Джерело: Волинські Новини

У редакцію звернувся журналіст Богдан Ворон зі своїми аргументами, чому варто перейменувати вулицю Ярощука в Луцьку. Подаємо його текст нижче.

***

В рамках декомунізації в Луцьку готуються перейменувати 19 вулиць. У цьому списку є вулиця названа іменем місцевого комуніста – Юхима Ярощука. Хоча постать у літніх людей викликає гарні спогади, вулицю доведеться перейменувати. Пропонуємо десять причин, чому перейменування на честь Сергія Тимошенка – доречне і позитивне.

Найважливіша причина – Закон України. Юхим Ярощук працював секретарем Рожищенського районного комітету КП(б)У Волинської області. Згідно з Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів…» вулиця на честь секретаря райкому є символом комуністичного тоталітарного режиму, а отже заборонена та має бути перейменована. Тому облишмо Ярощука, та з’ясуймо, чому варто перейменувати вулицю на Тимошенка.

Імідж. Нині імена Хмельницький, Грушевський, Винниченко стали брендами української культури, вони вражають та надихають. Таким є ім’я архітектора та державного діяча Сергія Тимошенка – співзасновника українського модерну – національного стилю в архітектурі. Вважають, що архітектура – це візитівка нації, по ній судять про велич народу. Сергій Тимошенко залишив нам те, чим можна пишатися – вишукані споруди від Кубані до Львова. Загалом же 400 його проектів від Кавказу до Америки втілено в життя: житлові та адмінбудівлі, церкви, курорти, навіть ціле робітниче місто.

Тимошенко – герой. Він пройшов Другий зимовий похід Армії УНР по тилам більшовиків до останнього бою. Ще студентом брав участь у громадському житті, демонстраціях, його мало не вбили російські шовіністи, але він вижив, видужав та зробив блискучу кар’єру: в архітектурі та політиці. Був провідним українським громадським діячем на Харківщині, обраний членом Центральної Ради, міністром шляхів УНР. Нагороджений Хрестом Симона Петлюри.

Жив і працював саме на цій вулиці. Після поразки визвольних змагань емігрував спочатку до Галичини, потім Чехії, а у 1930 році приїхав до Луцька – столиці Волинського воєводства у складі Польщі. У 1934 році він збудував на нашій вулиці будинок за власним проектом (№16), де жив та працював до початку Другої світової.

Розвивав Волинь. Тут архітектор побудував понад 40 споруд (Серед них низка житлових будинків у Луцьку, церква у селах Прилуцьке, Бронники тощо). Головував у Волинському Українському об'єднанні – політичній партії, Товаристві ім. Петра Могили – релігійній організації, що займалась просвітництвом. С. Тимошенко обирався до польських сейму та сенату, виступав за порозуміння між двома народами. Його оригінальні проекти церков в українських традиціях зламали столітню традицію русифікації сакральної архітектури на Волині.

Музей волинської ікони. Музей, що зберігає унікальні християнські святині, знаходиться на вулиці Ярощука – представника тієї політичної сили, що ікони та храми нищила. Тому назва на честь архітектора, який розвивав християнське життя та сакральне мистецтво більш підходяща.

Замість польської та російської назв. За часів Російської імперії вулиця називалась Сільською, за Польщі стала Матейка. Повертати чуже чи надати українську назву? Гадаємо, що українська - пріоритетна.

Вулиці пасуватиме нова назва. Понад 20 років тому вона починалась від будівлі, де знаходився обком Компартії і назва на честь комуніста відповідала тій дійсності. Нині у цьому приміщенні Волинський університет, а вулиця зберегла історичний шарм – маленьку історію архітектури. Тут є волинська садиба XVIII століття, шляхетські особняки в еклектичному стилі, суворий, але з вишуканими пропорціями функціоналізм (один з будинків звів С. Тимошенко), навіть збереглось кілька народних побілених хат. Отож ім’я архітектора для вулиці, де стільки різної і цікавої архітектури виглядає доречним.

Ювілей. Цього року у Луцьку відзначили 135-ту річницю від дня народження Сергія Тимошенка. З цієї нагоди на будинку архітектора можна побачити туристичну інформаційну таблицю до підготовки якої долучився й автор статті. Ідею перейменувати вулицю на честь видатного українця ще минулоріч висловлював начальник відділу охорони культурної спадщини міськради Петро Троневич. Сергій Тимошенко, без сумніву, заслуговує на такий подарунок до ювілею. Ця вулиця нерозривно пов'язана з його долею та увібрала дух епохи, в якій той жив.

Майбутнє. Як корабель назвеш, так він і попливе. Вірю, що назва на честь Сергія Тимошенка створює простір для нових ідей в культурі, туризмі, благоустрої. У перспективі, в його будинку можна відкрити музей українського модерну, життя і творчості великого майстра, будуть відбуватися освітні та мистецькі події. Можливо, громадськість, влада та власники підтримають ідею збереження особняка під номером 12 на цій вулиці і створення тут музею історії міста Луцька. У нас досі немає місця, де можна представити багатюще минуле 931-літнього міста… і там точно пом’януть Юхима Ярощука. Музеї – це робочі місця – туристи – інвестиції – краще місто.

Богдан ВОРОН

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.