Вважається, що перша писемна згадка про Горохів походить від 1240 року з Іпатіївського літопису. Хоча деякі дослідники в цьому сумніваються. Оскільки населений пункт був невеликим, то він, подібно до інших, переходив у власність то одного магната чи князя, то іншого.
Наприклад, у 1450 році великий князь литовський Свидригайло передав містечко у власність Олізару Шиловичу, який був волинським маршалком, а потім луцьким старостою. Пізніше містечко стало власністю Сангушків. Тільки в 1600 році Горохову надали маґдебурзьке право, що означало закріплення певних прав власне міського населення.
У 1795 році Горохів став власністю Валер’яна Стройновського, який був одружений з Олександрою Тарновською. У цій родині народилася дочка Валерія, яка в майбутньому стане відомою портретисткою на мініатюрах.
(Не)відомі волиняни: портретистка Валерія Тарновська
Валер’ян Стройновський в останні роки XVIII століття розвинув Горохів. Збудував тут шпиталь, костел і родинний палац. Невідомим залишається автор палацу в стилі класицизму, як і упорядник парку, який розкинувся навколо резиденції. Опис 1820-х років подає будівлю як 2-3-поверхову споруду, оточену тополями. Біля невеликого парку були яри і починався ліс. Сам палац збудували на одному з невеликих пагорбів хвилястої місцевості. Головний фасад був звернений у бік містечка.
Малюнок Наполеона Орди пізнішого часу зображає палац на панорамі без деталей. На його малюнку горохівський палац був прямокутною спорудою з чотирисхилим дахом. Головний фасад мав 4 колони тосканського ордеру. На кутах палацу були ще 2 портики, кожен з 3 колонами. Цікава конструкція.
Малюнок Наполеона Орди
Всередині палац прикрашали меблі у стилі ампір. В одному з залів були фрески з зображенням світанку. Великий плафон у бібліотеці теж був розписаний. На ньому помістили образ Польщі, яка плаче. Головна зала палацу були прикрашена колекцією скульптур, кілька розмістили в парку. Від часів будівничого палацу – Валер’яна Стройновського – тут була колекція картин. Після подорожі до Італії Страйновський привіз із собою маляра Костянтина Віллані. Йому замовили нанести на стіни образи з Ілліади та Енеїди. Цей художник відомий тим, що намалював кілька картин для кафедрального костелу в Луцьку. Там вони і досі зберігаються.
§ 400 років єзуїтському костелу: про луцьку перлину цікаво
Антична скульптура, китайська порцеляна і малярські роботи особливо цінували мешканці палацу, особливо Валерія Тарновська (та сама авторка портретів-мініатюр), яка кохалася в малярстві. Після смерті Валеріана колекцію поповнювали його нащадки. Тут були картини італійських, фламандських, французьких, польських, голландських авторів.
Серед 2500 томів бібліотеки перебували також альбоми малюнків, рідкісні видання, книги про історію мистецтва.
У палаці часто проводили прийому гостей, які були вражені красою палацу і залишали відгуки. «Якесь зачароване місце», «багатий музей зі смаком» тощо.
Блиск горохівського палацу тривав до 1830 років. Родина вирішила перенести всі добра з палацу в інше своє гніздо – Тарнобжег. Утримувати горохівську резиденцію ставало задорого. У другій половині ХІХ століття Тадеуш Тарновський виставив на продаж залишену частину колекцій з палацу. Поволі будівля занепадала, аж поки не перетворилася на руїну наприкінці ХІХ століття. Завалився лівий кут приміщення. Тарновські продали маєток якомусь росіянину Свистунову, від якого він згодом перейшов до інших.
Палац в часи Першої світової війни. Фото з Національного йифрового архіву Польщі
Палац в часи Першої світової війни. Фото з Національного йифрового архіву Польщі
Палац у 1925 році. Зображення з книги Романа Афтаназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej
На початку ХХ століття палац відновили, після Першої світової війни тут розмістили повітове старовство. У 1927 році палац повністю згорів. Нині від давньої резиденції Стройновських-Тарновських зберігається тільки парк.
Парк у Горохові. Фото з IGotoWorld
Парк у Горохові. Фото з galleryua.com
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
