Це не історія про якогось відомого актора, математика чи бізнесмена з Волині. Це малознаний вихідець з Варшави, який проживав у Луцьку і залишив цікаві мемуари про своє дитинство і мандри про світах.
В 2009 році світ побачила книга Маріана Фельдмана «З Варшави через Луцьк, Сибір і знову до Варшави». Книга є автобіографічна і містить багато спогадів про Луцьк та його мешканців. Їм присвячений розділ під назвою «Луцьк – солодкі передвоєнні шкільні часи».
Учні луцьких шкіл в міжвоєнний час. Анімація на основі фотографії з Національного цифрового архіву Польщі
Маріан Фельдман разом із батьками Ривкою та Ізраілем (Ігнаци) переселилися з Варшави в Луцька в 1930 році. Батьку запропонували посаду інспектора банків Волині та Полісся від American Joint Reconstruction Foundation (даний фонд був створений в 1924 році й мав на меті відновлювати єврейські громади в Східній Європі після Першої світової війни).
Фонд підтримував кредитами єврейських ремісників та торговців. Матір Маріана була проти переїзду в Луцьк, бо в Варшаві залишилась велика дружна родина. Фельдмани оселились в Луцьку на вулиці Сенкевича, 28 в мурованому будинку із довгим дерев’яним балконом.
Маріана віддали до єврейської школи імені Станіслава Яховича, а в 1934 році він перейшов до Гімназії імені Костюшка. Після школи він вступив без екзаменів до математично-фізичного ліцею. Маріан навчався в класі «а», де був єдиним євреєм. Крім нього, навчались двоє караїмів, двоє українців, чех і росіянка, інші учні були поляки. В гімназії панувала атмосфера толерантності між учнями та вчителями.
Фельдман згадує вчителів гімназії, зокрема вчительку історії Красіцьку, математиків Євдокимова, Коваліка. Французьку мову викладала мадам Перетяткович, яка роздавала дітям адреси французьких дітей і потім відслідковувала листування. Завдяки цьому експеременту Фельдман дуже добре володів французькою мовою. Польську викладали Ян Яворчак та Станіслав Хертель, природознавство – Стефан Мацко, співи – Ласоцький, фізику – Пшемиський, гімнастику – Кондратович. Вивчали в гімназії іноземні мови. Для початку пропонувалось, що учні мають вчити російську мову, бо це мова ворога, але до цього не дійшло і вивчали англійську. Англійську мову викладала молода полька, яка тільки повернулась із США. Директором гімназії був Ян Ласковський, який дуже подобався учням.
У своїй книзі Фельдман крім вчителів, згадує і про однокласників, зокрема про Ніну Шльонзкевичівну, яка за походженням була румунка і часто його частувала козячим молоком. Ніна була одна із найсимпатичніших дівчат гімназії і хлопці виявляючи увагу, прибивали її косички цвяхами до стільців. В класі навчалось дві сестри-близнючки Іза та Стася Райковські, які після війни виїхали до Англії, де проживали в Лондоні.
Однокласником Фельдмана був Мечислав Павликовський, який під час Другої світової війни був пілотом Королівських воєнно-повітряних сил Великої Британії. Після аварійного приземлення у Франції екіпаж перебрався до Гібралтару. В Англії розпочав акторську діяльність, а також був лектором і диктором польских радіопередач радіо BBC. У серпні 1945 повернувся до Польщі. Виступав у театрах міста Кельце, але перш за все у варшавських театрах. Популярність принесла роль Яна Заглоби у фільмі Пан Володийовський.
На останній лавці в класі Фельдмана сидів нікому не примітний учень Анатоль Потемковский, якого всі називали Рамзес. Анатоль народився в сім'ї адвоката в Константинополі, який емігрував після Жовтневої революції до Луцька, а в 1939 – до Варшави. Під час нацистської окупації Анатоль Потемковський був в'язнем Освенцима і Маутхаузена.
Письменницьку діяльність розпочав у середині 1940-х рр. Друкувався в газеті «Жечпосполіта» та інших періодичних виданнях, став постійним автором журналу «Шпильки», де близько сорока років вів рубрику «Книга скарг» ( «Dziennik zażaleń») під псевдонімом Меган. Співпрацював з відомими варшавськими кабаре «Шпак» і «Дудек». Співавтор сценарію кінокомедії «Ірена, додому!» (1955). Написав повість «Всі гроші світу» ( «Wszystkie pieniądze świata», 1983), за мотивами якої в 1999 р знято чотирисерійний телефільм, і повість «Інший берег річки» ( «Drugi brzeg rzeki», 1999).
Скарбником класу був Альфред Садовський, родину якого в роки війни було вивезено до Росії. Пізніше Альфред поїде жити до Великобританії. Саме Альфред розповів Фельдману, що їхнього іншого однокласника Йозека Тарновського в 2000 році нагородила медаллю королева Єлизавета ІІ за вагомий внесок у англійську промисловість. В класі навчався внук броваря Земана – Юрко Малінський, який завжди катав однокласників на бричці з конями. На цій бричці однокласники їздили навколо Луцька.
Маріан Фельдман був у Луцьку в 1988 році, тоді він завітав до гімназії, в якій колись навчався. Там він побачив Луцький педагогічний інститут імені Лесі Українки. Його рідна вулиця була перейменована в вулицю Хмельницького, а будинок перебудовано.
Маріан Фельдман, ippopress.org
Маріан Фельдман в 1952 році отримав ступінь магістра в галузі економіки, мав можливість глибоко ознайомитися з проблемами технології деревини. В 1957 році він отримав звання інженера технології деревини. У 1956 році завдяки знанню іноземних мов (англійська, німецька, французька і російська) був переведений на роботу в якості перекладача в Міжнародній комісії ООН зі спостереження і контролю в Індокитаї для В'єтнаму, Лаосу і Камбоджі.
За дорученням Міністерства зовнішньої торгівлі він також досліджував проблеми лісового господарства та лісової промисловості примітивної В'єтнамської Демократичної Республіки. Експедиції в джунглі в Північному В'єтнамі, Лаосі та Камбоджі були описані в його автобіографічній книзі під назвою «Індокитай 1956».
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
