Найбільша святиня волинських католиків таїть у собі чимало таємниць і загадок. Над спорудженням храму й колегіуму працювали до десяти різних архітекторів. Костел завершили будувати в 1639 році.

Сьогодні від нього небагато збереглося, оскільки після пожежі 1724 року його суттєво перебудували. Однак на стіні праворуч Великого вівтаря зберігається ще від першого костелу настінний герб-барельєф єпископа Павла Волуцького, який дав велику пожертву на будівництво.

Єзуїти славилися своєю системою навчання та виховання. Навчання в луцькому колегіумі було безплатним, а викладання – на високому рівні, тому до Луцька приїжджали вчитися зі Львова, Острога та Києва. Окрім різноманітних теологічних дисциплін, тут викладали фізику, математику, кілька мов, етику, фехтування, танці. Діяв театральний гурток. У колегіумі була велика бібліотека з цінними творами. Одна із загадок костелу святих Петра і Павла – різні форми його веж. Одна чотирикутна, інша – восьмикутна у плані. Архітектори та історики поки що не розгадали причин, адже на жодне функціональне призначення різниця форм не вказує.

Костел на малюнку Лемана 1915 року. Фото з набору листівок

Велика таємниця костелу – його кількаярусні підземелля, в які неодмінно треба завітати. Повністю їх дослідити неможливо, бо певна частина постійно затоплена водою, дещо замуровано. У підземеллях знайдено залишки давніх фресок та написи латинською мовою.

Костел з цього ж ракурсу в наш час. Фото автора​

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.