Відбулося дійство, якого відверто чекали. Чекали і будуть чекати ще, попри критику, висловлену протягом доби після шоу «Ніч у Луцькому замку» 2016 року.

Чекали, бо 2 роки перед тим арт-шоуне проводили. Війна, економічна криза, нагнітання незрозумілих політичних сенсів навколо дуже втомили. А ніч у замку, як і багато інших періодичних луцьких фестивалів, асоціювалася з тим часом, коли всього цього не було: ні війни, ні шаленого курсу долара, а був тільки Янукович і тихе обурення на кухні, в пабі чи на Facebook. Повернення арт-шоу давало хоча й ілюзорне, але емоційне відчуття повернення спокійних часів. «Ніч відбулася, ура»!

Театральні і музичні дійства, які відбуваються в старовинному замку, і мають амбіцію на те, щоб містити якийсь історичний підтекст, або просто дати той контекст, завжди лоскочуть цікавість. А ніч із безхмарним небом, зорями над зубцями мурів і таємничим жовтавим світлом із маленьких віконець башт, чого майже ніколи не можна побачити, – тож хіба можна не наблизитись до цього, не спробувати це все на власний безпосередній зір? Атмосферності було вдосталь.

До цього ще треба додати масовість гулянь. Коли багато людей збираються в одному місці і не гендлюють чи воюють, а просто відпочивають, сміються, жартують, їдять і п’ють, труться один об одного на не завжди широких стежках, відчувається «народність», настрій певного свята. Правда, склалося враження, що самих народних майстрів цього року було менше, а їжі і питва більше. Бракувало ковалів, ремісників, екскурсій у підземелля, і власне старої культури. Бракувало історії. Хотілося б більше лицарів і танців, не схованих у темряві владичого подвір’я. А також доступу до замкових стін, з яких у попередні Ночі в замку можна було спостерігати за всім згори.

Суттєво спрощеною виявилася проблема туалетів. Мабуть, вперше на цьому арт-шоу не було великих черг у стаціонарні клозети, позаяк встановили добрий десяток біотуалетів.

З постів у соцмережах видно, що людям сподобався театр на ходулях. Вони залюбки викладали фото себе на фоні високих ходунів. Поява авторів київського театру на ходулях LiumanowShow відбулася на фоні кількаповерхової конструкції, де виступали лучани з GarageDrumShow. Конструкція нагадувала те, що було на цьому місці у міжвоєнний період ХХ століття – спеціальну «стінку» для тренування пожежників. Хоч організатори, певно, не думали про таку асоціацію, але вийшло цікаво.

Взагалі особливістю, яку вважають приємною, цьогорічної ночі в замку була задіяність великої кількості місцевих, луцьких, творчих людей та об’єднань: театр «Гармидер», школа Garage Drum Show, проекту J.A.Y.a.H, гурту «Дайте спокій» та інших. Вони забезпечували музично-театральну складову арт-шоу переважно поза головною сценою.

Хоча музична програма великої сцени і мала хедлайнера, але з поведінки публіки було зрозуміло, що вони не прийшли просто послухати The Hardkiss, як це було під час одного з минулих арт-шоу з «Океаном Ельзи». Правда, по завершенню виступу колоритних українців, що співають англійською та українською мовою, півзамку рушило до виходу. Хто залишився, мав змогу послухати цікаве поєднання електронної музики з співами фольк-гурту «Марвінок».

The Hardkiss вразив потужною музикою та образом привабливої солістки. Гурт називають новим якісним віянням в українській музиці. Він вже встиг отримати багато нагород. Концерти завжди збирають багато публіки, а вигляди солістки Юлії Саніної доволі екстравагантні, над цим навмисно працюють стилісти.

Волинська публіка часто любить оцінювати те, що відбувається навколо, з наміром «завершеного вироку», пробує дати «остаточну» оцінку, яка після цього вже не потребує іншого погляду: «було так і крапка». Попри деяку категоричність і спробу замахнутися на «повноту оцінки» коментарів post factum, арт-шоу залишає приємний шлейф. Перш за все тому, що він відбувся, а багато хто б сказав, нарешті відбувся. Бо його чекали.

Зрозуміло, кожен шукає своє. Хтось – лише хедлайнерів, інший пива, третій театру, четвертий – історії. Кожен цьогоріч міг знайти своє. Арт-шоу «Ніч у Луцькому замку» 2016 стало хорошою можливістю відволіктися від робочих буднів і перейнятися чимось своїм, вночі ;) . Літо фестивалів у Луцьку тільки почалося і далі обіцяє бути дуже насиченим.

Кілька фото з ночі:

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.