Майдан Грушевського в Луцьку сьогодні є важливим транспортним вузлом, де перетинається кілька вулиць. А почалося все з приміського села Яровиця, відомого щонайпізніше з XVI століття.
Як ідеться в матеріалі «Історичні села в межах Луцька», територією села пролягала магістральна дорога, одна гілка якої вела до містечка Жидичин і села Ківерці, друга – в Теремно. На річці Яровиці, від якої і походить назва села, був влаштований став та працював водяний млин.
Докорінні зміни зачепили це невелике приміське село в 1890 році, коли до Луцька провели залізницю і збудували вокзал на Яровицьких полях. Тоді воно було у державній власності і мало 42 будинки й 240 жителів. Згодом тут збудували військові казарми і церкву, Яровиця з села перетворилася в міський квартал, в 1910 році її приєднали до Луцька офіційно, а через рік почав курсувати автобус Вокзал-Красне.
Якоїсь помітної забудови тут не було. Далі по нинішній вулиці Василя Мойсея був католицький цвинтар, напроти – іподром і зимовий каток. В напрямку вулиці Вокзальної (тепер Стрілецької) – військове містечко.
Наприкінці 1920-х тут збудували управління Польської матері шкільної – державної організації, яка опікувалася шкільництвом. Зараз цей корпус використовується СБУ. Далі за нинішнім кільцем в районі залізничної колії у 1930-х виникла вулиця офіцерська з модними тоді функціоналістськими двоповерховими котеджами. Зараз їх не видно з майдану, бо вони затулені іншою забудовою.
В радянський час тут з’явилося ще кілька будинків, як і сформували з транспортної розв’язки майдан. Головна споруда – кінотеатр «Промінь», якого полюбило не одне покоління лучан. В наш час майдан ще більше урбанізувався – тут на місці промислових споруд звели багатоквартирний житловий комплекс. Старий кінотеатр отримав нове дихання і скоро знову буде приваблювати велику кількість споживачів.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
