володимир

265 років тому у Володимирі-Волинському побудували костел Іоакима та Анни

Перший костел Іоакима і Анни був дерев’яним і був збудований орієнтовно в 1554 році.

Кошти для побудови дала княгиня Анна Збаразька - представниця українського (спольщеного) князівського і магнатського роду. Швидше за все меценатка народилася у Києві, адже її батько був одним із тодішніх київських «чиновників». Анна відмовилася виходити заміж. Причини цього невідомі. Прийняла католицизм та довгий час була під опікою своїх небожів Криштофора та Юрія Збаразьких. Мала великі земельні володіння на Волині, в тому числі і в Володимирі. Під час повстання під проводом Богдана Хмельницького, вимушена була залишити свої володіння на Волині. Померла, ймовірно після 1652 року, адже подальших відомостей про княжну не має.

Саме у старому дерев’яному костелі були поховання представників шляхетних родин Попроцьких, Сускаревських, Каменських. Інформації про те, як саме виглядав дерев’яний костел Іоакима та Анни не збереглося. Ймовірно, це була доволі красива культова споруда, адже вона розміщувалась на центральній вулиці міста і височіла над одноповерховою забудовою. Відповідно припускається, що дерев’яний, храм носив ім’я свв. Йоакима та Анни від фундаторки Анни Збаразької. Таким чином знатні вельможі залишали своє ім’я в історії, роблячи благочестиву справу – будуючи храми. 

Дерев’яний костел згорів у 1736 році, адже пожежі в містах були тоді досить поширеним явищем.

На місті дерев’яного костелу єпископом Адам Война-Оранський побудовав у 1752 році новий великий мурований храм. Костел називали фарним (тобто, головний костел). А тому і вулиця колись носила назву Фарна.

У візитаційному описі за 1888 рік згадуються шість великих скульптур святих та чотири скульптури ангелів. На жаль, вони усі втрачені.
Дзвінниця була побудована пізніше ніж костел, а саме у 1784 році, ймовірно, за проектом львівського архітектора Петра Полейовського. Вона являла собою двоярусну аркаду з трьома прольотами на першому ярусі і одним прольотом на другому. Фронтон завершувала сигнатурка (ліхтарик), котру пізніше перенесли на західну вежу костелу. 

Костел кілька разів знищували пожежі, але його вдало відновлювали.
В XVIII -XIX столітті у вівтарі знаходились ікони Ісуса Назаретянина, Святої Трійці, Діви Марії. Головний вівтар, здійснений у формі бароко. Тепер він має інший вигляд. Костьол мав ікону Розп’яття, зроблену на зразок Милятинської чудотворної ікони. Над вівтарною іконою знаходилась маленька ікона Марії Лоретанської. 

В 1938 р. римсько-католицька парафія у Володимирі-Волинському нараховувала 5054 віруючих. 
Останнім парохом храму свв. Йоакима та Анни, до його замкнення в 1958 р., був о. Мар’ян Ясьоновський. Потім у храмі влаштовали меблевий магазин, згодом концертну залу та кав’ярню «Ліра».
В той час було розібрано дзвіницю. 

В 1983 році у фрамугах вежі знайдені фрагменти живопису релігійного змісту. 

Пам’яткою мистецтва є різьблена з каменю табличка, зроблена в техніці рельєфу, з зображенням благодійника костьолу Мартина Бозиди – Підгородецького, котрий був благодійником храму. Його було поховано в костелі. Місце поховання відзначено різьбленною кам’яною плитою, з зображенням воїна на колінах, що молиться перед Божій Матері. Під рельєфом у картуші, вміщено напис латиною: «Хорунжий Мартин Бозида Підгороденський, славний лицар, що молиться перед образом Матері Божої, 1561 рік». 

Костел Іоакима і Анни на даний час є діючим, належить римо-католицькій громаді.

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.