Джерело: Детектор Медіа

31 липня, в Старобільську Луганської області розпочалися зйомки фільму «Ворошиловград» за однойменним романом Сергія Жадана. Стрічка виробництва української компанії LimeLite та швейцарської Film Brut режисера Ярослава Лодигіна, за прогнозами творців, вийде на широкі екрани восени 2018 року.

На девелопмент — написання та вдосконалення сценарію, пошук фінансів, локацій та акторів — пішло близько шести років, відзняти ж фільм планують усього за 33 робочі зміни. Бюджет «Ворошиловграда» склав 1,1 млн євро, половину з яких унаслідок перемоги проекту в Дев’ятому пітчингу надає Державне агентство України з питань кіно.

Ролі у стрічці виконають актори Олег Москаленко (Герман), Володимир Ямненко (Коча), Олексій Горбунов (пастор), Руслана Хазіпова (Оля), Георгій Поволоцький, Євгенія Муц (Катя), Ігор Портянко та інші. Також одну з невеликих ролей зіграє автор роману Сергій Жадан.

Письменник і автор сценарію Сергій Жадан, режисер Ярослав Лодигін та продюсер Володимир Яценко розповіли, як обирали локації та акторів, чим фільм відрізнятиметься від книжки і як «Ворошиловград» ледь не став міні-серіалом. Поговорили також і про проблеми української кіноіндустрії, закон про державну підтримку кіно, співпрацю кінематографістів із Держкіно та користь пітчингів.

Про девелопмент

Ярослав Лодигін: Говорячи про створення фільму, маємо на увазі декілька етапів, перший із них — девеломпент, розробка. Це такий складний процес, який у нашій країні є не дуже розвинутим, лише тепер з’являється інститут девеломпенту, а без нього нічого не може відбуватися в більш-менш здоровій індустрії. Це завжди дуже ризикований етап, і люди, які вкладають гроші в девелопмент, ці ризики усвідомлюють, бо з десяти проектів може вдатися лише один. А потім із десяти проектів, які вийдуть у світ, лише один принесе прибуток. Це дуже складний бізнес, страшно подумати, наскільки.

Я вдячний нашому швейцарському копродюсеру Міклошу Гімнешу, який фінансово підтримав девелопмент «Ворошиловграда», бо ми усвідомлюємо відповідальність за цей матеріал і хочемо зробити все правильно. Я радий, що в мене була можливість так довго займатися розробкою фільму — думати, збирати матеріал, писати, розмовляти, шукати, ходити. Ми дуже довго працювали над сценарієм, потім я довго шукав Володимира Яценка, потім партнерів із копродукції.

Я говорив про цей фільм із усіма основними продюсерами — українськими та російськими. В 2013 році проект «Ворошиловград» отримав спеціальну відзнаку на пітчингу ОМКФ, тоді ми якийсь час працювали з Олександром Роднянським, але потім почалася війна. Зайнялися нагальнішими питаннями, відклали роботу над фільмом. Мені здається, це правильно — на девелопмент треба витратити стільки часу, скільки він потребує.

Володимир Яценко: Середній термін для девелопменту будь-якого проекту — два роки, а середній бюджет — $20 тис. (кошти йдуть на написання сценарію, пошук локацій, участь у фестивалях і пітчингах тощо). Якщо у вас такий проект один, то з цим якось можна впоратися, а якщо їх п’ять… Це справді складно. Але держава з нового року має фінансово підтримувати девелопмент фільмів, а не лише їхнє виробництво, і це дуже великий плюс.

Про сценарій

Сергій Жадан: Із цим романом було пов’язано багато історій. Мене за нього критикували. Була така теорія, що я написав його на замовлення німецького виробництва, бо часто згадую німецькі марки автомобілів. А друга теорія — від українського патріотично налаштованого суспільства — що я писав його на замовлення Партії регіонів, бо про Донбас написано не зовсім погано, навіть є кілька позитивних героїв, народжених на Донбасі.

Процес написання сценарію був дуже довгим, у нас не виходило з першого разу, і з другого також, і з шостого не виходило. Ми запросили до співпраці Наталію Ворожбит, яка почала працювати з уже зіпсованим нами сценарієм.

Нинішній готовий сценарій кардинально відрізняється від оригінального роману, й саме це буде однією з причин, що фільм сподобається або не сподобається глядачеві. Тим, хто любить книжку, не вистачить деяких сцен. Але ми сподіваємося, що наш глядач розумний і уважний, і усвідомлює, що кіно — це не література, що фільм не зобов’язаний бути ілюстрацією книжки.

Більшість героїв будуть говорити максимально наближено до оригінального тексту — тобто суржиком. Люди з вищою освітою говоритимуть чистою українською або чистою російською, але оскільки кількість таких героїв невелика, то більшість буду говорити суржиком.

Я.Л.: Старобільчани спілкуються тією мовою, якою ви починаєте з ними говорити. Але українська в них трохи, скажімо, модернізована, намішана. Тому мені здається, суржик — не зовсім те слово. Я хочу зняти цю мову, щоб вона прозвучала.

Для мене дуже важливо, щоб після того, як фільм вийде, ми могли спокійно дивитися в очі і прихильникам книжки, і мешканцям Старобільська.

Про локації та акторів

Я.Л.: Ми побудували в Старобільську — рідному місті Сергія Жадана — заправку, прямо на тому пагорбі, який описував автор. Це занедбане місце, не дуже сучасне, там немає хот-догів, але там є бензин, СТО, вагончик Кочі, кабіна КамАЗа і вид на телевежу, що теж описана в романі. Вийшло атмосферно — іржава, холостяцька заправка, де мешкають наші герої.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.