Кривин (старий Кривин) сьогодні є селом на півночі Хмельницької області. Воно належить до групи з понад півтори сотні населених пунктів історичної Волині, де колись були помітні шляхетські резиденції.
Перші документальні згадки про Кривин походять з першої половини XVI століття. Тоді це було маленьке село, яке належало до великих володінь Острозьких. Наприкінці наступного століття Кривин перейшов у власність Яблоновських. Великий коронний гетьман Станіслав Яблоновський ініціював тут будівництво каналів навколо замкового дитинця, задіюючи працю полонених татар.
Про замок у Кривині невідомо практично нічого. Очевидно, до кінця XVIII століття його вже не було, залишився тільки якийсь фрагмент. Тодішній власник Кривина Антоній Барнаба Яблоновський вирішив використати цей фрагмент і розбудувати тут резиденцію з парком.
Спершу взялися саме за парк. Для ландшафтних робіт запросили модного на той час ірландського садівника Діонісія МакКлера, який заклав багато шляхетських парків на Волині. Макклер дуже часто бував у Кривині і зрештою, витратив значну частину життя на його впорядкування, а на старість тут оселився. Польський історик Роман Афтанази називає кривинський парк (сад англійського стилю) одним із найкращих на Волині. Тут росло багато порід дерев, був фруктовий сад. За всім вівся догляд. Відвідувачі кривинського маєтку Яблоновських завжди захоплено відгукувалися про його ландшафтне вопрядкування.
Обставини будівництва самого палацу (комплексу будівель з головним корпусом і кількома бічними, як це зазвичай і було в подібних проектах) не з’ясовані. Вони цікаві, з огляду на нетиповість закладених споруд. А нетиповість ця полягає в повній нецікавості палацу, з архітектурної точки зору. Навіть сучасники характеризували його як малопомітний.
З іншого боку, збудовані корпуси були немалі. Так, сам палац був квадратним у плані, двоповерховим з чотирискатним гладким дахом. Стіни мали пілястри, але якогось іншого декорування не було.
Із внутрішнього устрою палацу відомо, що помешкання знаходилися на першому поверсі, а салони, їдальня, бібліотека – на другому. Підлоги салонів були зроблені з дерева різних кольорів. Всі кімнати були гарно умебльовані. Зі збірок, крім бібліотеки, тут були нумізматична колекція, збірка різного каміння і архів документів.
Праворуч палацу – двоповерховий бічний корпус. На першому поверсі були кімнати для гостей. На другому – салони з вікнами, які виходили на парк. Ліворуч – ще один невеликий флігель для гостей на 4 кімнати. Окремо від інших корпусів стояла кухня. Вона розташовувалася в землі й освітлювалася через невеликі «будки», вмонтовані у дах. Так заховали кухню, щоб вона своїм виглядом не псувалася красоти парку.
Навколо палацу Діонісій Макклер влаштував кілька газонів, обсаджених трояндами. З вікон відкривався вигляд на доглянуті клумби. У кривинському маєтку також була велика оранжерея. Влітку з неї виносили рослини і ставили біля входу в палац. До великого газону перед головним входом до палацу вів великий мурований міст над каналом. За мостом – брама і невеликий сторожовий будиночок.
В 1870-х роках кривинський маєток Яблоновських почав занепадати. Так сталося, імовірно, через банкрутство власників, які опинилися в невигідному становищі після скасування кріпацтва. Кривин був проданий купцеві Ісааку Герману, який байдуже ставився до колишньої величі маєтку. Газони заростали, оранжерея похилилася. У 1890-х роках маєток уже мало вказував на колишню велич шляхетської резиденції.
До нашого часу збереглися канали, які досі заповнені водою, міст, один із корпусів палацу, в’їзна брама і парк.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
