Геолог Павло Тутковський хоча й не народився на Волині, проте значний відрізок свого життя провів тут, навіть проживав та працював в Луцьку та досліджував Волинь.

Він першим дізнався про поклади бурштину на Волині і нарив його більше від усіх. І нікому не сказав. Це жарт, звісно.

 

Тутковський моргає, бо знає про бурштин більше за тих, хто його "відмиває". Колаж Олександра Котиса

 

Павло Аполлонович Тутковський народився 1 березня 1858 року в селищі Липовці сучасної Вінницької області в родині службовця. В 1877 році закінчив Житомирську чоловічу гімназію зі срібною медаллю та став студентом природничого відділення фізико-математичного факультету Київського університету.

На першому курсі Павло одружився, за кілька років в молодого подружжя народилась донька. Так склалось, що через участь у студентському заколоті Павло Тутковський був відрахований з лав студентів, проте з часом його поновили і він все ж таки отримав диплом Київського університету в 1882 році.

В 1883 році Тутковського обирають почесним членом Київського товариства природознавців, згодом — дійсним членом Петербурзького мінералогічного товариства, членом Бельгійського товариства геології і палеонтології в Брюсселі, почесним членом товариства любителів природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті.

Павло Тутковський

Потім в 1884-1895 роках Павло працював консерватором мінералогічного та геологічного кабінетів цього ж університету. Далі була його педагогічна діяльність в середніх школах міста Києва.

В 1904 році Павло Тутковський прийняв пропозицію і став інспектором народних училищ Луцького повіту Волинської губернії. В Луцьку він продовжує польові роботи, розпочаті ще 1900 року, як позаштатний працівник геологічного комітету. Саме в Луцьку він проводив геологічні дослідження вздовж залізниці Київ-Ковель, що тоді проектувалася.

В його праці «Бурштин в Волинській губернії» (1911 р.) можемо прочитати цікаві факти про знахідки бурштину на території Луцького повіту. Для цього Тутковський проводив анкетування серед місцевих лісників та вчителів. Тутковський подає топографічну карту частини Луцького повіту Волинської губернії, де знайдені сильні самобутні джерела «вікна», описує походження назви Оконських джерел.

В Луцьку Тутковський підняв питання про необхідність розширення приміщення Луцького двокласного міського училища, в якому отримували початкову освіту діти найбідніших родин міста. На думку науковця, училище в Луцьку було переповнене учнями настільки, що в класах було важко дихати і не вистачало крісел. Також він подав ідею відкриття при училищі вечірніх курсів рукоділля. Будинок Тутковського в Луцьку знаходився на пагорбі біля сучасного будинку по вул. Кривий Вал, 37.

Залишки будинку Тутковського в 2010. Зараз їх уже нема

В 1909 році він з усією родиною переїздить до Житомира, де його призначили директором народних училищ Волинської губернії. Будучи інспектором, Павло Аполлонович багато мандрував і спостерігав природу улюбленої Волині. У Житомирі він прожив дев’ять років. І цей період його життя був пов'язаний з Товариством дослідників Волині.

Вважається, що найпродуктивнішими для П. Тутковського були 1906–1915 роки, коли він дуже багато працював у Товаристві. З 1909 року Товариство дослідників Волині регулярно публікувало його праці. 2 жовтня 1910 року Товариство обрало Павла Тутковського віце-головою, тобто фактичним керівником.

У 1911 році Тутковський захистив докторську дисертацію на тему «Викопні пустелі північної півкулі» при Московському університеті. В тому ж році отримав вчене звання доктора географії.

Із 1913 року він починає свою викладацьку діяльність в Університеті святого Володимира та обіймає посаду приват-доцента географії, а з 1914 року — професор кафедри географії.

Тутковський брав активну участь у створенні Української Академії Наук та був один із перших її дійсних членів. 

         Більшість монографій Тутковського стосуються переважно Волині й Полісся, зокрема «Краткий географический очерк истории центрального и южного Полесья» (1910); «Зональность ландшафтов и почв в Волынской губернии» («Почвоведение», 1909, ч. 3); «Словечансько-Овруцький кряж та узбережжя ріки Словечни» (1923).

Наприкінці 1920-х років вченому прикріпили ярлик «націоналіста», крамольного вченого не раз викликали в ДПУ. Врятувала від ГУЛАГу Тутковського його природна смерть 3 червня 1930 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі.

 

Цитати з книги Павла Тутковського «Бурштин в Волинській губернії» (1911) про Луцький повіт

• «До числа цінних мінералів, що зустрічаються у Волинській губернії, відноситься бурштин, - копалина дуже цікава, як з наукової, так і з технічної точки зору. На жаль, наявні донині в літературі дані про знахідки бурштину в межах Волинської губернії вкрай розкидані, уривчасті, неповні і випадкові; більш-менш систематичного зводу цих даних зовсім немає; умови геологічного залягання бурштину та ступінь благонадійності його родовищ зовсім не з’ясований».
• «У Луцькому повіті, за повідомленням лісничого М.О. Гусєва, бурштин зустрічається в межах Бережницького лісництва, на поверхні і на незначній глибині; його знаходили іноді робочі при проведенні осушувальних каналів. Про розміри і властивості шматків відомостей немає».
• «В Луцькому повіті, за повідомленням вчителя Бережницького училища Г. Тарасюка, знаходили колись (року 3 тому) невеликі шматки бурштину в озерці біля с. Зульня, в 6 верстах на північний захід від містечка Бережниця».
• «Село Велике Ведмеже, Луцького повіту, був знайдений самородок бурштину в піску на поверхні «Гори Сірнухи», на захід від названого села. Самородок має неправильну округленої форму з діаметрами 3,8x2,7x2,1 сантиметри. Вага його дорівнює 11,09 грами».

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.