На старій фотографії зоб­ражено подію урочистого відкриття мосту Казимира Великого в 1924 році. Він був залізобетонним і скоро після відкриття на ньому встановили чотири погруддя польських діячів, творчість чи життя яких пов’язані з Волинню: поета Юліуша Словацького, письменника і художника Юзефа Крашевського, освітньо-наукового діяча Тадеуша Чацького та нобелівського лауреата Генріха Сенкевича.

Першу згадку про цей міст датовано XV століттям. Тоді він був дерев’яним. Потреба в мості назріла із розширенням древнього Лучеська на північ. Річ у тім, що сучасне Старе місто в ті часи було островом: з одного боку Стир, з іншого – русло Стиру Глушець, над яким і збудували міст. Фактично, це були північні ворота в місто. Південні ж – із брамою та мостом над Стиром – розташовувалися наприкінці нинішньої вулиці Драгоманова біля монастиря домініканців.

Краєзнавець Вальдемар Пясецький розвідав давню традицію: хто покидав місто, виходив на Глушецький міст (стара назва мосту Казимира Великого) і кидав у річку монети, люльки й подібний дріб’язок.

У кінці 20-х русло осушили, проте міст простояв до 1960-х, коли під час реконструкції доріг його розібрали. Скульптури зникли. За Незалежності частину мосту відновили, майданові дали історичну назву – Братський міст.

Міст у 1920-х. Фото з Національного цифрового архіву Польщі

Міст у наш час

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.