Джерело: Інформаційне агентство Волинські Новини

У місті Жовква, що на Львівщині, 12 лютого відбулася урочиста церемонія відзначення переможців ІІІ Всеукраїнського літературного конкурсу імені Лесі Мартовича. Захід був приурочений 101-й річниці пам’яті видатного правника, письменника-демократа, соратника Івана Франка, Марка Черемшини, Лесі Українки, життя та діяльність якого тісно переплелися з долею Жовківщини.

Участь в організації конкурсу та святкової події взяли Жовківська благодійна організація творчих та активних жовківчан «Розточани», відділ культури і туризму Жовківської РДА, районна бібліотечна система, Львівська організація Національної спілки письменників України, Українська асоціація письменників Західного регіону. Про високий представницький рівень літературного змагання свідчить участь у ньому майже 300 майстрів пера з 17 областей України, а також представників діаспори.

Гідно представили Волинь на цьому літературному зібранні автори з Луцька, які стали дипломантами конкурсу: Лєна Шторм (Олена Букія) має диплом ІІ ступеня у поетичній номінації, Валерій Гнатюк відзначений дипломом ІІ ступеня у прозовій, а Ірина Мусій стала дипломанткою ІІІ ступеня теж у прозовій номінації. Щиро вітаємо призерів!

З найприємнішими емоціями про перебування у гостинній Жовкві серед творчих однодумців наші дипломанти повернулися до Луцька. Поділилася своїми враженнями про цю непересічну літературну подію Лєна Шторм.

Приєднуюся до усіх вітань з приводу достойної участі у такому представницькому конкурсі. Розкажи про свою участь у ньому. Також цікаво, чому організатори вирішили проводити такий солідний конкурс у маленькому, майже прикордонному містечку, а не, до прикладу, десь у Києві? 

Дякую за вітання. Участь у Всеукраїнському літературному конкурсі імені Леся Мартовича брала вже удруге. Минулоріч я представляла себе як прозаїка та теж була відзначена – грамотою І ступеня. Цього року вдалося здобути диплом ІІ ступеня у номінації поезії, тож такий прогрес дуже тішить, так як диплом – більш престижна нагорода. Маємо мотивацію рухатися далі. Приємно також те, що на церемонію у 2017 році я їхала вже не сама, а з колегами, яким порадила взяти участь у літературному змаганні. З Валерієм та Іриною подорож стала значно яскравішою та позитивнішою, попри шалений, 20-градусний мороз.

Тепер, власне, про те, чому саме Жовква. Перш за все – тому що конкурс має дуже продуману концепцію та покликаний стати не просто тусівкою літераторів, а й вшануванням Леся Мартовича, який жив на Жовківщині. Крім того, організовують подію самі жовківчани. Звісно, до участі у журі запрошуються й фахівці з інших міст, щоб усе було об’єктивно. Але основний акцент на тому, що подія організовується у Жовкві, жовківчанами та з метою вшанування видатного сина Жовківщини, даруй за тавтології.

В цілому, я б назвала цей конкурс втіленням гармонії локалізації й універсалізму. Локалізація виявляється у тих речах, котрі я зазначила. А універсалізм – у тому, що запрошуються літератори з усієї України та гарна культурна програма сприяє їх знайомствам і співпраці. В цьому сенсі маленька Жовква успішно долає міф про те, що подія всеукраїнського рівня нібито може відбутися лише у столиці. Це не так. В організації такого заходу усе вирішують концепція, програма та компетентність журі. Тож інші міста можуть брати приклад.

Чим ще вразила Жовква, окрім такого серйозного ставлення до організації та проведення всеукраїнських літературних подій?

Напевно, своєю самобутністю та відсутністю непотрібних комплексів. Тепер по порядку. Самобутність я побачила у тому, як місто зберігає свою унікальність, історію. Екскурсоводка Христина, яка проводила нам екскурсію Жовківським замком, розповіла про концепцію правильних міст. Це коли населений пункт проектується у формі правильного багатокутника. Жовква є єдиним в Україні містом, котре зберегло таку структуру. Ще кілька прикладів є у Західній Європі.

Інші ж міста України, котрі проектувалися за таким принципом, вже втратили свою автентичність у цьому аспекті. Коли на екскурсії нам розповідали про цей факт, у мене виникла доволі гірка й болюча паралель із Луцьком. Наше місто має унікальний природний ландшафт та старовинну архітектуру, але мешканцям доводиться постійно протистояти незаконним забудовам в межах історико-культурного заповідника. Я жодним чином не хочу порівнювати у контексті «краще-гірше», оскільки є патріоткою Великого Лучеська, проте, багатьох наших чиновників та бізнесменів, будь моя воля, відправляла б на примусову екскурсію до Жовкви – аби бачили, з яким трепетом можна ставитися до кожного камінця власної історії.

Ну а тепер про відсутність непотрібних комплексів, про яку я згадувала. Якщо говорити про Жовківський замок, то справедливо буде зазначити те, що він реставрований не повністю. Йдуть роботи по відновленню цієї пам’ятки архітектури. Але це не заважає жовківчанам використовувати той потенціал, котрий вже є. У відновленій вежі постійно проводяться цікаві події, зустрічі.

До слова, влітку 2016-го я мала нагоду побувати на Жовківському книгофесті, в рамках якого літературні читання проводилися саме у замку. Містяни могли провести всю подію у Будинку культури, аргументувавши тим, що замок ще не повністю відновлений. Однак вони роблять акцент не на тому, чого поки немає, а на тому, що є. Це дуже правильно. Якщо частково відновлений замок можна так потужно використовувати для розвитку міста, то варто лише уявити рівень подій, які відбуватимуться у повністю відновленій споруді.

Яким чином досвід проведення культурно-мистецьких конкурсів сприяє промоції невеликого міста?

Я думаю, що вивчати досвід інших міст завжди корисно. Але тут я трохи зупинюся на понятті «невеликого міста», котре ти згадала. Якщо відійти від географічних «штампів», то так звана «невеликість» є дуже відносною. Жовква невелика порівняно з Луцьком, Луцьк – порівняно з Києвом. Чіплятися за розмір населеного пункту, продумуючи напрямки його промоції, апріорі помилково. Як показує практика, подія всеукраїнського рівня – це не тоді, коли вона організовується у столиці, а тоді, коли на неї приїздять люди з усіх куточків країни. У цьому контексті досвід Жовкви для нас корисний. Проте, це не значить, що лучанам варто займатися бездумним мавпуванням апробованої моделі культурного заходу.

Координуючи 2 обласних творчих конкурси для дітей, я бачу, що наша специфіка є дещо іншою. І велика проблема тут – певна інформаційна розпорошеність. У нас працюють різні літературні організації та студії, котрі діють абстраговано одна від одної. Відтак, є більше подій, хоча самі події мають менший масштаб – це окремі презентації, творчі вечори, поетичні марафони. Можливо, творчим лучанам з різних мистецьких організацій було б доречно об’єднуватися для проведення окремих масштабних подій, а далі – знову вертатися до своїх організацій та спілок, займаючись власними літературними справами. Але такі ініціативи мають іти згори.

Знову ж, згадуючи Жовкву, неможливо оминути того, що підтримка великих літературних заходів відбувається й на рівні влади. На церемонії нагородження переможців конкурсу присутні представники органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а під час літнього Книгофесту мене особливо вразило, як голова Жовківської РДА Надія Щур особисто взяла участь у літературних читаннях, декламуючи вірші Ліни Костенко.

Загалом, підсумовуючи враження про конкурс ім. Леся Мартовича, мені б хотілося подякувати авторці його ідеї та натхненниці Галині Фесюк, голові журі Надії Хомишин, а також гостинним жовківчанкам пані Тетяні та Ірині, які провели для нас екскурсію містом і збагатили враженнями, котрими я й змогла поділитися. Вірю, що ці емоції стануть не просто пам’ятною сторінкою творчих біографій лучан-дипломантів, а й дадуть нам натхнення для організації гарних заходів вже у Луцьку, де гості не лише з Жовкви, а й з усієї України зможуть відчути гостинність та збагатитися інтелектуально.

В ці дні гаряче обговорювалася стратегія туристичного розвитку Луцька і пропонувалися ідеї щодо створення привабливих для гостей «родзинок» міста – від історичної реконструкції з’їзду європейських монархів у Луцьку, пригощання місцевими медовими напоями, висадження екзотичних квітів на вулицях до романтичних прогулянок човном по Стиру. Досвід Жовкви також може стати нам несподіваною підказкою у цікавому напрямку промоції нашого міста.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.